Католицькі навчальні заклади України розпочали навчальний рік

Першого вересня, у День знань, свої двері для маленьких і старших дітей відкрили також католицькі навчальні заклади України. Представники деяких із них розповіли про підготовку та початок нового навчального року, труднощі, пов’язані з війною, а також про плани та мрії на цей рік. Відомо, що у Броварах заклад також готується до відкриття та зустрічі з учнями, однак через постійні атаки змушений перенести початок навчання з міркувань безпеки.

Сестра Олена Ревчук, керівниця Центру християнського виховання ім. св. Йоана Павла ІІ у Вінниці

Новий навчальний рік у нашому християнському центрі розпочався жваво, радісно та весело. Наші вихователі підготували для дітей особливе свято, наповнене іграми, забавами, цікавими завданнями та несподіванками. Не забракло також молитви, радісного співу та маленьких подарунків для наших вихованців.

Особливою родзинкою цього дня стала листівка «Філіжанка тепла», яку вихователі разом із дітьми підготували для батьків. У кожній листівці на них чекав маленький подарунок: цукерка та пакетик чаю. Здавалося б, зовсім простий жест, але він приніс батькам багато радості й тепла. Вони були щиро зворушені та вдячні. Для нас було важливо розпочати новий навчальний рік саме так: із молитви, усмішок, взаємної турботи та відчуття, що ми знову разом.

В умовах війни важко передбачити все наперед. Ми не знаємо, яким буде завтрашній день, тому підготовка до нового навчального року для нас – це не лише закупівля необхідних матеріалів та організація навчального процесу, а й готовність швидко реагувати на нові обставини. Ми намагалися зробити все, що було в наших силах, щоб діти могли розпочати навчальний рік у безпечній, доброзичливій та стабільній атмосфері. Водночас розуміємо, що протягом року можуть виникати нові виклики, пов’язані з безпекою, повітряними тривогами, перебоями з електроенергією чи іншими наслідками війни. Тому сьогодні для нас важливо не лише бути добре підготовленими, а й залишатися гнучкими, підтримувати одне одного та разом знаходити рішення у складних ситуаціях.

Новий навчальний рік ми розпочинаємо зі 100 дітей. Водночас набір до нашого центру ще триває, тому протягом року ця кількість може збільшитися.

Для нас кожна дитина – це особистість зі своїми талантами, потребами, мріями та неповторним характером. Саме тому ми прагнемо створити для кожного нашого вихованця простір, у якому він почуватиметься прийнятим, важливим і улюбленим.

Головне наше завдання цього року – допомогти дітям зростати не лише розумово і фізично, а й духовно. Ми хочемо, щоб наш центр залишався місцем, де дитина може навчатися, розвивати свої таланти, дружити, молитися та просто радіти дитинству. Особливо в умовах війни для нас важливо зберегти для дітей відчуття безпеки, стабільності та радості. Ми хочемо бути поруч не лише з дітьми, а й з їхніми батьками, підтримуючи їх у щоденних викликах.

Маємо багато планів щодо освітніх, виховних та християнських заходів, зустрічей, творчих занять і спільних ініціатив. Але найбільша наша мрія – щоб, незважаючи на всі труднощі, наші діти могли залишатися дітьми: сміятися, мріяти, пізнавати світ і відчувати, що поруч є люди, які їх люблять і про них дбають. Ми віримо, що навіть у складні часи можна сіяти добро, надію та віру. І хочемо, щоб саме це стало головним змістом нашого нового навчального року.

Салезіянський приватний ліцей «Всесвіт» у Житомирі

1 вересня 2026 року подвір’я ліцею «Всесвіт» знову наповнилося теплотою зустрічей і щирими дитячими усмішками. Початок нового навчального року тут — це завжди більше, ніж просто формальний захід. Це родинне свято, де панує особлива атмосфера віри, любові та підтримки.

Найбільше хвилювання та водночас радості було в очах першокласників, яких цього року 21. Для них цей день став початком нової подорожі у світ знань, відкриттів та дружби. Наші наймолодші учні відчули себе справжніми зірками, символічно пройшовшись червоною доріжкою.

Загалом цьогоріч у ліцеї навчається 236 учнів. Кожен із них є невід’ємною частиною спільної історії. Кожен клас — це окремий яскравий світ, але разом вони творять єдину, міцну та дружню спільноту.

Святий Йоан Боско є для нас прикладом людини, яка вчила дарувати своє серце дітям. Саме тому вчителі прагнуть віддавати учням частинку своєї душі. Превентивна система виховання передбачає присутність учителя поруч із дитиною не лише на уроці, а й у повсякденному житті — у радості та труднощах.

На свято завітали єпископ Олександр Язловецький, о. Чунг Нгуєн, о. Леонід Ярошинський, о. Станіслав Кледзік, о. Анджей Поліхт та о. Міхал Воцял, представник засновника та водночас шкільний капелан. Присутність душпастирів на шкільних святах — добра давня традиція католицьких закладів освіти, яка свідчить про єдність навчання та духовного розвитку.

2026–2027 навчальний рік у ліцеї проходитиме під темою «Любов довготерпелива, любов милосердна…» (1 Кор 13, 1). Традиційно тему року представив єпископ Олександр Язловецький. У своєму пастирському слові він звернув увагу на те, що любити не завжди просто.

«Любити буває важко, саме тому нам усім необхідно вчитися бути добрими», — зазначив єпископ Олександр. Він підкреслив, що доброта — це щоденний вибір і зусилля, які роблять світ навколо нас кращим. Звертаючись до учнів, єпископ наголосив, що кожна дитина покликана бути доброю до тих, хто поруч: батьків, учителів та однокласників.

Після молитви та благословення на успішний навчальний рік від першокласників та їхніх перших учителів пролунав довгоочікуваний перший дзвінок.

Навчальний рік у Салезіянському приватному ліцеї «Всесвіт» розпочався з довірою до Бога, молитвою та наміром бути добрими й чуйними людьми.

Сестра Анна Заінчковська про Салезіянську початкову школу ім. Івана Павла ІІ у Києві

Новий навчальний рік у нашій школі ми розпочали Святою Месою у парафії отців кармелітів, оскільки школа розташована поруч. Святу Месу очолив єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький SDB. На Месі були присутні всі вчителі, учні та батьки.

Ніч перед 1 вересня була небезпечною через балістичну атаку, тому молитва у храмі була дуже важливою для кожного з нас. Звичайно, всі були трохи недоспані та змучені, але молитва допомогла і підбадьорила всіх, навіть невіруючих і некатоликів, які є частиною нашої шкільної родини.

Після Меси ми провели невелике свято першого дзвоника. Через небезпечні умови та постійні повітряні тривоги у Києві на ньому були присутні лише учні та батьки першокласників.

Нам вдалося підготуватися до нового навчального року. Разом із учителями ми навіть провели день зосередження у монастирі сестер-кармелітанок, під час якого духовно нас супроводжував отець Руслан Михалкін.

Найскладніше — підготуватися до того, що може очікувати нас цього навчального року в Києві: важких умов, численних повітряних тривог та частих занять в укритті. Це буде непросто і морально. Тому для нас важливо вміти підтримувати дітей та батьків, з розумінням ставитися до їхніх переживань і водночас, попри всі труднощі, допомагати дітям здобувати якісну освіту.

Цього року в нас менше учнів, ніж минулого. Першокласників лише троє. Минулого року охочих було більше, ніж ми могли прийняти, тому проводили конкурс. Цього року деякі діти також виїхали з Києва через складні безпекові умови. Разом із батьками вони переїхали до інших, переважно західних, областей України, де сподіваються знайти більше спокою.

Загалом у школі навчається 26 учнів. Цього року до нас прийшли нові діти. Зокрема, один учень вступив до другого класу: його батьки давно чули про нашу школу, мають друзів, чиї діти тут навчаються, а також дізналися про нас через рекламу. Ще двоє нових учнів повернулися з Варшави. Вони також обрали нашу школу завдяки гарним відгукам про неї.

Місія нашої школи — виховати доброго християнина та чесного громадянина. Головне для нас — допомагати у вихованні дітей і водночас давати їм якісну освіту.

Ми мріємо, щоб закінчилася війна і ми могли отримати більше приміщення для школи, яке зараз шукаємо. Через обставини, спричинені війною, знайти відповідне приміщення, зробити ремонт чи щось побудувати дуже складно.

А наші плани прості: хочемо, щоб діти відчували безпеку й тепло, укріплювали свою віру та довіру до Бога і могли бачити Божі чудеса.

Центр розвитку святого Амвросія у Вінниці

Новий навчальний рік розпочався святковою Євхаристією за участю дітей, батьків та вчителів. Усі були схвильовані та натхненні. Другокласники раділи, що нарешті настав час повертатися до школи, адже скучили за друзями та шкільною атмосферою. Першачки, хоч і були трохи збентежені зміною обстановки у своєму житті, швидко подружилися зі шкільною родиною.

На щастя, у Вінниці наслідки війни менш помітні, ніж, скажімо, у Києві. Найвідчутнішими викликами для нас були і залишаються фінансування католицьких закладів освіти та популяризація християнських цінностей у суспільстві.

У Центрі навчаються 13 учнів: шестеро у другому класі та п’ятеро у першому. Ще двоє дітей відвідують дошкільну групу. Водночас ми очікуємо на її поповнення, адже дошкільна група розпочне роботу з жовтня.

Головне завдання цього року досить прагматичне і не таке романтичне — пережити зиму з мінімальними наслідками для навчального процесу. Мрією це не назвеш, але якби діти могли ходити до школи без перебоїв через війну, то цього вже було б більше ніж достатньо.

Також хочемо зміцнювати нашу шкільну родину та розвивати заклад. І, звичайно, як і щороку, у нас є спільна мета — привести дітей і самих себе до Царства Божого.

Катерина Німак, директорка Католицької школи святого Мартіна де Порреса у Фастові

31 серпня ми провели молитву для всіх наших педагогів, а потім мали невелику спільну зустріч: поспілкувалися, трохи відпочили та просто побули разом.

Господь подарував нам неймовірне 1 вересня. У нас великий і прекрасний храм, і цього дня він був наповнений людьми. Ми запросили всіх батьків, їхніх рідних та дітей. Хоча у нас навчається лише 56 дітей, храм був настільки наповнений, що ми відчували себе учасниками великого свята.

Ми розповіли батькам про безпекові моменти та пояснили, що у випадку повітряної тривоги вони самі прийматимуть рішення: спускатися разом із дітьми до укриття чи забирати їх і їхати додому. Проте всі залишилися. Ми радіємо, що це свято справді стало великим і прекрасним для нас і наших дітей.

До початку навчального року ми не встигли повністю підготувати всі приміщення. Ми змінили розташування корекційного складника, оскільки маємо багато дітей з інклюзією, і перенесли його на іншу локацію. Для цього потрібно було підготувати нове приміщення. Не все вдалося завершити, але навіть так усе вийшло дуже добре, по-сімейному та красиво.

Зараз ми також відновлюємо «кімнату світла», яка стане прекрасним місцем для заспокоєння та відпочинку наших дітей з інклюзією. Ми радіємо, що можемо поступово відновлювати цей простір і робити його ще більш комфортним для дітей.

Найбільшими викликами останніх днів серпня були повітряні тривоги, які практично не припинялися. Діти з садочка пережили до 13 тривог за день і майже цілий день перебували в укритті. Тому, навіть продовжуючи облаштовувати класи, ми вже розуміли, що попереду необхідно оновлювати й наші укриття. Діти не можуть тривалий час перебувати у простих умовах, які там зараз є, тому хочемо їх дообладнати, зробити більш інтерактивними, комфортними та пристосованими до потреб дітей, щоб урізноманітнити їхнє перебування в укритті.

Цього року ми мріємо здійснити багато розвивальних поїздок для наших дітей. Звичайно, будемо дивитися, наскільки безпекова ситуація дозволятиме нам це робити.

Також мріємо започаткувати багато гуртків. Цього року плануємо гуртки швидкого читання, театральний гурток, макраме, футбол, який діти дуже люблять, та багато інших. Також у нас добре розвивається англійська мова. Сподіваємося, що між повітряними тривогами та навчанням матимемо можливість давати дітям додаткові можливості для розвитку.

Також плануємо і сподіваємося, що найближчим часом у нас буде власний басейн. Тоді наші діти зможуть повноцінно займатися плаванням та оздоровлюватися.

Олександра Перець, директорка Хмельницької католицької гімназії

Цьогоріч ми розпочали навчальний рік зі Шкільної Меси, яку очолив єпископ Едуард Кава. Ми молилися за наших дітей, учителів і батьків, за мир в Україні. Також відбулося благословення учнів, педагогів та їхніх рюкзаків.

Після Меси на дітей чекав патріотичний духовний квест, присвячений цінностям нашої школи. Через цікаві завдання, командну працю та спільні роздуми ми говорили про відповідальність, дружбу, повагу, віру та любов до Батьківщини. Ми хотіли, щоб цей день став для дітей не просто початком навчання, а початком нової дороги: з Богом, із розумінням власної відповідальності та любові до своєї країни.

Цей рік для нас також був особливо важливим. Ми не лише готували школу до початку навчання, а й дуже ретельно працювали над отриманням державної ліцензії. І сьогодні можемо з великою радістю сказати, що отримали всі необхідні офіційні документи та статус гімназії. Це велика відповідальність і водночас важливе досягнення для всієї нашої спільноти.

Я дуже вдячна нашому педагогічному колективу. У нас працюють справжні професіонали, люди, які люблять свою професію і, найголовніше, люблять дітей. Саме завдяки їхній праці, відданості та щоденній турботі наша школа розвивається.

Звичайно, війна створює багато викликів. Але сьогодні для нас важливо не лише забезпечити дітям якісну освіту, а й дати їм відчуття стабільності, безпеки та підтримки.

Цього року у нашій школі навчається 119 дітей, серед них 13 першокласників, для яких цей навчальний рік став першим кроком у шкільному житті. Для нас кожна дитина є окремою особистістю зі своїми талантами, мріями та потребами. Наше завдання – допомогти кожній дитині розкритися, здобути добрі знання і водночас вирости доброю, відповідальною та сильною духом людиною.

Наше головне завдання – дати дітям не лише якісні знання, а й міцний фундамент цінностей: віри, відповідальності, любові до ближнього та до своєї Батьківщини.

А наша найбільша мрія сьогодні – мир для України. Ми дуже хочемо, щоб наші діти могли навчатися без страху, щоб їхні батьки були поруч, а всі, хто захищає нашу країну, повернулися додому. Є у нас і ще одна важлива мрія – власне приміщення для нашої школи. Ми хочемо мати свій дім, простір, який зможемо розвивати, наповнювати життям і створювати там справжню шкільну родину. Тому ми щодня молимося за це і водночас не сидимо склавши руки: шукаємо доброчинців, партнерів та людей, які готові долучитися до здійснення цієї мрії.

Ми віримо, що коли є молитва, праця та люди, об’єднані спільною метою, навіть великі мрії стають можливими.