Легалізація чи експропріація: відмінності пропозицій правозахисників та Розенблата

Одним із способі захисту, який використовується нардепом Бориславом Розенблатом, є посилання на помсту мафії та правоохоронців за діяльність в сфері легалізації бурштину. Мовляв нардеп хотів витягнути галузь видобутку сирцю бурштина з тенет правоохоронних органів, які через підконтрольний кримінал зараз забирають переважну частину прибутку. Але чи є Розенблат та інші його співавтори справжніми легалізаторами? – І чому ми називаємо його «експропріатором» і абсолютно незгодні із запропонованим ним планом дій.

причини тіні

Коли є можливість працювати легально – переважна більшість людей обирає легальний статус. Це доведено багаторічними дослідженнями команди Ернандо де Сото і зараз використовується в механізмах дерегуляції групи Світового банку. Причини, що змушують людей нелегально працювати («в тіні»), можна консолідувати до двох комплексних проблем: корупція і неможливість легалізації внаслідок неї; а також надвисокі – обтяжливі податки. І у випадку видобутку бурштину, вони наявні – так би мовити «обоє рябоє».

Внаслідок корупції, неможливо отримати погодження легального видобутку  – бо в процедурі задіяні декілька різних органів, і кожен з них може блокувати. Це яскраво показала ситуація з тими фірмами, що пройшли переважну більшість процедур – але не отримали погодження Житомирської облради, а потім за участі Борислава Розенблата (та отримання на ці потреби від агента Катерини грошей), відповідні документ Держгеонадр були скасовані прокуратурою через суд.

Погодження всіх документів на видобуток, зараз може бути заблоковано на рівнях: сільрад – земельні ділянки та користування дорогами; райрад – нормативна оцінка; облради – отримання погодження на корисні копалини; Держгеокадастру – земельні ділянки поза межами сільрад; Держекоінспекції та водгоспу – водокористування на кар’єри; Держгеонадра – ліцензія на видобуток та дозвіл на вивчення/видобуток із захистом запасів та встановленням відповідних сум платежів; Мінекономіки – дозволи на роботу з дорогоцінним камінням органогенного походження; лісгоспи – видалення лісу на земельних ділянках; Держгірпромнагляд – погодження роботи кар’єрів.

Якщо з державними органами теоретично можна судитися і були приклади протидії корупції через суд, то з радами це не працює. Бо суд може зобов’язати депутатів розглянути питання повторно – але не приймає рішення замість колегіального органу, посилаючись на дискреційні повноваження. Тому якщо Розенблат впливає на більшість в Житомирській облраді, то ніколи не буде достатньої кількості голосів депутатів для дозволів на видобуток корисних копалин. Тобто політична корупція серед депутатів місцевих рад абсолютно блокує леагільний видобуток. І скільки потрібно грошей, щоб змінилося ставлення Смичка-Кізіна-Ширми та інших впливових депутатів «більшості» до заявників, я думаю гадати не треба: якщо б це коштувало менше вірогідного прибутку – вже було б масове погодження.

 Поки що ж депутати намагаються все заграбастати собі – створюють комунальні підприємства, керівників яких будуть призначати вони ж. А це дає вплив на грошові потоки. При чому, кожна більшість створює в своїх радах свої: і облрада створила КП-шку з видобутком бурштину у статуті, і Олевська міська рада ОТГ собі.

Щодо податків, то видобуток бурштину-сирцю не дозволяє сплачувати усі: і ЄСВ на працюючих, і ПДВ, і вартість ліцензій на надра та рентні платежі, і податок на прибуток (причому він же рахується не по реальному прибутку – а по формальному завищеному з корегуванням), і плату за землю, і плату за водокористування. Якщо б це було велике і потужне підприємство – і воно б обробляло бурштин до готових виробів, воно теоретично могло б сплачувати всі ці податки. А от старателі, що продають сирець – абсолютно нездатні сплачувати такі обтяжливі податки.

Окремими «податками» можна вважати кошти, які необхідно витратити на проектування і погодження, потім видалення дерев і водокористування – і нарешті рекультивацію. З сирця бурштину все це фінансувати неможливо!

завдання чесного легалізатора бурштину

Підсумовуючи вищезазначене, формулюємо завдання до справедливого законопроекту в сфері легалізації бурштину:

1. Зменшити податкове навантаження, розглядаючи бурштинові території як спеціальні економічні зони – нехай більше грошей залишається у людей, ніж вичавлюється до бюджетів різних рівнів.
2. Процедура погоджень має радикально спроститися – бажано до одного органу без колегіального стану, що дозволяло б у разі необґрунтованих відмов, ефективно їх оскаржувати у судах. Залишення в ланцюжку погоджень місцевих рад гарантує політичну корупцію – бо місцеві депутати за законом не несуть відповідальність за своє голосування (наприклад проти погодження видобутку).
3. Має бути передбачено автоматичне вирішення нібито «технічних» проблем, що можуть використовуватися для корупційного гальмування – дозволи по охороні праці; проектування; водокористування; звільнення лісових ділянок від дерев; рекультивація.
4. Зважаючи на високу вартість рекультивації, її має фінансувати держава – за рахунок податків, отриманих від переробки бурштину, а не видобутку.
5. Щоб уникнути монополізації процесу та «бурштинової лихоманки», треба вирішувати проблему монополізації – не допустити створення великих корпорацій або комунальних/державних підприємств, власники або менеджмент яких заберуть собі переважну частину прибутку.
6. Щоб «додана вартість» залишилася в країні, треба вирішити питання обробки бурштину – регулятивними та податковими механізмами заблокувати чи обмежити експорт сирця. Інакше грошей не буде вистачати на всі необхідні проблеми – або у місцевих жителів залишаться копійки після сплати всіх податків та рекультивації, або держава не отримає достатні кошти.
7. Треба внормувати питання подвійного видобутку: спочатку поверхневого старателями – коли вилучається менше 30% наявних запасів бурштину, і потім промислово-кар’єрного.
8. Задля уникнення махінацій з регульованими цінами або примусовим викупом – аналогами Державної зерно-екпортної корпорації часів Януковича, треба гарантувати законом вільний обіг бурштину. Тобто право старателя продавати його кому-завгодно і за будь-якими цінами.

схема експропріації Розенблата

Ніяких вище перелічених завдань, законопроект Розенблата не вирішує. Демонструємо за текстом законопроекту №1351-1 до другого читання:

Звільнень від податків немає – відсильна норма ст. 6 на Податковий кодекс, замість скасування ренти та переміщення податкового тягаря на обробку. Механізм прописаний так, що всі податки сплачуватиме підприємство, яке розподілятиме за плату ділянки між старателями за ст. 18 законопроекту.

Спрощень процедури немає – є аукціони на видобуток, що майже гарантовано позбавить доступу місцевих жителів. А для участі в аукціоні на спецдозволи, ще треба оформити документи на ділянку. Як це буде працювати на практиці – і чим краще існуючої системи (бо в багато чому дублює її процедурні ланцюжки), невідомо.

Спрощень процедури лісокористування немає – лісники зможуть пити кров і гальмувати видалення лісу, бо законопроект лише передбачає можливість і не встановлює спеціальні процедури. Аналогічно залишається свавілля держводгоспу та екоінспекції – «технологічний проект розробки ділянки родовища бурштину» за ст. 23-24 законопроекту.

Рекультивація буде фінансуватися старателями, бо за п.2 ч.1 ст. 18 законопроекту, її вартість буде включатися в плату старателів підприємству-монополісту.

Проблема монополізації не просто не вирішена – а детально прописана. Фактично фізична особа не може отримати відповідні земельні ділянки, гірничі відводи, ліцензії, дозволи. Буде існувати посередник – який 20% площ зможе використовувати для себе, бо за п. 3 ч.3 ст. 13 законопроекту «загальна площа старательських ділянок не може становити менше 80 відсотків площі ділянки бурштиноносних надр». Подальший промисловий видобуток після старателів не прописаний: така програмована геніальна афера, коли поверхневі старателі будуть оплачувати рекультивацію – а підприємство потім забере собі 70% бурштину на другому етапі промислового видобутку. Або взагалі відкрита афера: робітників назвати старателями, якщо підприємства без поверхневого намиву будуть відразу будувати кар’єри і між старателями-працівниками розподіляти функції за своїми проектами.

Питання обробки бурштину не розглядається законопроектом в комплексі – фактично ним не регулюється. І відповідно, робить неможливим в Україні: сплачуй усі обтяжливі податки при видобутку – а потім повторно при обробці? – будуть експортувати сирець, щоб не сплачувати ПДВ та інші податки в Україні.

Другий рівень видобутку – промисловий після старательського, не прописаний в законопроекті. Сам закон – зважаючи на всі проекти, що розробляються спеціалізованими проектними установами і погоджуються держорганами, фактично будуть промисловими. Тобто старателі будуть або робітниками – в дусі «української справедливості» мати долю зарплати не більше 10% в собівартості/валовому прибутку, або не зможуть працювати взагалі (де їм брати інвестиції для закупівлі чи оренди обладнання, щоб працювати за промисловими проектами видобутку?).

Замість вільного обігу («легалізації»), законопроект Розенблата передбачає апофеоз експропріації – вилучення видобутого бурштину та його продаж на спеціальних бурштинових біржах за участі брокерів. – Без присутності брокера навіть розпечатувати та оглядати бурштинові фракції неможливо! Тобто фінансові посередники отримають свою «маржу», а обробка бурштину тими ж, хто видобуватиме його, стає майже неможливою (чи купувати в себе на аукціоні – сплачуючи відповідні видатки/комісії/податки?).

наші пропозиції

Команда ГО «Справедлива легалізація бурштину» розробила альтернативний план легалізації видобутку та обігу бурштину. Для цього, ми використали досвід освоєння «Дикого сходу» США – «золотих лихоманок» та вільного видобутку золота за самостійними гірничими відводами, – без жодних федеральних податків, погоджень, технічних проектів… А також досвід побудови олійної галузі в України, коли вдалося припинити масовий експорт соняшникового насіння та створити умови для будівництва заводів і переробки насіння в соняшникову олію, – що дає зараз Україні більше 3 млрд. дол. США експортних надходжень на рік від продажу олії, замість 600-800 млн. у разі експорту соняшникового насіння.

Загальна ідеологія: А) держава має не заважати і не грабувати громадян – якщо не здатна сама забезпечувати їх роботою з нормальними доходами на Поліссі.

Б) наповнення бюджету – не самоціль, бо в умовах корупції та неефективності держави, краще залишити кошти громадянам, ніж грабувати їх високими податками – кошти з яких будуть за різними корупційними схемами розкрадатися з бюджетів усіх рівнів.

В) бурштин – це можливості для розвитку для найбільш відсталих з найбільш поганою демографією територій Полісся (які не мають чорноземів; промисловості; курортів; …), – а не для вирішення загальнодержавних завдань (тобто ідеї на кшталт «заберемо додатку вартість по бурштину в бюджет – і за рахунок цього щось профінансуємо).

Г) якщо держава нічого не забезпечила (поганий стан інфраструктури Полісся; погана зайнятість – безробіття та відсутність високоефективної промисловості) – вона не має морального права позбавляти єдиного можливого джерела доходів поліщуків, створюючи дозвільні перешкоди та обтяжливе оподаткування.

Д) легалізація має забезпечуватися для громадян – а не в інтересах корупціонерів (що контролюють державні чи комунальні підприємства) чи великого бізнесу. Тому не треба допускати юрособи і не можна дозволяти оформлювати на людей великі площі ділянок – інакше буде монополізація з отриманням прибутків олігархами, а інші змушені будуть працювати у них за низькі зарплати.

Отже, щодо податків: зняти податковий тягар з видобутку – перекласти податкове навантаження на обробку. Тобто, впроваджується акциз на бурштин, який сплачується або з готових виробів (якщо продаються в Україні), або при експорті сировини чи готової продукції.  – Сплачувати його з сировини буде невигідно, тому експорт сировини буде економічно заблокований. питання ж протидії незаконному обігу буде двомірним – контроль кордону та експортних операцій, а не просторовим – протидія корупції на всіх ділянках видобутку.

Первинний видобуток бурштину – реалізуємо ст. 13 Конституції України щодо права власності народу на надра та можливість користуватися ними відповідно до закону. А саме: 1) передбачаємо можливість первинного видобутку бурштину виключно особами, які проживали у цій місцевості або працювали на бурштині (кваліфікаційні критерії будуть встановлені після громадських слухань по законопроектам) – щоб не допустити «бурштинової лихоманки», тобто масового переїзду населення з інших регіонів. – Мешканці інших територій мають заробляти на лісі (там аналогічна ситуація з блокуванням експорту сировини і розбудовою обробної промисловості), сільському господарстві (припинити експорт зерна – лише борошно і тп), рекреації і тп.

Кожна така людина (без юросіб!) має право на 3 ділянки – поступово. Спочатку першу – потім другу (відразу, якщо перша без покладів, або після закінчення попереднього видобутку), і далі третю. Їх площа визначається через поділ площа бурштиновмісних територій на кількісну аудиторію мешканців Полісся на певну дату.

На першому етапі, заяви на закріплення такої ділянки – за аналогією гірничих відводів при золотих лихоманках у США в 1800-ті роки, МАТИМУТЬ ЖИТЕЛІ НАВКОЛИШНІХ СІЛ. Далі – району, третя черга – сусідніх районів; четверта черга – сусідньої області – наприклад рівняни в Олевському районі, п’ята черга – кровні родичі місцевих мешканців, що мешкають поза бурштиновими районами.

Якщо ділянка лісова – законом мають бути встановлені жорсткі строки, протягом яких лісництво має звільнити ділянку: якщо протягом 1 місяця ліс не спиляно – людина матиме права видалити його та складувати колоди лісу для лісництва з отриманням певного % за роботу. – Все це задля того, щоб затримки з видаленням лісу не використовували лісники ля корупції: або сплати хабар – або ми пригальмуємо твою роботу шляхом затримки з видаленням лісу.

Після того, як громадянин опрацював ділянку – він має право передати її юридичний особі для промислового видобутку (другий рівень заробітку!). Тобто вимив що зміг – знаходиш юрособу-покупця, і подаєш заяву про відмову від земельної ділянки на його користь у зв’язку із закінченням старательського видобутку. Конкуренція між промисловими видобувниками надасть можливість через такі платні відмови, отримати частини прибутку від промислового видобутку (а це понад 2/3 покладів бурштину!) і простим старателям.

Первинні старателі мають реєструвати ПП і сплачувати податок на рівні 5% з вартості проданого бурштину (як 3-група ЄП зараз) – реєструючи безкоштовно на державному сайті відповідного покупця з фотографіями бурштину-сирця та вагою. – Це потрібно для фіксації переходу податкових зобов’язань по акцизу на інших осіб: ти нічого не сплачуєш і держава не контролює вартість – але ти показуєш, хто отримав бурштин. Тобто мінімальний і необтяжливий податок на 3-й групі, а махінації з ціною не впливатимуть на підсумкове оподаткування – бо акциз визначатиметься за іншими параметрами.

Демографічне навантаження на бурштинову галузь частково знімається через розвиток суміжної зайнятості – щоб не всі стояли і мили: випил лісу; обробка випиляної деревини (її буде багато, бо майже всі ділянки лісові); обробка бурштину; торгівля і послуги (більше грошей у людей – більше споживчий попит); рекультивація земель за рахунок 50% акцизу з бурштину (ті ділянки, де не буде видобутку – і люди, і юрособи відмовилися, треба буде засаджувати лісом); будівництво і ремонти (збагачення населення створюватиме попит).

Задля розвитку обробки бурштину, використовується: державна підтримка («пільгові кредити» як з енергоефективністю) – за рахунок перших надходжень з акцизу на бурштин до моменту початку масових робіт з рекультивації; пільгові кредити міжнародних банків ЄБРР, ЄІБ, Світовий банк (ніхто не зацікавлений в кримінальній зоні біля кордонів Польщі та Білорусі); грантові кошти на розвиток обробки задля декриміналізації та розвитку громад, а також збільшення доданої вартості і відповідно податкових надходжень.

Місцеві громади отримуватимуть єдиний податок від бурштинових ПП та пожертви від місцевих громадян на розбудову інфраструктури (це вже має місце – побудова церков, ремонти шкіл та дитсадків у бурштинових селах). Тобто ліквідується існуюча схема централізації «вилучаємо додаткову вартість через ліцензійні платежі, ПДВ, ренту, вивізне мито – і потім з державного бюджету надаємо субвенції відсталим громадам».

Накопичення капіталів у жителів бурштинових регіонів за рахунок видобутку та обробки бурштину – в умовах низьких податків, створюватиме умову для розвитку інших форм бізнесу/зайнятості населення в регіонах, що забезпечуватимуть в тому числі збільшення податкової бази держави. На першому етапі, податкові надходження також будуть збільшуватися за рахунок: збільшення обсягів торгівлі в бурштинових регіонах (податки торгівельних підприємств); збільшенню надходжень ПДВ та акцизів з продажу моторного палива; 50% акцизу на бурштин (інші 50% спочатку на розбудову обробки бурштину – потім на рекультивацію земель); зменшення кількості офіційно безробітних та малозабезпечених громадян, а також отримувачів житлових субсидій.

Автори: Богдан Бондаренко, Богдан Коротун, Олег Тиніченко, Світлана Пантюхіна, Сергій Ткачук

p.s. Навіть якщо на першому етапі переможуть «розенблати» – і Верховна Рада погодить його схему «експропріації», вона нежиттєздатна. Далі або продовження криміналізації та бунти місцевих мешканців проти засилля СБУ і поліції з підконтрольним криміналом. Або трудова еміграція на Захід та обезлюднення Полісся із подальшим загостренням ситуації в державі через «оголення північно-західних кордонів». Тому єдиний спосіб зберегти України від розподілу – забезпечити добробут мешканців бурштинових територій Полісся, це відмовитися від ідей пограбувати всіх податками/погодженнями/примусовими продажами на бурштинових біржах. Інакше кажучи, залишити початкові доходи від бурштину місцевим жителям і завдяки цьому створити інвестиційний ресурс задля сталого розвитку Полісся. Інші ж регіони мають інші можливості – сільськогосподарську землю (Полісся обділене чорноземами), інші копалини, лісові насадження, рекреаційні чи історико-туристичні можливості, промисловість, інфраструктурні переваги (порти, транзитні магістралі).