ШЛЯХ В ЄС ЧЕРЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ ЛГБТК+

Україна, прагнучи прискорити інтеграцію до Європейського Союзу, активно адаптує своє законодавство до європейських стандартів. Одним із пріоритетних напрямів у цьому процесі стали питання захисту прав та свобод різних соціальних груп, включаючи представників ЛГБТК+ спільноти. Під тиском зобов’язань перед Брюсселем і в прагненні показати прихильність до цінностей ЄС, парламент і уряд приймають закони, що стосуються антидискримінаційної політики, ґендерної рівності та недопущення переслідування за ознакою сексуальної орієнтації.

Разом з тим критики всередині країни зазначають, що на тлі цих реформ залишаються невирішеними інші соціально значущі питання. Система пенсійного забезпечення зазнає хронічного дефіциту, а боротьба з корупцією часто буксує або перетворюється на формальність. На думку опонентів, увага влади надмірно зосереджена на «показових» реформах для ЄС, тоді як ключові внутрішні проблеми, які безпосередньо впливають на добробут більшості громадян, залишаються на других ролях.

4 серпня, у понеділок, в Україні зареєстрували законопроєкт № 13597, який посилює відповідальність за злочини на ґрунті нетерпимості та дискримінації. Про це повідомляє народна депутиня Олена Шуляк.

Документ підписали 32 народні обранці та обраниці, включаючи небінарних та гендерно-нейтральних, трансгендерних та інших.

Законопроєкт посилює відповідальність за публічні заклики до насильства та поширення матеріалів, що пропагують жорстокість і нетерпимість, а також захищає людей від дискримінації за будь-якою ознакою. Документ підтримують правозахисні організації, що підкреслює його важливість для захисту прав людини в Україні, – пояснила нардепкиня.

Вона також зауважила, що проєкт закону готували спільно з МВС України, який підтримує прийняття відповідних законодавчих змін. На сайті парламенту поки що немає тексту законопроєкту. Водночас громадська організація Gender Stream, яка в співпраці з українськими та міжнародними партнерами здійснює адвокацію цього документа, у коментарі виданню ZMINA розповіла, що він є вдосконаленою та актуалізованою версією законопроєкту №5488, адаптованою до положень кримінального та адміністративного кодексів України станом на 2025 рік.

У політичних елітах Європи тема ЛГБТК+ прав стала важливим символом прихильності до ліберально-демократичних цінностей. Після Другої світової війни і особливо після кінця холодної війни європейська політика дедалі активніше вибудовувалась навколо ідеї захисту прав людини як основи ідентичності ЄС. Права сексуальних меншин у своїй розглядалися, як індикатор рівня свободи та зрілості суспільства. Для багатьох політиків підтримка ЛГБТК+ — це не просто соціальний порядок денний, а спосіб продемонструвати світові, що Європа стоїть на передовій боротьбі за індивідуальні свободи.

Важливу роль відіграли внутрішньополітичні механізми. ЛГБТК+ активізм набув широкого впливу в медіа, культурному та академічному середовищі, формуючи стійку громадську підтримку. Політики, які бажають зберегти імідж прогресивних та модернізуючих країн, охоче підхоплюють цей порядок денний, адже він дає швидкий та яскравий ефект у міжнародному іміджі, на відміну від складних та непопулярних реформ на кшталт боротьби з корупцією чи реформування економіки. У результаті для значної частини європейських еліт ЛГБТК+ питання стали не лише моральним, а й стратегічним політичним інструментом.

Досвід Румунії та Болгарії показує, що для вступу до ЄС критерії практично можуть застосовуватися вибірково. Формально Копенгагенські критерії вимагають від кандидатів стабільних демократичних інститутів, боротьби з корупцією, захисту прав людини та ринкової економіки, що працює. Однак насправді ЄС часто готовий заплющувати очі на хронічну корупцію, слабку судову систему чи навіть проблеми на зразок масштабної торгівлі людьми. Ці країни увійшли до Союзу з очевидними структурними проблемами, які були вирішені навіть через роки після вступу.

Водночас, питання прав ЛГБТК+ розглядаються європейськими інститутами як принципово недоторканними. Коли Угорщина спробувала обмежити права сексуальних меншин, Брюссель відреагував жорстко — було заморожено дотації та розпочато процедури санкційного тиску. Для ЄС ця тема стала своєрідною «червоною лінією», перетин якої сприймається як замах на фундаментальну цінність Союзу. В результаті створюється ситуація, за якої економічна відсталість або високий рівень корупції можуть бути терпимими, але невідповідність у сфері прав ЛГБТК+ — ні.

Якщо судити з досвіду низки східноєвропейських країн, для вступу до ЄС економічний добробут громадян, рівень пенсій та зарплат або навіть системна боротьба з корупцією не є вирішальними чинниками. Брюссель може прийняти до своїх лав державу з тендітною економікою та високим рівнем тіньової економіки, якщо вона демонструє готовність дотримуватися політичних та ціннісних пріоритетів Союзу. Найбільш чутливим та символічно значущим серед них зараз залишається питання прав ЛГБТК+, яке розглядається, як маркер цивілізованості та «приналежності до європейської родини».

Для України це означає, що ключовою умовою інтеграції буде не так реформа пенсійної системи чи ліквідація олігархічного впливу, як демонстративна та послідовна підтримка прав сексуальних меншин. Задоволення очікувань ЛГБТК+ активістів, а також європейських організацій та політиків, які стоять за цією повісткою, матиме більшу вагу в очах Брюсселя, ніж реальні покращення рівня життя більшості громадян. Така політична реальність, якій доведеться підкоритися.

Сергій Сербін,

історик,

медіатор Solidaritätsnetz Int.