Звуження обсягу незалежності інституту адвокатури підриває справедливість судочинства

Затягування судових процесів адвокатами через зловживання правами, зокрема у кримінальних справах, є штучно створеною, надуманою проблемою. І схоже, що у такий спосіб сьогодні намагаються відвернути увагу суспільства від реальних проблем судової системи.

Таку думку висловила голова Комітету НААУ з питань кримінального права і процесу Анжеліка Моісєєва у зв’язку із обговоренням на XII Судовому форумі теми відповідальності правників, як складової судової реформи.

Нагадаємо, з метою пришвидшення розгляду судами справ пропонується притягати адвокатів до відповідальності за так зване зловживання процесуальними правами. Йдеться про штрафування безпосередньо суддями (проект закону №5661) або ж констатацію ними факту зловживання, замість встановлення ознак проступку, та передачі відповідної ухвали для формального виконання дисциплінарними органами адвокатури (проекти раніше представлялися народним депутатом Денисом Масловим).

Сьогодні питання оцінки неналежної поведінки адвокатів віднесено до виключної компетенції органів адвокатури. Тож пряме втручання у їх діяльність є посяганням на один із принципів адвокатури – незалежність. І якщо судді в ході реформ виборюють свою незалежність, яку вважають необхідною умовою доброчесності, то наскільки виправданою для завдань судочинства буде звуження обсягу незалежності інституту адвокатури?

На це питання від видання «Закон і Бізнес» дали свої відповіді Голова ВС Станіслав Кравченко та сам Д.Маслов.

«Контекст незалежності адвокатури порівняно із судовою владою – взагалі не пам’ятаю, щоб колись співставляли, – зізнався С.Кравченко. – Це дійсно дуже серйозні, очевидні речі. Адвокати прив’язані до суддів, як до системи. Так склалося історично. І система правосуддя буде працювати ефективно тільки тоді, коли всі дійсно незалежні».

Разом із тим, на думку очільника судової системи, незалежність не є абсолютом. «Ви поставили питання доброчесності і незалежності. Так, воно дійсно є. І я завжи, як суддя, сповідую ці речі, пишаюся цим. Завжди акцентую, що всі повинні бути незалежні. Але ми маємо бути високопрофесійними, порядними, незалежними від корупції, від інших факторів. І це треба оцінювати виключно в цьому контексті. Це стосується всіх – і адвокатської спільноти, і суддівської», – наголосив С.Кравченко.

Сам Д.Маслов, який також виступав одним із спікерів на заході, нагадав положення проектів та акцентував увагу, що  адвокатів цікавить питання відповідальності адвокатів за невиконання процесуальних обов’язків. Але, на його думку, запобіжником від зловживань з боку суддів потенційним правом накладати стягнення або встановлювати факт порушень, є можливість оскарження ухвал до апеляції та подання скарг до ВРП. «Я так і бачу, що суддя сидить і тільки і думає, як скласти на адвоката дисциплінарну скаргу і ухвалу про грошове стягнення, яка підлягає апеляційному оскарженню», – іронізує нардеп.

Він заявив, що вважає законопроект № 5661 дуже потрібним. «Чи потрібно попрацювати над формулюванням? Можливо. Ми у Комітеті з правоохоронної діяльності розглянемо це питання для балансу діяльності слідчих суддів, суддів», – пообціяв Д.Маслов.

А.Моісєєва наводить у зв’язку із порушеною проблемою декілька аргументів.

«Існує безліч причин, через які в Україні існує проблема тривалого розгляду кримінальних справ. І більшість з них прямо пов’язана із діяльністю самих суддів, які за законом зобов’язані організувати розгляд справи у розумні строки, – зауважила адвокат. – Втім, з тих або інших причин вони не можуть (або не хочуть) це робити».

Голова профільного комітету ставить у зв’язку із цим такі риторичні запитання. Чому засідання в окремих справах призначаються раз на місяць, при цьому слухання триває кілька годин? При цьому обвинувачені утримуються під вартою. Згадайте самопідрив Ігоря Гуменюка у Печерському районному суді Києва влітку цього року. Що заважає суддям суворо дотримуватися форми і строків, закріплених у КПК, може побоювання апеляції, яка часто ігнорує принцип правової визначеності? Ми в суді забезпечуємо принцип змагальності і виходимо із представлених доказів, чи підігруємо стороні обвинувачення, яка не впоралася зі своєю роботою?

«Також незрозуміло, що сьогодні заважає судді застосовувати заходи реагування на процесуальну поведінку сторін, які вже закріплені процесуальним законом. Судді мають достатні повноваження відхиляти заяви і клопотання, – звертає увагу А.Моісєєва. – Якщо є поважні причини для перенесення засідання, то це право повинно бути реалізоване. Якщо причини не поважні – тоді, звісно ознаки дисциплінарного проступки і розгляд у КДКА, як це також передбачено законом. Але можливо «зловживання» адвокатів заважають пришвидшити суддівський конвеєр, якому бракує часу на ретельний розгляд справи відповідно до встановлених процесуальних норм?».

Ще однією глобальною проблемою у судовій системі адвокат уважає кадровий голод. «За даними ВККС, нещодавно озвученими її головою Романом Ігнатовим, сьогодні існує 560 вакансій у загальних судах та 532 вакансії – в апеляційних, – нагадала А.Моієсєєва. – Очевидно, що за такої кількості незаповнених місць судова система не здатна вчасно і якісно розглядати судові справи. Тож адвокати у цьому контексті відходять на десятий план. Тож затягування ними судових процесів через зловживання правами є штучно створеною, надуманою проблемою. І схоже, що у такий спосіб сьогодні намагаються відвернути увагу суспільства від реальних проблем судової системи».

Такий підхід голова комітету НААУ вважає небезпечним для усієї системи судочинства. «Фактично сьогодні активно пропонується розшити повноваження суддів щодо реагування на так звані зловживання правами. Але якщо адвокат діє в рамках закону, то про яке зловживання може йтися, – задає вона запитання. – З іншого боку, реалізуючи повноваження протидіяти зловживанням, чи не стане сам суддя зловживати при цьому? Ми прагнемо пришвидшити процес, але при цьому створюємо додаткові підстави для його подальшого затягування. При цьому, втручаючись у повноваження дисциплінарних органів, реформатори звужують обсяг незалежності інституту адвокатури. А це вже підриває справедливість судочинства».