КРОВНА ПОМСТА, ЯК ПРАВОВА РЕАЛЬНІСТЬ МОСКОВІЇ

Рік за роком, місяць за місяцем, день за днем ​​ми протистоїмо російській агресії, цій жахливій, несправедливій війні, розв’язаній кремлівським режимом. Вони прийшли до нас з танками, ракетами, з ненавистю в серцях. Вони хотіли зламати нас, стерти нас із лиця землі. Вони думали, що ми здамося, що ми зламаємось під тиском їхньої військової машини. Вони помилялися! Вони глибоко помилялися! Ми, українці, показали світові, що означає справжня свобода, справжня відвага, справжня любов до своєї землі! Ми боремося не лише за свою свободу, ми боремося за волю Європи, за волю всього світу! Ми захищаємо фундаментальні цінності – право на самовизначення, право на життя, право на мирне майбутнє. Наші захисники, наші герої на передовій, щодня ризикують життям, щоб захистити наші будинки, наші родини, нашу Батьківщину. Вони – справжні лицарі ХХІ століття, символи мужності та стійкості.

Ми також захищаємо демократію, міжнародне право та права людини!

На Росії переслідування родичів політичних ув’язнених є систематичної державної політикою, зокрема задокументованої як офіційних законів чи указів. Насправді, родичі часто стикаються з різними формами тиску і переслідування, які можуть бути як прямими, і непрямими. Ці дії не завжди легко довести, і часто мають характер залякування та психологічного тиску. Родичі можуть піддаватися допитам, обшукам у своїх будинках та на робочих місцях, без будь-яких обґрунтованих підозр у скоєнні злочину. Мета таких дій – надати психологічний тиск та отримати інформацію про діяльність ув’язненого або його оточення, отримання доступу до адвокатської таємниці. Родичі можуть бути звільнені з роботи під різними приводами, особливо якщо їхня робота пов’язана з державними структурами або великими компаніями. Це може бути прямим наслідком їхніх родинних зв’язків із політичним ув’язненим чи непрямим результатом тиску на роботодавця. У багатьох випадках переслідування зазнають діти політичних в’язнів, засуджених за тероризм, або державну зраду. Це може включати тиск у школах, обмеження на доступ до освіти або інші форми дискримінації. Родичам можуть забороняти виїзд за кордон, посилаючись на різні формальності чи підозри. Напади та погрози. Це поширена практика, багато випадків нападів і погроз на адресу родичів політичних в’язнів відомі. Штрафи та адміністративні справи. Родичі можуть притягуватися до адміністративної відповідальності з надуманих причин, що призводить до штрафів та інших неприємностей. Соціальна стигматизація. Родичі політичних в’язнів можуть зазнавати соціальної стигматизації та дискримінації.

Важливо розуміти, що цы дії часто немають формального юридичного обгрунтування, а проводяться з допомогою різних методів «сірих зон» правозастосування. Документування таких випадків є складнощами, оскільки докази часто відсутні або складно отримати. Міжнародні правозахисні організації неодноразово фіксували подібні випадки та висловлювали своє занепокоєння.

Загалом ситуація з переслідуванням родичів політичних ув’язнених у Росії є складною і відображає офіційну позицію російської влади. Влада Чечні безперервно переслідує своїх критиків і в спробі остаточно їх придушити використовують такі методи, як тиск на родичів.

Родичі людей, які підозрюються в екстремізмі, несуть відповідальність за їхні дії, заявив 30 грудня 2023 року голова Чечні та довірена особа Путіна Рамзан Кадиров на нараді з чеченськими силовиками. Влада Чечні позбавлятиметься критиків, де б ті не знаходилися, зазначив він. «Якщо ми навіть не знайдемо злочинця, ми не продовжуватимемо його шукати, а обов’язково знайдемо його родича. Як заведено споконвіку, якщо хтось із родичів завинив і злочинця не можуть знайти, то вбивали його брата, його батька. Тому ми дуже швидко свою кровну помсту відшкодуємо», – переклав слова Кадирова сайт «Кавказький вузол». Глава Чечні Рамзан Кадиров закликав батьків стежити за своїми дітьми на тлі терактів у Дагестані. Там серед нападників на церкви та синагоги опинився син голови Сергокалинського району. Пан Кадиров пригрозив кровною помстою родичам терористів і заявив, що їхні батьки «втратять голови». Відео виступу чеченською мовою на нараді з головами силових відомств республіки опубліковано в Telegram-каналі глави регіону. На думку глави регіону, якщо на тероризм «є найменші підозри», то треба «карати рід». «Цей рід має знати, що вони несуть повну відповідальність»,— каже Кадиров. «Не можна зазіхати на життя, треба розуміти, що у такому разі буде кровна помста. Відповіді, що “я не знав”, не приймаються», – сказав глава республіки (переклад «Ленты.ру»). Глава Чечні зазначив, що якщо в його республіці якомусь батькові немає справи до своїх дітей або якщо він із ними не справляється, то про це потрібно повідомити владу. Тоді його рід не понесе відповідальності. Якщо ж батько так не зробив, а його дитина зробила замах на життя іншого, «у такому випадку він позбудеться голови». “У нас кровна помста, щоб не вбивали людей”, – пояснив глава республіки.

Так, наприкінці грудня 2021 року почали надходити повідомлення про викрадення чеченськими силовиками десятків родичів критиків кадировського режиму. Репресії торкнулися рідних блогерів братів Абдурахманових, Хасана Халітова та Мінкаїла Малізаєва, засновника «Вайфонду» Мансура Садулаєва, директора правозахисної організації Human Rights Center Ichkeria Аслана Арцуєва та юриста Комітету проти тортур Абубакара Янгулбаєва. ЗМІ «Кавказький вузол» склав за відкритими джерелами список із 62 прізвищ викрадених родичів опонентів чеченської влади.

Силовики Чечні діють на всій території Росії. Так 22 грудня 2021 Тумсо Абдурахманов заявив про викрадення в Чечні дев’яти своїх родичів по батьківській і материнській лінії. Через два дні він уточнив, що в Астрахані було викрадено матір та сестру його дружини. А 25 грудня Абубакар Янгулбаєв розповів про викрадення 37 людей. «Всі, кого я знаю зі своїх родичів, які живуть у Чечні, були викрадені та утримуються понад два дні», – заявив Янгулбаєв.

Показовою є справа про викрадення та взяття у заручники Зареми Мусаєвої. Зарему Мусаєву — дружину колишнього чеченського судді та матір опозиціонерів — судили за звинуваченням у шахрайстві. Рамзан Кадиров називав її сімома терористами. У її квартиру в Нижньому Новгороді вдерлися співробітники МВС Чечні і насильно вивезли до Грозного. Мусаєвої не дозволили ні одягнутися, ні взяти інсулін, якого вона постійно потребує — у жінки діабет. Наступні півтора роки Зарема провела у СІЗО. 4 липня 2023 року Ахматівський районний суд Грозного ухвалив вирок: п’ять з половиною років колонії загального режиму. Вже коли Зарему відвезли до Грозного, а її справа набула гучного розголосу, Кадиров публічно погрожував Янгулбаєвим. «Цю сімейку чекає місце або у в’язниці, або під землею. І це вже залежить не від мене. Я знаю настрої у суспільстві, – заявив голова Чечні. — Поки живий хоч один чеченець, вільно насолоджуючись життям ходити члени цієї сім’ї, вже не зможуть, настільки глибоко зачеплена честь кожного представника нашого народу». А радник Кадирова та депутат Держдуми Адам Делімханов просто погрожував сім’ї розправою. Після цього батько та сини Янгулбаєви залишили Росію.

Правозахисний проект «ОВД-Інфо» нарахував із 2016 року понад 400 випадків тиску на родичів політичних активістів, «терористів» та противників режиму Путіна.

2024 року репресії торкнулися родичів російських опозиціонерів: затримання, обшуки та звинувачення в «контрабанді» стали частиною стратегії тиску. Кримінальні справи були відкриті проти трьох родичів відомих російських політиків та громадських діячів, які залишили РФ, та внесених до бази «екстремістів та терористів». Силовики затримали Марину Єгорову – дружину опозиційного політика Леоніда Гозмана, матір кінокритика Антона Доліна та поетесу Вероніку Доліну, письменницю та матір журналіста Василя Полонського Надію Кеворкову. 2024 року затримали 66-річну журналістку Надію Кеворкову – матір журналіста Василя Полонського, який довгий час після початку повномасштабної війни в Україні залишався в Росії і продовжував висвітлювати політичні процеси. Його матір відправили до СІЗО у справі про виправдання тероризму. Влада РФ розширює методи тиску на родичів опозиціонерів, це створює атмосферу «страху та самоцензури» навіть за межами Росії, каже адвокат співтовариства юристів «Перший відділ» Євген Смирнов.

У 1937 року у СРСР випустили постанову Політбюро ЦК ВКП(б) «Про членів сімей засуджених зрадників батьківщини». Цей документ розв’язав руки репресивній машині, внаслідок чого було репресовано близько 18 тисяч жінок та «вилучено» близько 25 тисяч дітей – «членів родини зрадників батьківщини». Жінок репресованих громадян СРСР відправляли до таборів, наприклад, до «Акмолінського табору для дружин зрадників батьківщини». Зона знаходилася серед казахського степу. Дітей віддавали в дитячі будинки, якщо не знаходилися інші родичі. 30 жовтня 2013 року Рада Федерації схвалила закон, що передбачає відшкодування збитків, заподіяних терористами, за рахунок їхніх рідних, а також відчуження їхнього майна на користь держави. Депутат Держдуми Роман Худяков вніс до Держдуми законопроект, який визначає кримінальну відповідальність для близьких родичів терористів. Законопроект був розміщений у базі Держдуми у четвер, 9 січня 2014 року. 2015-го Парламент Чеченської Республіки вніс до Держдуми законопроект, який передбачає кримінальну відповідальність для «родичів терористів».

У Росії функціонує «Список екстремістів та терористів» — перелік організацій та фізичних осіб, щодо яких є відомості про причетність до екстремістської чи терористичної діяльності. Ведеться Росфінмоніторингом. Відповідно до чинного законодавства, у організацій і фізосіб, що потрапили до цього переліку, блокуються кошти на банківських рахунках, а також припиняється їх обслуговування. 12 грудня 2024 року Державна Дума розширила підстави внесення до переліку екстремістів та терористів. Закон передбачає обов’язки кредитних організацій щодо надання інформації про фінансові операції осіб, що перевіряються на запит Росфінмоніторингу. Станом на 25 лютого 2025 року в офіційному списку 805 організацій та 16614 фізичних осіб.

До вказаного списку суто волютаристки можуть потрапити опоненти режиму Путіна, наприклад Олексій Навальний, родичі «терористів» тощо. З абз. 2 ст. 15 Федерального закону від 25.07.2002 № 114-ФЗ «Про протидію екстремістської діяльності» особі, яка брала участь у провадженні екстремістської діяльності, за рішенням суду може бути обмежений доступ до державної та муніципальної служби, військової служби за контрактом та службою в правоохоронних органах, а також так далі. По суті «родичам терористів» у РФ закрито шлях до нормальної роботи та навчання.

Вказана вище правова політика суперечить принципам міжнародного права та стандартам демократичного суспільства. У російському праві декларується принцип індивідуалізації, та її реалізація практично викликає багато питань.

Насправді судді, незважаючи на наявність широкого спектра пом’якшуючих і обтяжуючих обставин, часто виносять вироки, близькі до мінімальних чи максимальних меж, передбачених санкціями статей Особливої ​​частини КК РФ. Це знижує ефективність індивідуалізації. Відсутність достатнього фінансування та персоналу в кримінально-виконавчій системі може обмежувати можливості застосування індивідуальних заходів на засуджених. У різних регіонах Росії, з різних чинників, включаючи рівень корупції та кваліфікації суддів, індивідуалізація покарання може застосовуватися нерівномірно. Альтернативні покарання (наприклад, умовне засудження, виправні роботи) застосовуються який завжди адекватно, хоч і сприяють більшої індивідуалізації.

Міжнародні стандарти в галузі кримінального правосуддя, включаючи документи ООН, Ради Європи та інших міжнародних організацій, наголошують на необхідності індивідуалізації кримінальної відповідальності. Покарання має бути пропорційним тяжкості злочину та особистості винного. Закон має застосовуватися до всіх однаково, без дискримінації за якимись ознаками. Покарання має бути надмірно суворим проти скоєним злочином. Засуджений має право на оскарження вироку та на розгляд його справи неупередженим судом. Необхідно враховувати особливості особистості засудженого, його потреби та можливості при призначенні покарання та його відбування.

Російське кримінальне право навіть формально відповідає міжнародним стандартам, декларуючи принцип індивідуалізації. Тим більше, на практиці ефективність реалізації цього принципу викликає серйозні сумніви. Існуючі проблеми із судовою практикою, нестачею ресурсів та нерівномірністю застосування закону ускладнюють досягнення високого рівня індивідуалізації, який відповідає міжнародним стандартам справедливого правосуддя. Міжнародні організації неодноразово вказували на ці проблеми та рекомендували російській владі вжити заходів для покращення ситуації. Росія перестала бути стороною Європейської конвенції з прав людини з 16 вересня 2022 року, таким чином вона також вийшла з-під юрисдикції Європейського суду з прав людини. Росія не змогла забезпечити собі повернення до Ради ООН з прав людини у 2023 році і не входить до цього органу більше.

Таким чином, у РФ проводиться системна державна та правова політика щодо репресій та переслідування, придушення та тиску на родичів осіб засуджених за політичними статтями, включаючи «тероризм».

Але наша боротьба – це боротьба на полі бою. Це боротьба за кожен будинок, за кожну вулицю, за кожне місто, яке було зруйноване окупантами. Це боротьба за кожну родину, яка втратила близьких. Це — боротьба за майбутнє наших дітей, за мирне небо над головою. Ми хочемо сучасного цивілізованого суспільства, а не московського середньовіччя.

Ми об’єдналися як ніколи раніше довкола нашої Армії. Ми є єдиною нацією, об’єднаною спільною метою – перемогою! Ми отримуємо підтримку від усього цивілізованого світу, людей, які вірять у нас, які знають, що ми боремося за праву справу. Ця підтримка зміцнює наш дух, дає нам сили йти вперед.

Шлях до перемоги не буде легким. Поперед нас чекають ще випробування, ще труднощі. Але ми знаємо, що перемога буде за нами! Ми боротимемося до останнього подиху, до останнього патрону, доки ворог не покине нашу землю. Ми не зламаємось! Ми не здамося! Ми переможемо! Слава Україні! Героям слава!

Євгеній Кузнєцов

історик

та голова Союзу воїнів-добровольців