Розшук зниклих безвісти за особливих обставин: гарантії не можна звужувати

Законодавчі зміни за жодних обставин не можуть погіршувати становище осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або ускладнювати процедуру їх пошуку. Відтак, тлумачення і застосування норм повинно бути позбавлене неоднозначності та колізійності.

На цьому наголосили у Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав людини за підсумками аналізу проекту Закону №11093 від 19.03.2024 «Про внесення змін до статті 11 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», який був ухвалений Верховною Радою за основу.

Проект Закону визначає повноваження Генштабу ЗСУ щодо створення пошукових груп за погодженням з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, щодо персонального складу пошукових груп, а також визначення порядку проведення пошукових робіт. Штабу надається право на організацію та здійснення переговорів з гуманітарними місіями, громадськими об’єднаннями та фізичними особами, які провадять діяльність або перебувають на тимчасово окупованих територіях, з метою розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Також пропонується, аби на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування, повноваження Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, щодо утворення та координації роботи пошукових груп (гуманітарних місій), а також щодо ведення переговорів здійснювалися органами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

У Комітеті НААУ звернули увагу, що цим положенням автори мали на меті полегшити процедуру реалізації таких повноважень саме в умовах воєнного стану, враховуючи теперішню ситуацію у державі. Загалом, така ідея є абсолютно виправданою та дійсно необхідною.

У той же час, умови воєнного стану не охоплюють ситуацій надзвичайного характеру. Тому в разі їх виникнення гарантії, що передбачені Законом «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», будуть відсутні. У цілому ж суб’єктивна оцінка рівня негативного впливу на особу, що зникла безвісти, та обставин, які призвели до введення умов воєнного стану чи умов надзвичайного стану, є невиправданою. Адже життя людини, її здоров’я, а також вжиття дій щодо їх забезпечення є головним напрямом діяльності держави та її органів як в умовах воєнного стану, так і в умовах надзвичайного стану. Тому зміни до закону в цій частині потребують редакційного доопрацювання.

Повністю із зауваженнями і пропозиціями НААУ до проекту Закону №11093 можна ознайомитися за посиланням.