ВОРОЖІ ІПСО ПРОТИ ПАТРІОТІВ У ВІКІПЕДІЇ

У часи повномасштабної війни кожна деталь має значення. І навіть те, що на перший погляд виглядає безпечним і нейтральним, може стати важливим полем бою. Одним із таких полів стала Вікіпедія — популярна онлайн-енциклопедія, яка, здається, має бути місцем для обміну знаннями та інформацією. Однак у реальності ця платформа перетворюється на потужний інструмент інформаційно-психологічних операцій, де приховані пропагандисти та російські диверсанти намагаються переписувати історію, зганьбити українських воїнів і патріотів, поширюючи фальшиві наративи, неправдиві факти та токсичну риторику. І поки багатьох користувачів не бентежать зміни на сторінках Вікіпедії, ворог не припиняє свою діяльність, намагаючись маніпулювати інформацією, перекручувати реальність і підірвати моральний дух українців. Тож питання, які ми часто залишаємо без уваги, сьогодні набувають критичної ваги. Це — війна не тільки на фронті, але й у віртуальному просторі, де правда може стати найбільшим полем битви.

Здається, що сьогодні інформація стала такою ж важливою зброєю, як і танки чи артилерія. У часи, коли кожен новий твіт, пост чи стаття можуть змінити хід подій, інформаційно-психологічні операції (ІПСО) стають важливою частиною не лише дипломатичної, а й військової стратегії. Вони орієнтовані на маніпулювання свідомістю, формування спотворених уявлень та навіть вплив на емоції людей. Власне, інформ-психологічні спецоперації — це комплекс заходів, спрямованих на вплив на громадську думку, зміну цінностей і навіть підрив довіри до державних інституцій чи військових структур. Враховуючи масштаби інформаційної війни, сьогоднішні технології дозволяють реалізовувати такі операції не лише в телевізійному чи друкованому форматах, а й через інтернет-ресурси, які здаються на перший погляд абсолютно нейтральними.

Одним з таких ресурсів є Вікіпедія — платформа, на якій часто можна зустріти не лише факти, а й спотворену інформацію, що з часом перетворюється на частину загального уявлення про події. У таких умовах Вікіпедія стає не просто джерелом знань, а й важливим полем для інформаційно-психологічних спецоперацій, що здійснюються ворогом через зміни та маніпуляції на її сторінках.Цей онлайн-ресурс, який претендує на роль надійного джерела знань, стає ареною для тих, хто має за мету змінити хід інформаційної війни за допомогою маніпуляцій.

Через Вікіпедію ІПСО може виконуватися шляхом редагування статей, додавання інформації, яка сприяє певному образу або ідеології, або викривлення фактів для досягнення певної мети. Важливо пам’ятати, що Вікіпедія має політику проти шахрайства та маніпуляцій, а будь-які спроби виконати ІПСО через неї можуть бути виявлені та виправлені.

Наведемо досить конкретний, приклад, який, можна казати кричить.

На просторах української Вікіпедії активно діє автор під ніком «Олександр Дубровін».  Цей автор створює сторінки про українські духовні школи, освіту та вчених-патріотів, але с метою їх зганьбити. Швидше за все тут ми маємо місце зі спецоперацією (ІПСО), яка спрямована проти всіх, хто з різних причин перебуває в опозиції до РПЦ МП і має проукраїнські симпатії.

Автор біографічних статей, так званий «Олександр Дубровін» часто наводить відомості, які не мають жодного відношення до життєвого шляху осіб, яких він описує. Так, він приписує у якості родичів та знайомих, тих, хто до його  героїв не має ніякого відношення, більш того він постійно перекручує інтереси, спотворює політичні погляди та наміри своїх жертв. При чому виникає враження, або він мало що розуміє у гуманітарних науках, а скоріше за все свідомо спотворює факти, намагаючись бити по емоціях з метою зробити потрібне йому враження. У випадку з кількома патріотами України та націоналістами, автор навмисно намагається зобразити їх у негативному світлі, застосовуючи маніпуляції та підтасовування фактів, а те, що йому відоме з позитивних моментів він навмисно не розкриває.

Точно так само під прицілом опиняються громадські організації, які будують нашу країну, які працюють на зміцнення її обороноздатності та соціальної єдності. Однією з таких організацій є «Союз Воїнів-добровольців», та лідер Євгеній Кузнєцов.

Так званий Олександр Дубровін в однієї з версій в його наклепницьких статтях назвав сайт цієї організації «сумнівним», а очільника звинуватив у поширенні недостовірної інформації, а далі почав писати про погану роботу СБУ на місцях.

Між тим, Євген Кузнецов – це  шляхетна, віддана Україні,  людина, яка пройшла всі етапи війни, яка була серед тих, хто стояв на передовій, і хто, незважаючи на всі труднощі, не зрадив своїм принципам і своїй країні. Кузнецов і його команда — це ті, хто не шукає слави чи вигоди для себе, а щодня працюють на благо України. Вони підтримують ветеранів, організовують допомогу армії та громаді, формують мережу взаємодопомоги, не чекаючи подяки, але даючи все, щоб нація ставала сильнішою. І саме такі люди стають мішенню для тих, хто хоче перекрутити картину і замовчати правду.

Важливою рисою Євгена є його здатність не лише боротися, але й зберігати свої моральні принципи, навіть у найскладніших умовах. Серед тих, хто стояв на передовій, він не шукав слави чи визнання, але завжди прагнув виконати свій обов’язок перед Україною, навіть коли ситуація ставала критичною. Його віра в перемогу, в силу своєї країни та її народу, не похитнулася навіть у найтемніші моменти війни.

Євген Кузнецов — це не просто учасник бойових дій. Це людина, яка стала на захист своєї Батьківщини і зробила все можливе, щоб її майбутнє було вільним та незалежним. Він є прикладом того, як важливо не зраджувати своїм принципам, навіть коли здається, що навколо лише хаос і руйнування. Його життєвий шлях — це шлях справжнього патріота, відданого своїй країні та її народу.

Справжні Герої, як і справжні організації, часто опиняються в епіцентрі інформаційних атак, адже їхня діяльність — це свідчення справжньої відданості, чесності, і сили духу. Вони служать справі, вони несуть ідеї, які можуть змінити націю. І саме тому ці люди, ці організації, як і сама країна, стають мішенню для тих, хто хоче створити нову реальність на основі брехні, маніпуляцій та наклепів.

Хоча Вікіпедія намагається боротися з подібними маніпуляціями, її бездоганно чисте обличчя важко зберегти, коли цілі групи людей працюють над тим, щоб вкривати правду і формувати хибні уявлення про людей і події. І тут ми повинні пам’ятати одне: за кожною статтею, за кожною маніпуляцією стоїть чиясь свідомість, чиясь рука, яка намагається змінити не лише інформацію, але й наше сприйняття світу.

Ми не можемо дозволити, щоб правда була закрита за хмарами брехні. Ми не можемо дозволити, щоб герої нашого часу — люди, як Євген Кузнецов, чи сміливі працівники СБУ — стали об’єктами бездушної маніпуляції. Ми повинні захищати правду, бо саме вона є тим фундаментом, на якому будується наше майбутнє.

Звернемо увагу й на те, що автор статей під іменем «Олександр Дубровін» на Вікіпедії, схоже, вирішив не лише займатися редагуванням наукових матеріалів, а й на повну використовувати платформу для боротьби з українськими патріотами.

Варто звернути особливу увагу, що даний автор поширює наклепницькі судження про єпископа Православної Церкви України (ПЦУ) Віктора (Бедь), полум’яного патріота України та його Ужгородську українську богословську академію (УУБА). Зокрема, з незрозумілих причин, автору став відомий факт наявності російського громадянства у екс-викладача УУБА протоієрея Олександра Смоліна, який перед війною (у жовтні 2021 року спішно покинув Україну і перебуває зараз на правах біженця в Канаді). Отець Олександр написав нам про наявність у нього російського паспорта, пояснюючи це крайньою скрутністю виходу з російського громадянства. Але сам факт інформованості автора з даного питання викликає купу підозр.

Далі цей «Олександр Дубровін» почав наводити наклепи на Єпіскопа Віктора (Бедь). Це ім’я, що стало символом національного відродження та боротьби за незалежність України. Це людина, яка не боїться відстоювати свої переконання навіть ціною величезних особистих жертв. Його життя, його діяльність — це не просто низка подій, це справжній заклик до гідності, патріотизму,  націоналізму,до боротьби за свободу нашої країни. І за це він став мішенню для тих, хто боїться сили правди, хто намагається стерти з пам’яті народної історії справжніх героїв.

Раніше на Владику Віктора наводив наклеп відомий пропагандист Кремля, протодиякон «всея Орди» Андрій Кураєв. Його заяви проти Владики виявилися абсолютно безглуздими для тих, хто розуміє сутність вищої освіти та сучасні тенденції в релігійній і науковій сферах. Кураєв, зазвичай відомий своїми суперечливими висловлюваннями, не зміг підкріпити свої заяви переконливими аргументами, що зробило їх несерйозними в очах освічених людей. Згодом Кураєв заспокоївся, однак його куратори не залишили ситуацію без уваги. Вони залучили до кампанії проти Владики Віктора й інших своїх агентів, щоб посилити тиск на єпископа-патріота та його учнів. Це стало частиною більшої стратегії, спрямованої на дискредитацію тих, хто твердо стоїть на захисті національних інтересів України та патріотичної позиції в церкві.

Зараз Кураєв подався в еміграцію, де продовжує слідкувати за противниками Кремля. Однак є велике питання: на кого він зараз працює? Точно не на Христа і не на світову правду. Кураєв завжди ненавидів Україну та її патріотів, і це чітко проявляється в його діях і словах. Він продовжує служити інтересам тих сил, які прагнуть ослабити українську ідентичність і підривати національний суверенітет. Міг  би  покаятися за свої вчинки і навіть написати докторську дисертацію в Бедя. Це могло стати певним поворотом у його житті, хоча його минулі погляди та вчинки залишають питання щодо його справжніх намірів.

Ці атаки не обмежуються лише особистістю Владики Віктора (Бедь). Вони спрямовані і проти тих, хто слідує його ідеалам, хто, надихаючись його словом, готовий віддати все заради своєї Батьківщини. Такі, як «Олександр Дубровін» виступають проти учнів та послідовників Владики Віктора, які разом з ним будують майбутнє України, намагаються захистити свою землю від усіх ворогів — зовнішніх і внутрішніх. Ці маніпуляції не мають меж, і вони прагнуть не тільки знецінити самого Віктора Бедя, але й розпорошити той дух єдності і віри, який він передає своєму оточенню, своїм друзям та учням.

Згадайте, як вороги української нації, які бояться ідеї незалежної, сильной, соборної України, обрали одним із своїх головних інструментів дискредитацію через Вікіпедію, де фальшиві статті, неправдиві факти та спотворена інформація з’являються в численних версіях його біографії. І що найгірше — цей бруд не лише падає на його ім’я, а й на кожного, хто стоїть поруч з ним. Лише подумайте: якщо зможуть перекреслити життя Віктора (Бедь), то що вони зроблять з його учнями, з тими, хто вірить у його справу, хто слідує його настановам?

Поширення дезінформації, фальшиві свідчення, «спекуляції» на темах, які так болісно торкаються кожного українця — це ціла інформаційно-психологічна спецоперація, мета якої — розчарувати, зневірити, змусити сумніватися. Вони хочуть, щоб молодь, яка слідує за владикою Віктором Бедем, втратила віру в національну ідею, зрадивши власну гідність та ідеали, на яких тримається наше майбутнє. Вони намагаються зламати моральний стрижень цілої генерації, відтворюючи образ недолугого націоналіста, що не відповідає реальності.

Що вони забувають? Вони не розуміють, що справжня сила нації не в її лідерах, а в її прикладах і послідовниках. Ті, хто слідує за Віктором Бедем, хто йде його шляхом, мають не лише віру в свою країну, а й силу змінювати світ навколо себе. Їх неможливо залякати брехнею, не зламати ані маніпуляціями, ані зрадами. І навіть якщо вони намагаються змінити образ Бедя, маніпулюючи фактами і створюючи обмани, ці послідовники, як і сам Віктор Бедь, не здадуться.

Низька маніпуляція щодо імені Віктора Бедя, як і інших його послідовників, не зробить їх слабшими, не зламає їх духу. Кожен з них — це частина великої сили, яка прагне до гідної, незалежної України. І навіть якщо сьогодні на їхній шлях стануть камені наклепів, лжефактів і брехливих звинувачень, це не зупинить їх. Вони не дозволять жодним маніпуляціям перемогти. Вони будуть іти вперед, тому що знають, що правда — на їхньому боці.

І, навіть якщо ворог буде намагатися закрити очі світу на їхні досягнення, запам’ятайте: вони не здолані, і їхній дух живе в кожному з нас.

І ось тут виникає цікавий момент: чому цей «мандрівник по веб-сторінках» так активно шукає зв’язки між українськими науковцями та РФ, або, навіть, будує свою кар’єру на зведенні наклепів? Ще більш дивним є той факт, що він не шкодує свого часу на просування образу московського науковця, доктора богословських наук, професора Андрія Мєлькова, котрий давно не співпрацює з українськими установами, і, більше того,  він не має виразних «проімперських поглядів».

Забуваючи залогінитися і надаючи своє точне місце розташування, цей автор став відомий завдяки своїм маніпуляціям у статтях, де замість об’єктивності він здебільшого намагається дискредитувати тих, хто виступає за незалежність та суверенітет України. Так, під виглядом нібито безневинної редакційної роботи, він активно намагається змінювати статті, що мають безпосереднє відношення до української науки, культури та політики, без жодних доказів чи підстав.

Не можна не помітити цікаву тенденцію: цього ж самого «псевдонауковця» настільки хвилюють проросійські погляди, що він вирішив вкласти свої зусилля в просування статей про москвичів, абсолютно ігноруючи українських героїв. Наприклад, чому так старанно зберігається стаття про московського вченого, в той час як українських патріотів він не намагається ні висвітлити, ані відстояти їхню репутацію? Можливо, це не випадковість, а свідчення того, що автор має конкретні інтереси в просуванні певної наративної лінії від ФСБ РФ, яку він пускає через створення завідомо брехливого контенту на Вікіпедії.

З червня цей автор, який явно не є фахівцем у галузі, почав редагувати статтю на тему «Каністерапія» — вплив собак на самопочуття людей. Здавалося б, це абсолютно нейтральна і навіть корисна тема для багатьох. Однак після цього він, як за сценарієм, почав активно писати статті про українських науковців та діячів чеченського національного руху. Здається, що ці дії не можуть бути випадковими. Адже чому автор, який досі не виявляв інтересу до таких тем, раптом змінив вектор своїх інтересів і почав зловживати можливістю редагувати Вікіпедію, сприяючи дискредитації тих, хто виступає за незалежність України?

Ще цікаво, чому він обходить увагою такі фігури, як Адам Кадиров або Апті Алудінов. Відсутність таких статей викликає підозри: чи не є це результатом прямого впливу з боку його «патріотичних» патронів, які знаходяться далеко за межами України? Можливо, саме цей «псевдонауковець» за наказом певних структур намагається впливати на українську громадську думку і змінювати акценти в науковому середовищі.

Це може свідчити про певні розбіжності в інтересах, зокрема, щодо того, чи не працює цей «псевдонауковець» на ФСБ РФ, що активно проводить інформаційну війну проти України. Чи не отримує він вказівки з Кремля, виконуючи завдання щодо «очорнення» українських патріотів або тих, хто виступає проти імперських амбіцій Росії? Така ситуація виглядає все більш схожою на частину великої інформаційної операції, де кожен «редактор» має свою роль — впливати на громадську думку, викривляючи історичні факти, наукові досягнення та політичні позиції, які не вигідні Росії.

Цікава ситуація навколо цього «Олександра Дубровіна» — ось вже він не просто редагує Українську Вікіпедію, а й активно намагається проводити власне «розслідування» з метою поглиблення наклепів. За деякими даними, цей автор не тільки пильно вивчає біографії українських громадських діячів, а й знаходить час для «відкриття правди» про їхні особисті дані. Тільки ось ці «відкриття» часто виглядають більше як недостовірні й навіть фейкові висновки.

Як можна пояснити, що цей «псевдонауковець» наводить інформацію про терміни дії паспортів, наявність російського громадянства та ще багато чого, що не має прямого відношення до редагування статей? Може, він думає, що, розповсюджуючи ці дані, він займається благородною справою? Якби це було так, то, ймовірно, вже наступного дня сам «Дубровін» мав би стати об’єктом інтересу не тільки правоохоронних органів України, тобто тих фахівців, що вміють встановлювати зв’язки між діями та  реальними намірами.

Особливо дивно виглядає його логіка: якщо певні люди мають російське громадянство, а їх уже  не раз перевірили в СБУ, це автоматично робить їх агентами впливу РФ? Не обов’язково. Можливо, цей «експерт» має якесь дивне розуміння «діяльності на благо України». Тут виникає питання: чи не є цей тип самим тим «злодієм», який найголосніше кричить «тримайте злодія», прикриваючись благими намірами, а насправді граючи на інтереси країни-агресорки?

Ось тільки цікаво, чому в його статтях — жодної згадки про російських пропагандистів, агентів впливу Кремля або тих, хто безпосередньо працює на ФСБ. Чому так зацікавлений в українських активістах, але нічого не каже про тих, хто створює реальні загрози для національної безпеки України? Чи може він працює за схемою: «зроби вигляд, що виявляєш ворогів серед своїх, і тоді ніхто не задумається про твої справжні мотиви»? Може, саме час правоохоронцям звернути увагу на цю людину, адже інколи важливо не тільки знати, що з’являється на сторінках Вікіпедії, а й хто активно коригує ці сторінки з дивними мотивами і досить специфічними інтересами.

Нехай ці питання будуть залишатися відкритими для розслідування з боку СБУ та Національної поліції, але з кожним його кроком стає все більш очевидним: чим більше він «редагує», тим більше схоже на те, що це працює не на користь України та її науки, а навпаки — підтримує інтереси путінської Росії.

Тому й не дивно, що деякі його дії можуть виглядати як спроба організувати своєрідну «пропагандистську атаку». Чи варто залишати такого автора в рамках Вікіпедії, де він може підміняти реальність і нав’язувати чужі погляди? Очевидно, що такі дії потребують ретельного аналізу та розслідування, а саму діяльність «Олександра Дубровіна» слід оцінити через призму національних інтересів України. І, можливо, насправді було б корисно, аби цей автор зміг знайти своє справжнє місце на фронті, де він зможе зустріти реальних ворогів України очі в очі і, можливо, нарешті усвідомити, на чиєму боці йому слід бути.

Цей приклад є ще однією ілюстрацією того, як інформаційна боротьба стає частиною повномасштабноївійни. Тому цей «псевдо-науковець» має бути викритий і заблокований, адже Україна потребує лише тих, хто стоїть за її незалежність і правду, а не за інтереси ворога.

Бо такі, як він та інші  ІПСО-оператори можуть змінювати існуючі матеріали, вносячи неточності або абсолютно неправдиву інформацію, що підриває довіру до перевірених фактів.

Написання фальшивих статей — це не просто створення нових записів у Вікіпедії. Це навмисне втручання в наше уявлення про реальність, перекручування фактів, яке може поширюватися на найбільшу аудиторію, коли мова йде про інтернет. Під виглядом безпристрасної енциклопедичної інформації з’являються статті, що мстиво спотворюють правду або, що ще гірше, зводять наклепи на людей, організації, цілі народи. Такі маніпуляції — це не просто слова на екрані монітора. Це інструменти пропаганди, котрі формують нову реальність, де правду можна переписати, де честь і репутація можуть бути зруйновані одним натисканням клавіші.

Маніпуляція джерелами — це не просто фальшиві цитати чи підроблені дослідження. Це ціла система, побудована на довірі. Той самий довірений механізм — джерела, що здаються на перший погляд авторитетними, насправді можуть бути частинами великої брехні. Використовуються фальшиві чи неперевірені джерела, котрі служать лише для того, аби підкріпити неправду. І ось уже абсолютно безневинне на перший погляд твердження перетворюється на «доказ», на «факт», хоча насправді воно — всього лише частина цинічної маніпуляції. Коли для підтвердження брехні використовуються ненадійні джерела, маніпулятори використовують довіру читачів як зброю.

Координація кампаній з масового редагування — це, по суті, спеціально організовані атаки на інформацію. Групи активістів чи спеціально навчена «армія» можуть змінювати сотні, а інколи й тисячі статей на таких платформах, як Вікіпедія. Кожне редагування, кожне нове слово, кожна заміна фрази має одну мету — створити вигідний для когось образ, перекрутити хід подій, стерти чи замінити істину. Здається, що це просто дрібниці, але насправді, коли ці дрібниці починають формувати великі картини, саме вони можуть змінити уявлення мільйонів людей про історію, про важливі події, про те, як ми сприймаємо світ і людей навколо. І в той момент, коли вам здається, що ви читаєте правду, це може бути вже частиною стратегічної маніпуляції, яка розрахована на десятки років вперед.

Ці методи — це не просто маніпуляції, це війна, але не на полі бою, а в серці кожного з нас. Вони руйнують не лише факти, а й наше розуміння реальності, спотворюють наші уявлення про правду та справедливість. І кожен, хто з ними стикається, стає частиною цієї боротьби. Тому так важливо не тільки обережно ставитися до того, що ми читаємо, але й пам’ятати, що за кожним словом може ховатися намір змінити наше бачення світу. І тільки критичне мислення може стати бар’єром проти цих маніпуляцій, цієї тихої війни за наші уми.

Хоча на перший погляд Вікіпедія здається надійним джерелом, реальність така, що навіть у такому масштабному проекті можна зіткнутися з численними спробами вплинути на колективну свідомість. Тому важливо бути уважними та критичними, оцінюючи інформацію, адже за красивою обкладинкою може ховатися далеко не завжди правдива історія.

Ці методи, сповнені підступу і цинізму, використовуються не лише для того, щоб маніпулювати фактами — вони стають частиною масштабної атаки на довіру. Довіру до тих, хто на передовій захищає наш мир, хто працює на благо країни, хто віддає свою душу і серце заради нашого спільного майбутнього. Вони намагаються підкопатися під фундамент, на якому стоять інституції, що забезпечують нашу безпеку, стабільність і свободу.

Використовуючи брехню та маніпуляції, вони намагаються підривати авторитет таких структур, як Служба безпеки України. Ми всі знаємо, що це не просто організація. Це ті люди, які стоять на варті нашої безпеки, хто не зраджує присязі, хто день за днем бореться за незалежність і цілісність нашої держави. Це ті, хто, ризикуючи життям, зупиняє терористичні загрози, бореться з корупцією та допомагає нашій країні зберігати мир в умовах війни. І ось ці люди, ці Герої, на яких лежить величезна відповідальність, стають мішенню для тих, хто хоче зруйнувати їхній авторитет і перекрутити правду. Це спроба змінити враження про реальність, за допомогою наклепів, маніпуляцій та фальшивих свідчень. Але ми знаємо, наскільки глибокою є відданість цих людей своїй справі, наскільки чистими є їхні наміри і як вони, не вагаючись, ставлять на кон своє життя заради України.

У часи повномасштабної війни інформаційно-психологічні спецоперації (ІПСО) здатні стати потужним інструментом боротьби за свідомість людей, а Вікіпедія, як одна з найбільш доступних і впливових платформ, може відігравати ключову роль у цьому процесі. Через її відкриту природу та велику аудиторію, маніпуляції та дезінформація можуть поширюватися з вражаючою швидкістю, залишаючи глибокий слід у суспільній свідомості.

Однією з найбільш підступних форм ІПСО є дискредитація противника, коли зміни вносяться до статей, що стосуються військових лідерів чи урядів. Завдяки таким маніпуляціям створюється образ ворога, який виглядає безсилим, корумпованим чи аморальним. Ця методика націлена на те, щоб підірвати довіру до лідерів і змусити людей сумніватися в їхній здатності вести війну, а також у правомірності їхніх вчинків.

Поширення дезінформації — ще один потужний інструмент війни в інформаційному просторі. Маніпулюючи фактами, можна створювати фальшиві історії про втрати, перемоги чи невдачі на полі бою. Брехливі звіти, підроблені дані, спотворені розповіді — все це створює хибний наратив, що може не лише вплинути на моральний стан армії та населення, але й викликати хаос, підривати довіру до офіційних джерел і паралізувати прийняття рішень.

Тим часом, маніпуляція громадською думкою через Вікіпедію дозволяє створювати вигідний наратив, що підтримує одну зі сторін конфлікту, а іншу — виставляє у неприязному світлі. У такому випадку, кожен редагований абзац, кожен підсумок може стати частиною великої інформаційної битви, де результат залежить від того, хто зуміє сформувати переконливіший образ правди.

І, на жаль, в ході таких операцій (які робить й так званий Олександр Дубровін) може відбутися ще й підрив морального духу українців у тилу та на фронті. Інформація про жорстокі військові дії, великий розмір втрат чи критичні невдачі, які розповсюджуються через Вікіпедію, можуть справити враження на цивільних і військових, що веде до паніки, депресії чи навіть деморалізації на фронті. Воїни можуть сумніватися у власних силах, а цивільні — у здатності свого народу вистояти.

Вікіпедія, хоч і створена як інструмент для поширення знань, може стати легкою мішенню для тих, хто намагається маніпулювати інформацією та використовувати її для психологічного тиску. В умовах війни, де кожне слово може мати вирішальне значення, навіть найменша зміна в статті здатна вплинути на хід подій.

Ці методи можуть бути використані для впливу на громадську думку, зниження підтримки противника та підвищення власної підтримки. Вікіпедія, як відкрита платформа, може бути вразливою до таких маніпуляцій, хоча її спільнота активно працює над виявленням і виправленням подібних дій.

Висновок щодо «Олександра Дубровіна» виглядає однозначно насторожено. Його діяльність на Вікіпедії, яка здається безневинною на перший погляд, насправді може мати глибші й небезпечніші мотиви. Редагування статей про українських епіскопів, навчальні заклади, громадських та військових активістів з подальшим поширенням особистих даних, а також формулювання хибних висновків про агентів впливу РФ, натякає на те, що цей автор, можливо, має приховані цілі, які не відповідають інтересам України.З огляду на деякі дані, можна припустити, що «Олександр Дубровін» співпрацює з ФСБ РФ, сприяючи підривній інформаційній діяльності проти України, її патріотів та націоналістів. Його маніпуляції із фактами та інформацією можуть бути частиною більшого плану з дезінформації та дискредитації громадських діячів, які відстоюють українську незалежність.

Насправді, його діяльність вимагає ретельного розслідування, і ймовірно, що він є частиною більшої  війни, яку веде РФ. Саме тому варто не тільки виявляти його дії, але й звернути увагу на його зв’язки та можливі мотиви, що стоять за цією «редакційною активністю».

Ми не можемо дозволити, щоб люди, котрі намагаються знищити правду, залишалися безкарними. Ми не можемо дозволити, щоб через маніпуляції й наклепи хтось знищував ідеали нашої боротьби, віру в наших Героїв, нашу відданість Україні. І коли мова йде про таких людей, як Євген Кузнецов, лідер Союзу Воїнів-добровольців, чи епіскопи ПЦУ, чи взагалі патріоти та націоналісти,чи працівники СБУ, які ризикують своїм життям кожного дня, аби захистити нашу країну, — кожен, хто сіє брехню про них, повинен розуміти: це не лише моральне порушення, це — злочин проти держави.

Тому кожен, хто маніпулює документами, хто змінює факти, хто ставить під сумнів чесність і відданість наших військових, наших спецслужб, наших громадських діячів — має бути притягнутий до відповідальності. І ми, як нація, повинні оберігати нашу правду і не дозволяти, щоб ворог або його прихильники перекреслювали те, що ми будуємо. Україна заслуговує на правду. І ми готові її захищати.

В наступній частині нашого нарису ми опишемо, яке покарання згідно дійочого КК  може зустріти  таких персонажів, як «Олександр Дубровін».

Якщо автор наклепницьких статей у Вікіпедії співпрацює з організаціями та особами, які підпорядковані Федеральній службі безпеки Російської Федерації (ФСБ РФ), це може мати серйозні правові наслідки згідно з Кримінальним кодексом України. Важливо зрозуміти, що маніпуляція інформацією на такій платформі, як Вікіпедія, не є простою помилкою чи необачністю. Це може бути частиною більш широкої інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію національних інституцій, зниження морального духу українців і підрив національної безпеки.

Наклеп (ст. 345 Кримінального кодексу) — якщо стаття містить неправдиву інформацію, яка шкодить репутації конкретної особи або організації, це може кваліфікуватися як наклеп. В залежності від масштабу збитків та обставин, це може призвести до штрафу або позбавлення волі. Зокрема, коли йдеться про наклеп на українських вчених, активістів або героїв війни, це не лише порушує їхню честь і гідність, але й завдає шкоди національним інтересам.

Співпраця з агентами іноземних спецслужб (ст. 111 Кримінального кодексу) — якщо особа співпрацює з представниками ФСБ РФ або іншими іноземними спецслужбами з метою завдання шкоди національній безпеці України, це може бути розцінено як державна зрада або шпигунство. За це передбачено суворе покарання, включаючи довічне позбавлення волі. У випадку, якщо автор наклепницьких статей виявляється агентом, який працює за вказівками іноземних спецслужб, його діяльність може бути кваліфікована саме як державна зрада.

Пропаганда або підтримка терористичних організацій (ст. 258-5 КК) — якщо співпраця з організаціями, підконтрольними ФСБ РФ, спрямована на поширення матеріалів, які підбурюють до насильства, тероризму або інші незаконні дії, це може бути кваліфіковано як підтримка терористичних груп або пропаганда тероризму. Це також передбачає суворі кримінальні санкції. В умовах війни, коли кожен інструмент, який підриває довіру до державних органів чи героїв, може бути використаний ворогом для послаблення нашої обороноздатності, подібні дії є надзвичайно небезпечними.

Однак, ще важливішим є те, що кожна маніпуляція, кожен перекручений факт або фальшива стаття, що має на меті підривати довіру до українських сил безпеки, героїв війни та важливих інституцій, це не просто порушення моралі. Це злочин, який може бути кваліфікований як колабораціонізм (ст. 111-1 КК). Колабораціонізм охоплює не лише фізичну співпрацю з окупантами, а й інформаційну війну, поширення брехні та маніпуляцій, що допомагають ворогові. Коли через статті в Вікіпедії намагаються змінити враження про СБУ, дискредитують добровольців, які віддали свої життя за Україну, ставлять під сумнів чесність та відданість людям, які працюють на благо держави, це вже є частиною цієї гіркої правди про колабораціонізм. Це безпосередньо допомагає ворогу, сіє сумніви в серцях українців і підготовлює ґрунт для подальшої агресії.

Такі дії, що сприяють ворогові, не є випадковістю. Вони підривають національну безпеку, моральний дух нації та її єдність. Вікіпедія, як демократична платформа, може стати інструментом маніпуляцій, якщо її використовують для поширення неправдивої інформації, що підриває авторитет тих, хто захищає Україну. Важливо, щоб такі дії не залишилися безкарними. Люди, що пишуть статті, які маніпулюють реальністю, дискредитують інституції, що захищають Україну, повинні знати, що їхня діяльність має серйозні юридичні наслідки. Вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за пособництво країні-агресору, за колабораціонізм або за допомогу ворогу в інформаційній війні.

Автори інформаційно-психологічних спецоперацій (ІПСО), які маніпулюють фактами в інтернет-просторі, зокрема на таких платформах як Вікіпедія, порушують не лише елементарні моральні норми, але й конкретні статті Кримінального кодексу України. Такі дії, які прямо або опосередковано сприяють ворогу, шкодять національній безпеці та стабільності держави, можуть мати важкі юридичні наслідки для тих, хто стоїть за ними.

Інформаційно-психологічні спецоперації (ІПСО), що здійснюються через платформу Вікіпедія, несуть серйозні юридичні наслідки, особливо коли ці дії пов’язані з співпрацею з організаціями або особами, що перебувають під контролем Федеральної служби безпеки Російської Федерації (ФСБ). Такі маніпуляції не лише порушують етичні принципи, але й можуть бути кваліфіковані як серйозні кримінальні злочини відповідно до Кримінального кодексу України, адже вони мають пряме відношення до державної зради, шпигунства, організації диверсійної діяльності та інших тяжких правопорушень.

Якщо автори наклепницьких статей на Вікіпедії активно співпрацюють з ворожими структурами, зокрема з ФСБ РФ, і поширюють дезінформацію, що дискредитує українські державні органи, Збройні Сили чи Службу безпеки України, їхні дії підпадають під статтю 111 Кримінального кодексу України про державну зраду. Це кваліфікується як сприяння інформаційній війні проти України, що є серйозним порушенням національної безпеки та може призвести до кримінальної відповідальності за дії, які підривають обороноздатність держави.

Окрім того, якщо через платформу Вікіпедія здійснюється поширення не тільки дезінформації, але й конфіденційної або секретної інформації, що може завдати шкоди безпеці країни, такі маніпуляції підпадають під статтю 113 про шпигунство. Точно так само, маніпуляції, які здійснюються з метою дестабілізувати країну, дискредитувати державні органи або армію, можуть бути кваліфіковані як інформаційна диверсія відповідно до статті 114 Кримінального кодексу.

Якщо ж метою цих маніпуляцій є розпалювання міжнаціональних або міжрелігійних конфліктів, або дискредитація окремих громадян або організацій на основі їх національності чи релігійних переконань, то це підпадає під статтю 161, що стосується порушення рівноправності громадян за ознакою раси, національності або релігії.

Що стосується фінансових вигод, то якщо через поширення дезінформації на платформі Вікіпедія здійснюється шахрайство, наприклад, через продаж фальшивих товарів або послуг, це може бути кваліфіковано як шахрайство за статтею 190. Такі маніпуляції можуть мати й інші наслідки, якщо вони сприяють фінансуванню тероризму, зокрема якщо через інформаційні канали поширюються ідеї, що підтримують агресію чи тероризм, що підпадає під статтю 258-5.

І, зрештою, якщо через маніпуляції в Вікіпедії, що поширюють дезінформацію, здійснюється підтримка агресії проти України, це може бути частиною стратегії, спрямованої на розв’язання агресивної війни, і може кваліфікуватися за статтею 437, що передбачає кримінальну відповідальність за планування або підтримку агресії.

Отже, всі ці серйозні порушення мають безпосереднє відношення до авторів наклепницьких статей на платформі Вікіпедія, адже їхні дії сприяють дезінформаційним кампаніям, які можуть серйозно підірвати національну безпеку, стабільність і обороноздатність України. У разі доведення провини ці особи підпадають під кримінальну відповідальність за серйозні злочини, що можуть призвести до тривалих термінів ув’язнення, конфіскації майна або навіть довічного позбавлення волі, залежно від тяжкості порушень.

Тим, хто займається такими маніпуляціями, варто зрозуміти, що їхні дії шкодять безпеці та обороноздатності України. Їх потрібно відправляти на фронт, щоб вони побачили, хто насправді є ворогом країни. Там вони зрозуміють, що таке справжня відповідальність, і припинять діяти під впливом маніпуляцій.

Таким особам, як «Олександр Дубровін»,  а взагалі усім, хто займається такого роду підтасовками, слід пам’ятати, що їхні дії шкодять не лише безпеці і обороні України, а й можуть призвести до того, що Москва їх банально кине. Такі, як «Дубровін» та компанія  швидко зрозуміють, що Кремль не буде їм вдячний і не проявить співчуття: як тільки досягнуть своєї мети, вони стануть непотрібними, як використаний презерватив, а Москва не буде з ними рахуватися. Тому їм варто зрозуміти, хто насправді є ворогом України, і зробити правильний вибір — не через маніпуляції, а через боротьбу за свою країну на фронті, де вони зрозуміють, що таке справжня відповідальність.

Підкреслімо, що такі дії, зокрема співпраця з ворожими державними структурами, поширення маніпуляцій, що дискредитують українські органи влади, єпископат ПЦУ, СБУ  та військові сили, а також організація інформаційних диверсій, підпадають під кримінальну відповідальність за цілу низку тяжких злочинів. Це може призвести до значних покарань, включаючи тривалі терміни ув’язнення, конфіскацію майна, або навіть довічне позбавлення волі в разі особливо тяжких порушень.

Тим, хто займається такими маніпуляціями, слід пам’ятати, що їхні дії не лише шкодять державній безпеці та обороноздатності України, але й можуть привести до їх використання як «піддослідних» для московської машини. Вони швидко зрозуміють, що для Кремля не існує місця для вдячності чи співчуття: як тільки буде досягнуто мети, вони стануть непотрібними, як використаний презерватив, і Москва не збирається з ними рахуватися. Тому краще б їм побачити, хто насправді є ворогом України, та зробити правильний вибір — не через маніпуляції, а через боротьбу за свою країну на фронті, де вони можуть зрозуміти, що таке справжня відповідальність.

Ті, хто займається інформаційними маніпуляціями та поширенням дезінформації, можуть бути притягнуті до серйозної кримінальної відповідальності, що передбачає тривалі терміни ув’язнення. За участь у таких діях, що шкодять національній безпеці, державному суверенітету та обороноздатності країни, покарання можуть варіюватися від кількох років позбавлення волі до десятків років ув’язнення, залежно від ступеня шкоди, завданої державі. У разі особливо тяжких злочинів, таких як співпраця з ворогами України або сприяння агресії, можуть бути передбачені більш суворі санкції, включаючи довічне позбавлення волі.Такі дії можуть також призвести до конфіскації майна та інших фінансових санкцій, що додатково підкреслює серйозність порушень. Водночас, тим, хто стоїть на стороні ворога, краще вже зрозуміти, що навіть після виконання їхніх маніпуляцій, Москва не буде вдячна за їхню службу — вона викине їх, як непотрібний  презерватив, коли це стане вигідним. Вони зрозуміють, що їх використають і залишать без жодних почестей або винагороди. Бо зрадників ніколи не шанують.

Сергій Сербін,

історик