Агіасма (з грец. мови – святиня; свята вода). Зазвичай Агіасма означає святу воду Великого освячення, тому часто вживається словосполучення «Велика Агіасма». Рідше зустрінемо новий порівняно вираз «Мала Агіасма», що означає воду Малого водосвяття.
Велике освячення води, на свято Хрещення Господнього, Богоявлення бере свій початок з перших віків християнства, зокрема апостольських постанов. Чин на освячення води приписується апостолу і євангелисту Матфею. Згодом, деякі отці Церкви написали молитви на освячення води, а традиція окроплювати нею будинки християн, згідно церковного передання, належить Римському єпископу Олександру I (II ст.). Вперше освячення води на свято Богоявлення було у Єрусалимській Церкві. До IV століття воно звершувалось лише у ній, на згадку про Хрещення Спасителя, де був звичай виходити на річку Йордан для водосвяття.
Про незвичні та чудодійні властивості води, освяченої в свято Хрещення Господнього, говорив один з великих учителів і богословів Церкви святитель Іоан Золотоустий: «В це свято опівночі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають весь рік… Сутність цієї води – протягом довгого часу не псуватися, але цілий рік, а часто два чи три роки залишатися неушкодженою і свіжою, і після такого довгого періоду часу, вона не поступається водам, які щойно взяті із джерел».
Згодом освячення води на свято Богоявлення, почало поступово запроваджуватись і в інших Церквах. Особливо цьому посприяли проповіді отців Церкви на це свято та відомості про чудодійні властивості води, які були уже відомі християнам. До середини V століття воду освячували опівночі, а з середини цього ж століття, було введено у Навечір’я Богоявлення, тобто напередодні. Цей звичай є і сьогодні, тому і освячується вода двічі – у день свята Хрещення і у Навечір’я свята.
Православні християни з древніх часів з великим благоволінням відносяться до Богоявленської води і вірять у її благодатну і чудодійну силу, що саме ця вода, дає зцілення від недугів душевних і тілесних, відганяє злі сили, і вона має бути в домі кожного православного християнина. Древній звичай окроплювати будинки християн Хрещенською водою зберігся також у сучасній практиці Православної Церкви, тому, що таким чином розповсюджується благословення і освячення цієї води на всіх дітей Церкви Христової.
Слід зазначити, що воду освячують двічі за чином Великого освячення: в день Навечір’я Хрещення Господнього і в самий день Богоявлення. Існує помилкова думка про те, що це різні за значенням води. Ні! Чин освячення повністю однаковий і тому вода і та і інша є Великою Агіасмою.
Нам також слід викорінювати із своєї свідомості той міф радянського часу, що Богоявленська вода не псується через занурення в неї срібного хреста. Адже часто занурюються і дерев’яні хрести і хрести, виготовлені з іншого сплаву, проте це аж ніяк не впливає на освячення води. Водне єство освячується не сріблом, а благодаттю Святого Духа. Ось коли, наприклад, черпаємо воду після її освячення у ріці, то на таку кількість води недостатньо було б малого порівняно хреста. Тому, це зовсім не раціональне твердження, якого слід позбуватися.
У день Богоявлення, принісши додому Святої води, бажано окропити нею свою оселю, тим самим освятивши її. Зберігаючи велику Агіасму протягом року, слід пам’ятати про її велику силу, і споживати її в різних обставинах життя, щоб була вона нам на зцілення душі і тіла, на всяку особливу користь, щоб привела до життя вічного, щоб, як далі говориться в ектенії на освячення води, ми споживанням цієї води сподобилися сповнитися освячення і стали дітьми Божими та спадкоємцями Царства Небесного.
Пресслужба Київської патріархії