ЗАЛУЖНИЙ – ГЕРОЙ ТА НОВИЙ ЛІДЕР УКРАЇНИ

Довгоочікувана спроба України повернути території на сході та півдні країни, окуповані Росією протягом останніх 22 місяців, зараз у розпалі. Ключовою фігурою в плануванні та виконанні цієї операції є генерал Валерій Залужний, 49-річний головнокомандувач України. Маловідомий донедавна, але зараз його популярність тепер не те, що конкурує з популярністю президента Володимира Зеленського, а по рейтингу Залужний вже давно обігнав Зеленського, котрий зав’яз у політичних інтригах, кумівстві та корупційних скандалах.

Народився вельмишановний пан Залужний у радянському військовому гарнізоні на півночі України у 1973 році, та каже, що мріяв стати коміком, як і сам Зеленський. Натомість він пішов стопами своєї військової родини, вступивши до академії в Одесі в 1990-х роках, коли Радянський Союз розпався, а Україна поринула у кризу.

Залужний піднявся по кар’єрних щаблях разом із новим поколінням офіцерів, яке поєднало дуже різні епохи: виросли в радянській Україні, але прагнули позбутися військових догм СРСР. Для магістерської роботи Залужний аналізував військову структуру США. Бачачи, як українські сили все ще були обтяжені радянською моделлю, що спиралася на жорстке прийняття рішень на найвищому рівні, він почав впроваджувати зміни, щоб відобразити сили партнерів США та НАТО.

Хоча його підручники у військовому коледжі, можливо, були ще з радянських часів, він дізнався про реальність війни з перших вуст. У 2014 році був призначений заступником командира в районі сходу України, де розгортався конфлікт із сепаратистами за підтримки російської армії.

На цій посаді він розвивав молодших офіцерів та заохочував більш спритне прийняття рішень, передав повноваження командирам на місцях. На відміну від російської армії, сержанти вже мають бути не «цапами відпущення», а справжніми заступниками, покликаними створити конвеєр військових талантів, сказав він в інтерв’ю 2020 року, та підкреслив, що шляху «назад до армії 2013 року немає».

Коли Зеленський прийшов на посаду у 2019 році, війна на сході України тривала вже п’ятий рік, Залужний виконував обов’язки командувача в зоні бойових дій. Йому довелося поінформувати нового президента про військові дії та командні структури.

У липні 2021 року, коли росіяни підтягнули танки до кордону, а американці попередили, що незабаром Україна може зіткнутися з повномасштабним нападом, президент вирішив поставити Залужного керувати збройними силами.

На відміну від Зеленського, який скептично ставився до звітів розвідки про неминучість масового російського вторгнення, Залужний був частиною корпусу українських офіцерів, які розглядали це, як питання часу.

Коли вранці 24 лютого 2022 року почалося вторгнення, генерал мав дві стратегічні цілі щодо оборони України. «Ми не могли допустити падіння Києва», – сказав він. І на всіх інших векторах «нам довелося пролити їхню кров, навіть якщо в деяких місцях це вимагатиме втрати території». Іншими словами, метою було дозволити росіянам просунутися, а потім знищити їхні колони на фронті та лінії постачання в тилу. На шостий день вторгнення він дійшов висновку, що це працює. Росіяни не змогли взяти аеропорти навколо Києва та просунулися достатньо глибоко, щоб почати напружувати лінії постачання, залишаючи їх відкритими.

В цей же час оточення Зеленського розбіглося, сам він просив Путіна про перемовини, а йго ліпший дружбан Арахамія писав листи про «не введення» санкцій проти путінського олігарха Абрамовича.

Міллі, американський колега Залужного, був певним чином вражений, коли побачив, що українці тримаються. Він запитав у Залужного, чи планує він евакуюватися в більш безпечне місце. «Я йому сказав: я вас не розумію, — розповідає Залужний. …Для мене війна почалася в 2014 році… Я не тікав тоді і не збираюся тікати зараз».

Генерала Міллі також здивували промахи Росії. Коли ворог зіткнувся з сильним опором або втрачав здатність поповнювати запаси, він не відступав і не переходив до іншого підходу. «Вони просто загнали своїх солдатів на бійню… Вони вибрали сценарій, який найбільше влаштовував мене», — сказав Залужний.

Незважаючи на те, що США та союзники продовжували наповнювати країну мільярдами військової допомоги, новини були похмурими. Росія завдала удару по стратегічному портовому місту Маріуполь, убивши тисячі мирних жителів. У травні капітулювали сотні українських бійців, які захищали останній опорний пункт міста – металургійний завод «Азовсталь» (Понад 150 було повернуто 21 вересня 2022 року під час обміну полоненими, включно з п’ятьма вищими українськими командирами).

У містах і селах, окупованих російськими військами, були виявлені масові поховання. Тим не менш, українські генерали наполягали, що вони можуть перемогти. «Будемо боротися до останньої краплі крові», — сказав Залужний виданню TIME.

Через кілька тижнів Україна почала робити те, що видалося військовим аналітикам незвичним. З верхівки уряду українські посадовці, включаючи Зеленського та міністра оборони Олексія Резнікова, почали публічно рекламувати свою підготовку до масштабної операції з повернення території на Півдні. В очікуванні атаки Росія почала передислокувати війська, включаючи деякі зі своїх найбільш елітних підрозділів з інших регіонів, щоб зміцнити свої позиції на Півдні України. 29 серпня 2022 року українські військові повідомили про початок довгоочікуваного південного наступу.

Ходять чутки про напруженість між Зеленським і його вищим воєначальником, хоча президент і його помічники відкидають їх. «Так званий конфлікт із Залужним був придуманий нашою опозицією від початку до кінця», – каже бувший помічник Зеленського, ветеран української військової розвідки Олексій Арестович. «З одного боку, це явно вигадано. З іншого – болісно, тому що розпалювання конфлікту між воєначальником і головнокомандувачем – це катастрофа».

Нагадаємо що Генерала Залужного, або «нашего Валеру», як люблять називати його друзі та давні однокласники, призначили Головнокомандувачем ЗСУ у липні 2021 року. Залужний уже тоді був відомий, як амбітний і сучасний командир, але й невибагливий чоловік, який любив пожартувати з підлеглими та не викривлявся. Колеги, з якими ми спілкувалися, розповідають, що з самого початку своєї кар’єри він прагнув будувати довірчі стосунки з підлеглими, а також делегувати командні рішення.

Генерал є мудрою людиною, яка бачить далеку перспективу. Залужний одразу почав працювати над зміцненням оборони України та активізацією військової співпраці з НАТО. Новий головком не побоявся передати ініціативу нижчому начальству і дав дозвіл бійцям, які воюють у зоні бойових дій на Донбасі, відкривати вогонь у відповідь без отримання дозволу вищого керівництва. Офіцери мали право відкривати вогонь у відповідь «з будь-якої доступної зброї», якщо вони піддадуться нападу, без дозволу старшого командування. «Нам потрібно було збити їх бажання атакувати», — каже Залужний. «Нам теж потрібно було показати зуби». А зараз аналітики кажуть, що гнучкість українських підрозділів із молодшими офіцерами, здатними приймати рішення на полі бою, дала їм значну перевагу перед керівними структурами російської армії. Деякі джерела в українській армії навіть стверджують, що саме вирішальні командири на місцях несуть колективну відповідальність за успіхи України, тоді як генералу Залужному слід приписати лише те, що він залишив їм свободу діяти.

З початком війни президент Зеленський зосередився на самопіарі і політичній боротьбі з опозицією. Хто казав, що нападу не буде? Хто винний що люди не були готові, не було запасів продовольства, ліків та готівки? Пам’ятаєте, як силовики кошмарили тих, хто намагався попередити про російський напад? Стали відомі вже і громадні корупційні оборудки «друзів» президента. Чому всілякі ахметови продовжують заробляти, а данілови встигли вивезти своїх дітей ще до війни, подалі від Бучі?

В цей час Генерал Залужний зосереджувався на правильному виробленні військової стратегії та керував обороною країни!

Після успішного наступу наприкінці літа — на початку осені 2022 року українські війська звільнили значні частини української території на сході та півдні. Валерій Залужний є частиною українського керівництва, яке роками трансформувало армію країни з незграбної радянської моделі на сучасну бойову силу. Його наполеглива підготовка напередодні вторгнення та розумна тактика бою на ранніх етапах війни допомогли нації відбити натиск росіян. «Залужний виявився тим військовим розумом, який був потрібний його країні… Його керівництво дозволило українським збройним силам швидко адаптуватися до ініціативи на полі бою проти росіян» — написав для TIME про свого колегу минулого травня генерал США Марк Міллі. Якщо одній людині можна приписати дивовижні військові успіхи України — захист столиці Києва та утримання більшості інших великих міст під час натиску — то це Залужний.

У багатьох відношеннях Залужний є втіленням нового покоління українських офіцерів, які пробили свої зуби в тяжкій восьмирічній війні на Донбасі та, коли не на фронті, розгорталися на полігонах по всій Європі, щоб навчатися разом із силами НАТО — досвід, який відшліфував багатьох лідерів, породжених десятиліттями жорсткої радянської військової підготовки. «Напевно, я можу говорити про [Залужного] не просто як про одну людину, а як про представника нового покоління українських військових — офіцерів вищого, середнього і навіть нижчого складу», — сказав Олексій Мельник, колишній офіцер ВПС України, який нині співдиректор програм зовнішніх зв’язків та міжнародної безпеки Центру Разумкова, київського аналітичного центру. Ця співпраця з НАТО сформувала групу професійно налаштованих офіцерів, які прагнули до західних стандартів та допомогли розбудувати децентралізований, наділений повноваженнями, більш гнучкий спосіб ведення війни, ніж російська модель, яка борсалася в українській багнюці.

Залужний визнав помилкову думку, що Росія припинить повномасштабне вторгнення після того, як вона втратила понад 150 000 солдатів убитими на полі бою. Генерал сказав, що Кремль — з його величезними людськими та економічними ресурсами — ставиться до своїх солдатів, як до дешевих юнітів, посилаючи їх гинути під час фронтальних атак проти артилерії, безпілотників та танків. Залужний описує Росію як «феодальну державу, де найдешевшим ресурсом є людське життя. А для нас… найдорожче, що у нас є – це наші люди».

Відсутність прориву викликала певну втому від України серед багатьох її раніше сильних прихильників, сказав Залужний. У США республіканці блокують будь-яку подальшу допомогу Україні, поки президент Джо Байден і президент України Володимир Зеленський не покажуть їм чітку стратегію перемоги у війні.

Генерал Залужний розробляє свій План Перемоги. Цієї темі було присвячено його есе в журналі «Економіст», яке, без перебільшення в стало всесвітнім хітом. На його думку, ключем до можливого виходу України з поточної позиційної війни є необхідним: 1) отримати переваги в повітрі; 2) проривати мінні загородження по глибині; підвищення ефективності контрбатарейної боротьби; 3) створювати та готувати необхідні резерви; 4) нарощувати засоби електронної боротьби; 5) створювати та підготовляти необхідні резерви.

Якщо у росіян є ахіллесова п’ята, вважає Залужний, то це Крим. Частково тому, що «це перлина в короні» президента Володимира Путіна, а частково тому, що цей півострів є важливим каналом для поповнення російських військ, а також домом для Чорноморського флоту. За останні кілька місяців українські військові посилили ракетні, безпілотні та диверсійні атаки на оборонну інфраструктуру Росії в Криму, а також на цінний міст Путіна до Росії.

В результаті за словами Валерія Залужного, внаслідок багатьох суб’єктивних і об’єктивних причин війна поступово переходить у позиційну війну, подолати яку буває важко як Збройним Силам, так і державі в цілому. Водночас Російській Федерації вигідно продовжувати війну, оскільки це дає їй можливість відновити та наростити свою військову міць. Щоб уникнути переходу до позиційної війни, на зразок «окопної війни» 1914-1918 рр., необхідно розвивати можливості та знаходити нові підходи до подолання військового паритету з противником.

Однією з найважливіших складових є розвиток військово-повітряних сил, які дозволять отримати контроль над небом, необхідний для широкомасштабних наземних операцій. На початку війни у ЗСУ було 120 бойових літаків. З них лише одна третина була придатна до використання. «ВПС Росії зазнали величезних втрат, ми знищили понад 550 ЗРК, але вони зберігають над нами значну перевагу і продовжують створювати нові ударні ескадрильї. Ця перевага ускладнила нам просування вперед. Російські системи протиповітряної оборони все більше заважають нашій авіації літати. Наша оборона робить те саме з Росією», – зазначив Залужний. За таких умов значну частину розвідувальних та ударних завдань пілотованої авіації взяли на себе безпілотники. Тому вони мають бути частиною відповіді України. Зокрема, пропонується використовувати масовані удари імітаторами безпілотних цілей та ударними БПЛА для перевантаження системи ППО противника та оголення її елементів з подальшим ураженням. Іншим напрямком розвитку має стати розробка дронів-мисливців для перехоплення ворожих БПЛА.

Стрімкий розвиток безпілотної авіації та насичення нею фронту вказує на другий пріоритет: розвиток засобів радіоелектронної боротьби, які глушитимуть сигнали зв’язку та навігації. Електронна боротьба є ключем до перемоги у війні безпілотників. «За останнє десятиліття Росія модернізувала свої сили радіоелектронної боротьби, створивши новий вид військ і 60 нових видів техніки. У цьому вона нас перевершує: 65% наших платформ для постановки перешкод на початку війни були вироблені ще за радянських часів.

Ми вже розробили багато власних електронних систем захисту, які можуть запобігти перешкодам. Але нам також потрібен більший доступ до електронної розвідки від наших союзників. Нам потрібно покращити радіоелектронну боротьбу з наших безпілотників у ширшому діапазоні радіочастот, уникаючи випадкового глушіння наших власних безпілотників», – пише Залужний. У процеси управління пропонується впроваджувати елементи систем ситуаційної обізнаності «Покрова», «Графіт», «Кварц», а також системи обміну інформацією, отриманою від засобів розвідки.

Сили оборони мають нарощувати можливості моніторингу поточної радіоелектронної обстановки в районах бойових дій із використанням можливостей країн-партнерів. Необхідно забезпечити розширений доступ до інформації із засобів радіоелектронної розвідки повітря, а також з моря та космосу.Український ОПК має збільшити виробництво систем радіоелектронної боротьби «Буковель-АД» в країні та за кордоном.

У цій війні залишається високою роль артилерійсько-ракетного озброєння, на яке припадає від 60 до 80% усіх вогневих уражень противника. Впровадження високоточної зброї дозволило за останній рік завдати значних втрат артилерії противника в ході контрбатарейної боротьби. Однак ефективність високоточної зброї, такої як ракети Екскалібур, які використовують GPS-наведення, різко знизилася через удосконалення російської радіоелектронної боротьби. Тим часом власний контрбатарейний вогонь Росії покращився. Багато в чому це стало можливим завдяки використанню безпілотників «Ланцет», які у взаємодії з безпілотниками-розвідниками націлюють українську артилерію.

«Поки нам вдалося вийти на паритет з Росією, маючи менше і більш точну вогневу потужність. Але це не може тривати. Нам потрібно створити наші локальні поля GPS – використовуючи наземні антени, а не лише супутники – щоб зробити наші високоточні снаряди точнішими перед обличчям російської електронної війни. Нам потрібно ширше використовувати безпілотники-камікадзе для ударів по російській артилерії. І нам потрібно, щоб наші партнери надіслали нам кращу техніку артилерійської розвідки, яка може виявляти російську зброю», – зазначає Залужний.

Станом на 24 лютого 2022 року Збройні сили України мали обмежений комплект сил, призначений для розрізання мінних полів. Вони були озброєні технічно застарілим обладнанням. Завдяки західним партнерам у ході бойових дій вдалося дещо підвищити спроможність інженерних підрозділів здійснювати проходи, але з огляду на безпрецедентні масштаби цих загороджень навіть таких можливостей об’єктивно недостатньо. Для розширення можливостей українських підрозділів розмінування пропонується запровадити використання датчиків на основі технології LiDAR для виявлення мін, а також систем димового бар’єру для приховування роботи саперів від засобів розвідки та ураження противника. Крім того, пропонується запровадити використання знятих з експлуатації реактивних двигунів, водометів і касетної артилерії для проходів у мінних полях.

Командування Збройних Сил України постійно працює над удосконаленням порядку формування та підготовки резервів. Незважаючи на це, деякі питання залишаються проблемними, зокрема, обмежені можливості підготовки резервів на власній території, оскільки противник має змогу наносити ракетні та авіаційні удари по навчальних центрах та полігонах.

Тривалість війни, обмежені можливості для ротації військовослужбовців на передовій, прогалини в законодавстві, які дозволяють начебто законне ухилення від мобілізації, значно знижують мотивацію громадян до проходження військової служби.

Для вирішення цих проблем Україні необхідно запровадити в діяльність органів військового управління Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг» та розробити автоматизовану систему моніторингу та обліку підготовки громадян України до військової служби. Слід розширити перелік категорій громадян України, які готуються до військової служби та національного опору, запровадити практику бойової підготовки.

Генерал Валерій Залужний сказав, що Україні необхідно вдосконалюватися у знищенні російської артилерії, а також розробити більш досконалу технологію розмінування, заявивши, що західних поставок виявилося недостатньо через російські мінні поля, які простягалися на 20 км (12 миль) в деяких районах.Він назвав пріоритетом для України нарощування своїх резервних сил, незважаючи на те, що зазначив обмежені можливості для їх підготовки всередині країни і вказав на прогалини в законодавстві, які дозволяють людям ухилятися від служби. «Ми намагаємося вирішити ці проблеми. Ми вводимо єдиний реєстр призовників, і ми повинні розширити категорію громадян, які можуть бути призвані на навчання або мобілізацію», – написав Головком. «Ми також вводимо «бойове стажування», яке передбачає направлення знову мобілізованого та навченого персоналу в досвідчені фронтові підрозділи для їх підготовки», – сказав він.

Зараз Україна розраховує на те, що партнери країни постачатимуть більше цих передових військових технологій. Хоча Залужний намагається не критикувати союзників України, коментуючи надану наразі військову допомогу, він натякає на небажання надсилати найсучасніші технології та відзначає часті затримки поставок. «Важливо розуміти, що цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами», — каже він.

Головнокомандувач України застерігає від недооцінки Росії. Він підкреслює, що незважаючи на значні втрати з лютого 2022 року, армія Путіна ще тривалий час матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах. Читаючи детальний і тверезий аналіз Залужного, важко уникнути висновку, що час не на боці України.

У своєму інтерв’ю та нарисі Залужний неодноразово наголошує на небезпеці тривалої війни, яка, за його словами, сильно піде на користь Росії з її набагато більшими людськими та матеріальними ресурсами. «Позиційна війна – це тривала війна, яка несе величезні ризики для збройних сил України та для її держави», – попереджає він. Рішення, наполягає Залужний, полягає в ефективному використанні найпередовіших оборонних технологій. «Нові, інноваційні підходи можуть знову перетворити цю війну позицій на маневр».

Коротше кажучи, Залужний сказав, що поєднання старих методів війни з перевагою в технологічній війні може дозволити Україні воювати, виходячи зі своїх сильних сторін гнучкості та спритності.

Головнокомандувач став національним героєм, незважаючи на те, що рідко з’являвся на людях та ще рідше погоджувався на інтерв’ю. Його ім’я стало синонімом хоробрості та рішучості, а його репутація породила анекдоти: «Коли Залужний заходить в неосвітлену кімнату, він не вмикає світло, він вимикає темряву», – звучала й така фраза.

Політологи та соціологи зазначили, що популярність Залужного закономірна в нинішній ситуації, коли українцям потрібні способи підняти моральний дух. Вони також підкреслюють його людяність.

Одного разу Валерій Залужний опинився на весіллі солдата, який змушений був відкласти церемонію, бо його відправили на передову в Бахмут. Зрештою солдату дали невелику відпустку, щоб отримати можливість одружитися зі своєю нареченою.

Стало відомо, що Залужний зробив сюрприз 11-річній землячці, яка збирає гроші для ЗСУ. А справа була так: п’ятикласниця Тетяна Портянко з Житомирської області майже щодня виходить на вулиці міст і пропонує зіграти з нею в шашки. Так вона зібрала понад 140 тисяч гривень на потреби українських військових. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний записав привітання з Днем Святого Миколая для своєї землячки 11-річної Тетяни Портянко, яка збирає гроші для української армії, граючи з людьми на вулиці в шашки. Тетяна Портянко, як і Валерій Залужний, родом з міста Звягель Житомирської області. У дівчинки перший розряд з шашок. Нещодавно вона стала віце-чемпіонкою України та чемпіонкою Києва. Після початку повномасштабної війни дівчинка майже щодня стала виходити на вулиці міст і пропонувати перехожим зіграти з нею в шашки. Таким чином, п’ятикласниця збирає кошти для української армії. За півтора року їй вдалося передати на потреби ЗСУ понад 140 тисяч гривень. У День Святого Миколая Валерій Залужний вирішив привітати свою землячку зі святом: «Ти велика молодець і дуже здорово, що ми з тобою прославляємо наше рідне місто і свою країну. Вітаю тебе зі святом, бережи себе», — сказав Головнокомандувач. Валерій Залужний привітав юну землячку зі святом Журналісти також передали дівчинці шахи та прапор України з автографом Валерія Залужного.

Зазначимо, що поки що статус героя серед українців Валерій Залужний надійний, але оскільки багато хто покладає надії на головнокомандувача, майбутнє, ймовірно, буде складним.

Сам Залужний поки не виявляє політичних амбіцій. Він охоче публічно коментує військові теми, але вміло уникає торкання політики, а порівняно з істерикою цивільної влади та її політичних опонентів випромінює стоїчний спокій.

Хоча Залужний публічно не висловлював жодних політичних амбіцій, його високий рівень підтримки населення робить його єдиним реальним опонентом Зеленського, якщо той колись вирішить балотуватися на пост президента. Тим паче, що Зеленський обіцяв не балотуватися на другий строк. Обіцяв без всяких «але».

Президентські вибори в Україні мали відбутися в березні 2024 року, але їх відклали, оскільки Конституція країни забороняє проведення виборів під час воєнного стану.

Хоча Головнокомандувач намагався уникати будь-якого зіркового статусу знаменитості, успіх у відсічі російських загарбників робить неминучим те, що він увійде в українську військову історію, як історична особа, як у свій час Шарль де Голль у Франції.

Голова Союзу воїнів-добровольців
Євгеній Кузнєцов, газета “Правовий Контроль”