Охорона праці під час війни: правові ризики та відповідальність роботодавців

Навіть у період воєнного стану роботодавець зберігає повну відповідальність за забезпечення безпечних та здорових умов праці. Згідно із законом про трудові відносини в умовах воєнного стану, працівник має право на такі умови, а примусова праця заборонена.

Зростання кількості нормативних актів у сфері охорони праці відбувається на тлі зміни форм виконання роботи — релокація, дистанційна зайнятість, зміни у робочих режимах. Однак це не скасовує обов’язків роботодавців: вони повинні проводити інструктажі, навчання, забезпечувати засоби індивідуального захисту, облаштовувати укриття й фінансувати заходи з охорони праці.

Юристи наводять приклади судової практики: якщо працівника допущено до роботи без належного інструктажу або оформлення, і це призвело до травмування або загибелі — роботодавець може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. У випадках, коли дотримано всі процедури, відповідальність настає лише за обставин, коли безпечні умови не були забезпечені.

Важливо підкреслити: трудова безпека під час війни — це не лише виконання формальних процедур, а системна діяльність. Потрібно розробляти внутрішні накази і положення, проводити планові інструктажі (вступні, первинні, повторні, позапланові), облік таких заходів у журналах. Укриття, засоби комунікації, запаси, перевірка знань працівників — усе це стає частиною обов’язкової системи.

Отже, перед бізнесом стоїть не просто юридичне завдання — забезпечити виконання процедур, а й морально-соціальна відповідальність. Від того, наскільки якісно виконано заходи з охорони праці, залежить не лише репутація роботодавця, а й безпека співробітників і стійкість країни загалом.