Проповідь Патріарха Філарета в день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!

Праведний Філарет Милостивий належить до тих святих, які не були святителями Церкви Христової. Він не страждав за віру, не жив у монастирі. Це був християнин, який мав сім’ю і жив у цьому гріховному світі.

Праведний Філарет народився у місті Пафлагонії у Малій Азії і жив у VIII ст. Його благородні батьки виховали свого сина у благочесті й страху Божому. Він провадив цнотливий спосіб життя і був багатою людиною. У нього була велика сім’я.

Праведний Філарет досягнув вершин святості зав­дяки трьом чеснотам: вірі, терпінню і милосердю. Церква порівнює його віру з вірою старозавітного патріарха Авраама. Авраам вірив Богові навіть тоді, коли, з точки зору людського розуму, це було не­можливим. Наприклад, Авраам повірив Богові, коли Той сказав, що від нього виникне численний, як пісок морський, народ. І в той же час Господь повелів Аврааму принести в жертву свого єдиного сина Ісаака. На перший погляд, речі несумісні одна з одною: принесення в жертву єдиного сина і сподівання бачити своїми нащадками численний народ. Інший не повірив би цьому, та Авраам повірив, бо він думав, що Бог може воскресити мертвого. І Авраам не помилився. Він повірив Богові, у Якого нема неправди.

Таку саму тверду віру в Бога, в Його обітування, в Його милосердя і всемогутність мав і праведний Філарет. До речі, вони обидва мали сім’ї і були багатими людьми.

Другою чеснотою праведного Філарета було терпіння. Церква порівнює його терпіння з терпінням Іова Багатостраждального. Іов миттєво позбувся свого багатства, те ж саме трапилось і з праведним Філаретом. Але вони обидва сприйняли це як волю Божу і ніскільки не ремствували.

Ще недавно багаті люди, вони опинились у злиднях. Інший нарікав би на Бога і скаржився б: “За що так покарав мене Бог?” Праведний Філарет сприйняв це спокійно. Він вбачав у цьому випробування своєї віри.

Третьою чеснотою праведного Філарета було милосердя, яке ґрунтується на любові до ближніх. Нам не треба доводити, що Бог вимагає від людей милосердного ставлення до інших. Ще в Старому Завіті Бог сказав: “Милості бажаю, а не жертви”. Характерною рисою душі праведного Філарета було співчуття людському горю. Він не відмовляв нікому, хто звертався до нього з приводу тієї чи іншої біди. Одному бідному чоловікові праведний Філарет віддав пару волів, іншому – корову з телям, ще іншим – вулик бджіл, зерно. Нікому не відмовляв праведний Філарет, бо таке добре було у нього серце. Він співчував людському горю.

Саме за ці чесноти шанує Церква Філарета Милостивого і ставить його нам у приклад. У праведного Філарета не було ніяких рахунків з Богом. Він вірив, терпів, був милосердним, бо такою був він людиною.

Старозавітний патріарх Авраам і праведний Філарет, який уподібнювався першому, мали віру. Але якою була їхня віра? Вони не просто визнавали існування Бога. В наш час переважна більшість людей вірить в буття Бога. Свв. Авраам і Філарет вірили кожному слову Бога, вважали Його слова Істиною і ніколи, навіть у думках, не мали сумніву. Більше того, вони виконували слова Божі, тобто волю Божу.

А серед нас, християн, немало таких віруючих, які визнають існування Бога, але сумніваються в Його словах і байдужі до Його заповідей. Така віра якісно відрізняється від віри Авраама і Філарета.

Було б несправедливістю стверджувати, що у наш час нема людей з подібною вірою. Вони є! І завдяки таким християнам існує цей світ. Є серед нас потаємні раби Божі. Якби їх не було, мабуть, цей гріховний світ перестав би існувати.

Св. Філарет наслідував терпіння св. Іова Багатостраждального. Нині переважній більшості людей, майже всім, доводиться в житті багато терпіти. Та є різниця між терпінням святих і нашим терпінням. Святі терпіли, не ремствуючи, а деякі з них – навіть з радістю. Уявіть собі, що християнин страждає і одночасно радіє з цього. Неприродно?! Але такі люди є. Чому вони радіють, а не ремствують? Тому, що страждання вони сприймають – як допущені Самим Богом. У Святому Письмі сказано: “Кого любить Господь, того карає”. Дивно і багатьом незрозуміло! А святі сприймали страждання, допущені Богом, як прояв до них любові Божої, тому і раділи. Вони раділи не стражданням, а любові до них Бога.

І в наш час є такі терпеливці, що мужньо переносять послані Богом страждання. Злі люди породжують страждання, а терпіти їх доводиться добрим людям. Багаті злочинці створюють тяжкі умови, а нещасним людям доводиться жити в цих умовах. До всього цього християнин, особливо православний, повинен підходити як до випробування своєї віри. Колись атеїсти, намагаючись принизити християнську мораль, твердили, що Церква вчить віруючих пасивно ставитися до життя – мовчки терпіти всі злигодні. Так! Церква вчить терпіння. Бо і Бог довготерпить наші гріхи. Але Церква осуджує зло і гріх, всіляку неправду й оману, які породжують страждання, і закликає боротися зі злом.

Праведний Філарет є для нас яскравим прикладом милосердя. Треба молитися Господу нашому Ісусу Христу, щоб Він послав свою всесильну благодать і пом’якшив наші зачерствілі серця. Щоб творити милостиню, треба вміти співчувати людському горю. Навчитися співчувати неможливо. Навчитися можливо тих чи інших наук, а для співчуття треба мати добре серце. А зле і жорстоке серце перетворити на добре спроможна тільки благодать Божа. Тому Церква вчить нас молитися так: “Серце чисте створи в мені, Боже!” (Пс. 50-й).

Сьогоднішнє тяжке життя дає нам багато можливостей виявити милосердя до тих, хто страждає. Якщо хто не може допомогти матеріально, допомо­жіть словом і співчуттям людському горю. Бо, за на­родною мудрістю, розділене горе – це вже півгоря.

Дорогі браття і сестри! Житіє св. праведного Філарета навчає нас, як треба жити в цьому гріховному світі і залишатися християнином. Його вчинки і спосіб мислення не сприймали більшість сучасників, і навіть не всі домашні розуміли його. А він слухав Бога, а не людей, бо вірив Йому. Нам треба прислухатися до розумних і добрих думок, а за основу мати заповіді Божі і їм віддавати перевагу в житті. Люди можуть посоромити нас, а Бог ніколи.

Йому слава на віки віків. Амінь!