Конфіскація земельних ділянок у громадян рф: майнова зброя на захисті держави

Конфіскація земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у власності громадян рф, має стати такою «зброєю», яка здійснить гібридну протидію майновим інструментам впливу країни-агресора на економіку нашої країни, і створить умови для її поступового воєнного та після воєнного відновлення.

Сутність «конфіскації майна» в розумінні національного законодавства

Положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в  постанові від  18  вересня  2013  року (справа № 5-92 цс 13) зазначено, що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 22 лютого 2005 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і  загальним принципами міжнародного права, а  при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Конституція України (стаття 41) наголошує на тому, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 354 Цивільного кодексу України визначає, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на  майно за  рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

«Небажані» спадкоємці або припинення права власності на землю шляхом конфіскації

Загальновідомо, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).

При цьому врахувавши ці вимоги, на рівні національного законодавства державою передбачено застереження, відповідно до якого один із найцінніших ресурсів, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, можуть перебувати лише у  власності громадян України.

Варто зазначити, що частина 1 статті 153 Земельного кодексу України наголошує на тому, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та  іншими законами України.

Згідно з частиною 5 статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Так, відповідно до чинної норми статті 130 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Разом з тим, іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на  такі ділянки в порядку спадкування (прийняття спадщини), проте за частиною 4 статті 81 ЗК України вони протягом року підлягають відчуженню. Новим власником може бути виключно фізична чи юридична особа України, яка має таке право за законодавством України.

Невиконання такої вимоги чинного законодавства призводить до виникнення підстав припинення права власності на земельну ділянку, зокрема, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (пункт «е» частини 1 статті 140 ЗК України).

Також слід зазначити, що примусове припинення прав на  земельну ділянку здійснюється у  судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини 1 статті 143 ЗК України).

Ця норма кореспондується з нормами частини 2 статті 145 ЗК України: у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов’язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Механізм конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення в судовому порядку

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (частина 4 статті 145 ЗК України).

Відповідно до  підпункту  33 пункту  4 Положення про Державну службу України з  питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до  покладених на  нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

У пункті 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з  Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (як приклад), затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (в редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85), Головне управління є  територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктами  33, 34 пункту  4 Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області передбачено, що Головне управління відповідно до  покладених на  нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема, у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Таким чином, саме до  повноважень Держгеокадастру та  його територіальних органів відноситься захист інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Разом з тим прокурором такий позов може бути пред’явлено лише після встановлення відповідно до вимог статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до  компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Механізм конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення в судовому порядку потребує здійснення ряду кроків:

1. Правильно визначити відповідача у справі (необхідно врахувати, що іноземці на час набуття права власності на земельну ділянку в порядку спадкування не мали статусу громадянина України).

2. Здійснити збір інформації про власника земельної ділянки і власне про саму земельну ділянку (необхідно використовувати інформацію з  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 599) та Державний земельний кадастр (Закон України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр», Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051), замовивши відповідні витяги з вказаних реєстрів. До речі, взаємодія інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, спільно з Міністерством юстиції України. Програмне забезпечення Державного земельного кадастру забезпечує інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про загальну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності фізичної особи, а також юридичних осіб, учасником (акціонером, членом) яких вона є (частини 4, 5 статті 30 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI).

3. За можливості долучити до позовної заяви документ, який посвідчує особу іноземця (Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), який надається, зокрема, територіальними органами Державної міграційної служби України.

4. Долучити до  позовної заяви копію свідоцтва про право на спадщину (статті 66-69 Закону України від 02.09.93 № 3425-XII «Про нотаріат»).

5. Подати позовну заяву до місцевого загального суду (частина 1 статті 21 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів») (цивільна підсудність) за місцезнаходженням земельної ділянки: позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України), врахувавши вимоги до позовної заяви, передбачені статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України.

6. Правильно розрахувати ціну позову (згідно зі статтею  4 Закону України від  08.07.2011 №  3674-VI «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2023 році дорівнює 2684,00 грн).

Законопроекти № 8167 та № 8167-1

У Верховній Раді 1 листопада 2022 року зареєстровано законопроєкт № 8167 (проєкту Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» щодо врегулювання питання використання грошових коштів, отриманих від продажу земельної ділянки, власником якої є громадянин країни-агресора), який включено до порядку денного 8-ї сесії IX скликання Верховної Ради України під № 2911-IX від 07.02.2023.

Метою проєкту Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» щодо врегулювання питання використання коштів, отриманих від продажу земельної ділянки, власником якої є громадянин країни-агресора, є удосконалення норми чинного законодавства, відповідно до якої виручені від продажу на земельних торгах конфіскованої земельної ділянки грошові кошти у випадку, якщо колишній власник є громадянином країни-агресора (Російської Федерації чи Республіки Білорусь), зараховуються до державного бюджету. Для цього пропонується внести зміни та  доповнення до  частини  4 статті  145 Земельного кодексу України.

Також до  порядку денного  8-ї сесії IX скликання Верховної Ради України під № 2911-IX від  07.02.2023 включено законопроєкт № 8167-1 (проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації та продажу земельних ділянок, власниками яких є громадяни країни-агресора»).

Проєкт акта спрямований на удосконалення процедури обміну інформацією, необхідною для підготовки та подання позовів про конфіскацію земельних ділянок, продажу земельних ділянок на  земельних торгах. Зазначені зміни дозволять більш ефективно застосовувати положення норм статей 130, 145 Земельного кодексу України.

Проєктом акта пропонується доповнити частину сьому статті 130 Земельного кодексу України, яким заборонено продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, виключенням щодо можливості продажу земельних ділянок, які конфісковані за рішенням суду.

Змінами до частини четвертої статті 145 Кодексу запропоновано механізм врегулювання питань щодо конфіскації земельних ділянок, на  яких розміщено об’єкти нерухомості та визначено орган, який здійснює продаж земельних ділянок разом з об’єктом нерухомості, що конфісковані за рішенням суду.

Статтю 145 Кодексу доповнено частиною п’ятою, якою передбачено, що вимоги частини сьомої статті  130 Земельного кодексу України стосовно заборони продажу земельних ділянок не поширюються на  земельні ділянки, конфісковані за  рішенням суду.

З метою реалізації повноважень органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, запропоновано доповнити положення пункту «в» статті 6 Закону України «Про державний контроль за  використанням та  охороною земель» у частині можливості одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів, банків (баз), даних, а також документів, матеріалів та іншої інформації від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, власників і користувачів земельних ділянок. Також запропоновано закріпити норму, встановлену статтею 145 Кодексу, щодо доповнення повноважень органу, який здійснює державний контроль за використанням та  охороною земель, правом подавати до суду позови про конфіскацію земельних ділянок.

Проєктом акта також запропоновано внесення змін до статті 3 Закону України «Про судовий збір» стосовно звільнення органу, що здійснює державний контроль за  використанням та  охороною земель у  справах про конфіскацію земельної ділянки, від справляння судового збору, що дозволить заощадити бюджетні кошти та активізувати позовну роботу у випадках подання позовів про конфіскацію.

Обидва проєкти законів України залишаються і дотепер лише проєктами.

Висновки

Аналітики Світового банку переглянули в  бік збільшення фінансові потреби України на відбудову та подолання наслідків повномасштабної війни. Відбудова та відновлення України коштуватиме щонайменше 411 млрд дол. США.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) також оцінила необхідну для відбудови суму в 411 млрд дол. США. Про це йдеться в доповіді ООН «Світова економічна ситуація та перспективи на середину 2023 року». Незважаючи на фінансову допомогу з боку міжнародних організацій, за оцінками ООН, економіка України у 2023 р. перебуватиме у стагнації.

Європейський банк реконструкції та  розвитку (ЄБРР) зобов’язався інвестувати 3 млрд євро в Україну в  2022—2023  рр., підтримуючи реальний сектор економіки, щоб забезпечити роботу електрики та курсування потягів у воєнний час, і готовий відіграти основну роль у відбудові, коли дозволять обставини. Протягом 2022 р. ЄБРР інвестував в економіку України 1,7 млрд євро. Банк також мобілізував у 2022 р. 1,4 млрд євро донорських коштів, зокрема у вигляді нефінансових гарантій, що використовуються для підтримки України та інших країн, які вже зазнали і зазнаватимуть найбільшого негативного впливу війни у 2022 — 2023 рр.

У повітрі з кожним днем все більше відчувається смак контрнаступу наших захисників і такого очікуваного повернення тимчасово окупованих територій нашої країни.

Контрнаступ відбувається і завдяки такій «зброї», як конфіскація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території України і перебувають у власності громадян рф, але це перебування стане тимчасовим, як і все інше!

Костянтин Рибалко

голова Комітету земельного та аграрного права

при Раді адвокатів Харківської області