Чи здатні гранти для бізнесу відновити економіку України?

Три варіанти

«Є-Оселя». Наразі дійсно є найуспішнішим проектом, що пропонує найвигідніші умови для отримання квартири. Додатково обіцяють вигідні умови щодо розміру стартового внеску для молоді до 25 років. Але є декілька «але». Якщо у держави з якоїсь причини (війна, наприклад) закінчуються гроші, то умови кредитування повернуться до ринкових, тобто з 3—7% —  більш як 20%. І другий момент, у такому випадку майже не йдеться про підтримку малого і середнього бізнесу, адже важко назвати такими девелоперські компанії, які масово будують житло.

Освітні гранти. Сьогодні цей проект пропонується разом із можливістю навчання за рахунок державного замовлення, щоправда, скороченого. Сума гранту визначається індивідуально, може бути від 15 до 25 тис. грн щороку і навіть вище. Держава заявляє, що таким чином хоче отримати більше потрібних спеціалістів, проте, якщо студенти навіть на бюджет не вступали на цю спеціальність, що їх спонукає взяти грант? Можливо, доплачувати різницю між грантом і вартістю навчання і не отримувати стипендію? Ідея цікава, але, мабуть, потребує доопрацювання.

Власна справа. Анонсований з вересня проект грантів на власну справу для молоді до 25 років передбачатиме 150 тис. грн на перший проект. Інших деталей наразі немає, але в Україні під час війни є декілька міжнародних організацій, які дають гранти на розвиток малого бізнесу чи аграрні проекти. Орієнтацію на молодь тут можна лише похвалити. Адже саме в цьому віці є сміливість на реалізацію будь-яких ідей. Але треба усвідомлювати, яка це буде «власна справа»? Наприклад, чи заслуговує на державну підтримку бізнес з перепродажу товарів із китайських маркетплейсів? Також не зрозуміло, що буде з отримувачами грантів, які є військовозобов’язаними. Чи буде у них час на розвиток власного бізнесу і чи взагалі доцільно їм видавати гранти? Бо гарантій, що вони зможуть займатися власною справою і не бути мобілізованими через рік, немає.

Ризики непередбачуваності

Аби пояснити ситуацію, уявіть себе підлітком, якому батьки дали гроші на обід у школі. Чи поїсте ви на цей «грант» за умови неочікуваного здорожчання обіду чи регулярних поборів місцевих хуліганів? Відповідь очевидна. Так само і з грантовими програмами. Без дотримання самою державою її ж правил дива не станеться: масово і стабільно (на десятиріччя) бізнес не розквітне.

Згадаємо резидентів «Дія Сіті», які повірили державі щодо стабільності податків і захисту від тиску. Проект стартував у лютому 2022 року. Вже влітку 2024 року заговорили про глобальне підвищення податків для всіх. Сьогодні у держави є логічне пояснення — війна. Але потім буде нове виправдання — «післявоєнна відбудова» чи ще якась…

Тож зрозуміло, що розвиток бізнесу не обмежується підтримкою грошима. Важливими умовами також є прогнозованість податкової та митної політики, чіткі правила для правоохоронних органів і відсутність неправомірного тиску на платників податків з метою покращення показників надходжень до держбюджету.

Тут слід зважати на те, що Національна стратегія доходів до 2030 року пропонує ліквідувати спрощену систему оподаткування. Її вважають одним із головних способів ухилення від оподаткування. Але ж багато представників малого бізнесу навіть не планують розширення діяльності саме через зручність спрощеної системи і страху ускладнення бухгалтерського обліку.

Тобто насправді їм заважає зарегульованість процедури стягнення податків і зборів, а також загальна непередбачуваність дій держави. Ще виникають питання з ринками збуту або зменшенням купівельної спроможності українців.

І якщо Україна знаходиться на шляху євроінтеграції, то варто звернути увагу на країни з дійсно високим рівнем оподаткування. Там, де громадяни не проти платити податки, бо бачать, на що витрачаються їхні гроші. У нашому випадку прослідити витрачання своїх коштів можна лише під час зборів перевіреним волонтерам.

Матеріал опубліковано у виданні «Закон і Бізнес».

Андрій Шабельніков

голова Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації