Керівництво житомирських радикалів боїться жінок?

Керівництво житомирських радикалів боїться жінок?

(про гендерні стандарти української політики)

Постійно бачимо «непрямі гендерні демонстрації» обласних радикалів, і тому вирішили розповісти громадськості про це, – а також викласти певний правовий «лікбез» щодо забезпечення гендерної рівності у політичній діяльності.

Отже, однією з ключових вимог ЄС до України завжди було реальне впровадження принципу «не-дискримінації» – тобто реальних дій держави на подолання дискримінації в усіх сферах. До числа проблемних питань, завжди належала гендерна проблема: хоча формально жінки мають однакові права та обов’язки з чоловіками, в реальному житті їх дискримінують. Ми це бачимо, в тому числі, і в політиці: хоча жінок більше чоловіків – вони становлять меншість і у Верховній Раді України; і в Уряді; і в інших органах державної та місцевої влади. Фактично, рівень домінування жінок – це сільради та найнижчі ланки спеціалістів в державних органах, а також мало оплачувані посади в дільничних виборчих комісіях.

До призначення пана Гундича, що в союзі з радикалами ініціював зміну керівництва облради, Житомирська область сприймалася в гендерному питанні більш-менш пристойно: хоча б посади голови облради та її заступника, обіймали жінки. В меншості – але ж була, і народний депутат України – жінка з Житомирщини Ірина Суслова. Протягом 2014-2015 рр. обласний центр – місто Житомир, очолювала жінка як виконуюча обов’язки голови; жінки зайняли 2-3 місце на виборах Житомирського міського голови-2015 і жінка займає другу посаду в місті (що автоматично стає в.о. у разі звільнення чи загибелі міського голови) – секретаря Житомирської міської ради.

Щодо політичних партій, законодавство передбачає ряд гарантій для жінок:

* п.10 ст. 8 закону України «Про політичні партії» зобов’язує в статутах партій передбачати «розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.»

* п.4 ч. 1 ст. 2 закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» зобов’язує забезпечувати рівнів можливості осіб, в тому числі жінок (групи за ознакою статі);

* ч. 3 ст. 4 закону України «Про місцеві вибори», згідно якої «3. … Представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.»

Нажаль, за потурання Центральної виборчої комісії, на місцевих виборах-2015 ця норма не спрацювала: більшість місцевих організацій партій висували списки кандидатів із порушенням жіночої квоти (тобто менше 30% жінок) – а ЦВК не вважало це підставою для відмови в реєстрації. Тобто дії, які не відповідали статуту партії (п.10 ст. 8 закону України «Про політичні партії»), були визнані можливими і не мали наслідком відмову в реєстрації кандидатів-чоловіків. Така ж ситуація спостерігається і на багатьох виборах ОТГ протягом 2016-2017 рр, де в міські об’єднані територіальні громади також висувалися списки кандидатів у депутати міської ради.

Восени 2015 року, Житомирська обласна організація радикалів висунула за даними ЦВК список кандидатів до Житомирської облради у 64 особи, з яких було 17 жінок та 47 чоловіків.  Таке співвідношення трохи не відповідало вимогам закону – менше 30% жінок, але виглядало більш-менш пристойно: бо в тій же «партії влади» БПП, жінок було лише 9 осіб. З іншого боку, рейтинг жінок-радикалок виявився дуже низьким і жодна не стала депутатом облради, а от в БПП стала депутаткою Ірина Костюшко, а також мала теоретичну можливість Олена Розенблат. – Були маніпуляції з показниками голосів у Радомишлі і лунали в ЗМІ заяви про те, що якби не «домалювали» голоси іншому кандидату, депутаткою мала стати Олена Розенблат.

радикал Забела

Призначення головним житомирським радикалом Юрія Забели – керівника Житомирської облдержадміністрації з кінця 2007 року по 2010 рік, нічого поганого по гендерному балансу не віщувало. Бо цей «політик» – а краще адміністратор, мав досвід роботи в підпорядкуванні двох впливових жінок: Віри Ульянченко та Ірини Синявської.

Віра Ульянченко, була впливовою людиною в оточенні Віктора Ющенка: була нардепом 2005-2006 рр; потім очолювала Київську обласну державну адміністрацію – і при ній працював головою Макарівської РДА Юрій Забела та був переведений на посаду голови Житомирської облдержадміністрації. А в 2009-2010 роках Віра Ульянченко навіть очолювала Секретаріат президента Віктора Ющенко. При цьому, вона мала не абиякі зв’язки серед олігархів, які нібито погоджувалися фінансувати «Дитячу лікарню майбутнього» фонду Катерини Ющенко. – І навіть підозрювалася у сприянні Віктору Януковичу розбудовувати свої латифундії на Київщині.

Ірина Синявська очолювала Житомирську обласну раду, а в 2014 році разом з Вірою Ульянченко працювала в партійному проекті «Заступ». Останнім часом співпрацювала з Аграрною партією України.

Здавалося, що людина, яка працювала з двома впливовими жінками, – і за їх сприяння просунулася на впливову посаду, не має дискримінувати жінок? Але схоже, що знову маємо «синдром Ширми»: Володимира Ширму теж підтримувала Ірина Синявська – але ставши головою Житомирської облради, він не запропонував жінок ні на посаду першого заступника, ні на посаду заступника – навпаки, звільнивши Наталію Рибак.

відкриття обласного офісу

В жовтні 2017 року, Юрія Забелу призначили керівником обласної організації радикалів. Фотографії з місця «події» не задовольняють вимогам гендерного балансу: одні чоловіки – але це не було зоною відповідальності п. Забели.

Далі було відкрито офіс обласної організації РЛП… і знов жодної жінки на розповсюджених фотографіях! Тоді ми обмежилися зауваженнями, що неподобство керівнику обласної організації так публічно демонструвати зневагу до гендерного балансу: невже не можна було запросити депутаток Ірину Ярмоленко (Житомирська міськрада), Ірину Савчук (Богунська райрада), Оксану Шахову (Житомирська райрада), Анну Громико (була заступником Новоград-Волинської райради), працівницю офісу Ірину Рекшу, pr-менеджера Тетяну Бялківську та інших?

З іншого боку, може ми просто не розуміли радикалів: є багато інформації про нетрадиційні цінності і дії Олега Ляшка, його заступника Андрія Лозового та деяких інших радикалів. Тож може ми доволі консервативні, і не второпали, що серед нібито чоловіків-радикалів, були жінки? – ми їх за чоловіків рахуємо, а радикали впевнені – що гендерний баланс дотримали і на урочистій події були жінки…

новорічне поздоровлення

І от, побачили на youtube-каналі «СК-1» новорічне групове привітання керівників радикальної партії:

Або є прихована «жінка» серед таких шанованих керівників, як Ігор Романський, Олександр Ракович чи Юрій Забела. Або, – це чергове, явне і показове, порушення вимог гендерного балансу з боку обласних радикалів!

До речі, Сергій Крамаренко, мабуть, не став радикально єднатися з колегами – записав окреме вітання…

Давайте, хлопці-радикали, дотримуватися меж цивілізованості в політиці: не боятися і не дискримінувати жінок хоча б в Новому 2018 році!

Можна ж долучати до своїх публічних заходів жінок-радикалок (депутаток; партійців) або хоча б, своїх дружин?

Богдан Бондаренко,

правозахисник і журналіст

Світлана Пантюхіна,

ГО «ЖПЛ «Більш ніж 50%»