Як компенсувати нестачу кадрів в будівельній сфері

В Україні простежується дефіцит кадрів у будівельній сфері, який нині становить близько 40 %. Згідно з даними Конфедерації роботодавців України, за два роки кількість офіційно зареєстрованих працівників у будівельному секторі скоротилася на 25,4 %, до майже 300 тисяч людей. Будівельні компанії вимушені залучати до роботи іноземні кадри.

Про проблеми, які існують у будівельній сфері розповів в ефірі Громадського Інтерактивного Телебачення голова Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков.

Адвокат пояснив, що нестача професіоналів у будівельній сфері з’явилася далеко не сьогодні. Ще на початку 2000-х років став помітним брак кадрів. Повномасштабне вторгнення збільшило дефіцит працівників ще більше. Тож залучення іноземців до роботи на українських будівництвах – це вже нагальна потреба. Проте існує дуже багато проблем, які законодавець не вирішив для правильної адаптації залучених іноземців в Україні.

«У першу чергу ми розуміємо, що залучення на будівництво працівників іде з країн Африки, Азії тощо. Тобто тих регіонів, з якими Україна не має спрощеного візового контролю. Таким чином, іноземний громадянин повинен отримати візу на законне перебування на території України, а роботодавець – отримати дозвіл від центру зайнятості. Термін дії дозволу – від 6 місяців до 3 років. Після закінчення терміну дії дозволу його можливо продовжувати необмежену кількість разів. Водночас дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України», – розповів голова Комітету НААУ.

Це досить непроста процедура, якої дуже часто бажають уникнути як роботодавець, так і найманий працівник, додав адвокат. Тому найчастіше є проблема із «сірим» наймом іноземців, що, з однієї сторони, не дає змогу оцінити реальну картину з ринком праці іноземців, з іншої – майже унеможливлює захист прав іноземних громадян, які не мають офіційного статусу в Україні.

Крім того, в Україні відсутні державні програми адаптації  іноземних громадян.

«Тут варто звернути увагу на існуючу практику Німеччини чи Швеції: обов’язкові мовні курси, соціальна та економічна підтримка впродовж перших двох років перебування в країні. Зрозуміло, що працівник, який прибув в Україну «за кращим життям», не буде витрачати кошти на платні курси української мови та історії, а залишиться у вакуумі відносно життя в новій для нього країні», – вважає адвокат.

На думку А. Шабельнікова, підтримка й адаптація іноземців можуть позитивно вплинути на імідж України на міжнародній арені.

«Тож законодавцю є над чим працювати, оскільки нестача кадрів відчувається на тільки в будівельній сфері, зважаючи, що з початком повномасштабного вторгнення росії Україну залишило понад 6,5 млн українців», – підсумував адвокат.