Богослужіння у неділю після Різдва Христового у Володимирському соборі

Після запричасного стиха зі словом проповіді до вірян звернувся клірик храму протоієрей Іоан Київський.

Богослужіння завершилось чином славлення, під час якого священнослужителі заспівали тропар і кондак свята, а також прославили Різдво Господа нашого Ісуса Христа у співі колядок.

У першу неділю після Різдва Господнього, ми згадуємо людей, близьких плоті Спасителю, Його сім’ю: Іосифа Обручника, Давида царя – із роду якого вийшли прародителі Спасителя по лінії Божої Матері; та Якова, Його двоюрідного брата, який був першим єпископом Єрусалиму.

Коли звістка про ридання вифлеємських матерів дійшла до сім’ї Богонемовляти, Ангел Господній у сні сказав Іосифові Обручникові тікати у Єгипет. Це були тяжкі дні  випробувань – не для Младенця, а для його Матері та Іосифа Обручника, для його сім’ї. Дні великих чудес, народження Месії, спів ангелів, поклін пастухів та волхвів, примирення неба з землею, великої радості – змінюються на дні тривоги, смертельної небезпеки, і ангел каже, що треба бігти до Єгипту

Ця євангельська розповідь найперше вказує нам на велике Боже смирення. Адже Господь, Цар Небесний, терпить втечу і вигнання від злочинного гніву царя земного. Терпить не тому, що Він нібито безсиле Немовля, але тому, що прийшов Він у цей світ, добровільно підкорившись його недосконалості. Він не вживав Своєї влади для досягнення особистої зручності, але добровільно підкорювався тим умовам, які склалися серед людей на час Його пришестя. Бо Спаситель прийшов не для того, щоби покарати одного злого Ірода за пролиту кров, жорстокість та вбивства чи щоби узурпатора прогнати з трону, – але народився у світ, щоби покарати самого начальника зла – диявола, і його позбавити привласненої влади над родом людським.

Пресслужба Київської патріархії