Home » Коментар експерта » Московитська проповідь священника Дмитра Сидора

Московитська проповідь священника Дмитра Сидора

Євгеній Кузнєцов, історик та військовий

Ужгородскький лжесвященик Московської патріархії Дмитро Сидір оскверняє цінності українського народу, ставить під сумнів існування України як держави, української мови, самої української нації, поширює поняття та ідеологію так званого «русского міра».

Зокрема це проявляється в тому, що український народ Закарпаття (історично сформований субетнос українського народу) наполегливо іменується  Сидором так званими «русинами».

А хоча саме існування так званої «русинської нації» серйозними дослідниками, втч і автором монографії”Русинський” сепаратизм: націєтворення IN VITRO» професором УЖНУ Любомиром Белеем.«Русинство – це майстерно сконструйована технологія, а не наука. Те, що не стосується української культури, я пропоную не називати русинським. Це проект дезінтеграції українського простору», – впевнений Любомир Белей. Аргументи на доказ цього можна знайти у виданій книжці.

Це детальний аналіз генетики, особливостей функціонування та механізмів “русинського” сепаратизму. Автор відслідковує історичні зв’язки, аналізує соціокультурний контекст і викриває псевдонаукові маніпуляції, які лежать в основі цього руху. Любомир Омелянович  Белейзауважує, що русинів та українців не слід розмежовувати – ті, хто вважають себе неукраїнцями мають право називатися будь-як, але вживання етноніма «русин» – це просто крадіжка назви. Тому для розмежування вживає у книзі слово «неорусин».Професор вважає, що термін «русин» – етнонім, який використовувався до появи терміну «українець», а «русинська мова» – діалект української. Він також прихильник заборони використання терміну «русин» в значенні «не українець», а замість нього пропонує використовувати терміни «неорусин» і «неорусинство».

Особливе місце в книжці Л. Белея відведене питанню створення так званої «русинської» мови. Заперечуючи існування й функціонування на українських теренах різноманітних діалектів і говірок, П.-Р.Маґочі та його прибічники  (ймовірно, з геополітичних міркувань – щоб нічого українського не залишилось на західних тренах Карпат), скерували свої зусилля на доведенні факту існування самобутньої мови – «русинської». Оскільки таке завдання не має нічого спільного з лінгвістикою та не лежить у науковій площині, для його розвʼязання ідеологи неорусинства послідовно використовують технологічні прийоми, що лише імітують наукові методи. Із цією метою вони намагаються маніпулятивно довести відрубність граматики, фонетики та лексики найзахідніших українських говорів або ж місцевої літературно-мовної традиції тощо» [c.222]. Різноманітні русинські активісти протягом ХІХ-ХХ ст. намагалися не лише видавати твори неіснуючою мовою, але й створили безліч різноманітних граматик, які по суті своїй заперечують одна одну. Чітко і лаконічно прослідковує професор Л.Белей мовотворчі потуги «лінгвістів» від русинства: від вживання російських літер, для передачі звуків, і прагнення максимально наблизити «русинський» правопис до норм словацької літературної мови, до пропозицій перейти на латинську абетку.

Як висновок, подамо три цитати з книжки Любомира Белея, оскільки зрозуміліше підкреслити описувану нами проблему просто неможливо: «Неорусинство – це не маргінальна закарпатська проблема, а місцевий різновид вкрай небезпечної антиукраїнської політики, спрямованої на дезінтеграцію українського етнокультурного простору та цілісності української держави. Основна мета неорусинської доктрини – заперечити українськість історичного Закарпаття і тим самим суттєво – на 200-300 кілометрів – обрізати найзахідніші українські етнічні терени» [с.305]

         «Антиукраїнська спрямованість неорусинства відповідала і відповідає геополітичним інтересам Росії, Угорщини, Словаччини, Польщі та Румунії, які не були і не є зацікавлені у сильній позиції України в Центральній Європі та прагнуть асимілювати місцеве українське населення» [с.306]

 «Сучасне неорусинство у різних державах має свої особливості. В Україні – це СЕПАРАТИЗМ та відокремлення найзахідніших областей, у Словаччині, Угорщині, Польщі, Сербії, Хорватії та Румунії – це міноритарна політика, спрямована на розщеплення місцевої української спільноти та обрубування її звʼязків з Україною…» [с. 307].

Великим позитивом монографії є подробиця аналізу “механіки” посту сучасного неорусинізму. Власне, автор не просто показав, як неорусинство відродилося і активізувалося в сучасній Україні з кінця 1980-х рр. за допомогою маніпуляцій комуністичної номенклатури Закарпаття та її вірного інструментарію — КДБ, в цілому відомим фактом, він проникливо описав, як неорусинство стало знаряддям у руках сучасних політиканів і «кришувальников» нечесного бізнесу типу відомого Віктора Балоги.

Згадаймо, що ще у 2008-му проти Сидора було заведено кримінальну справу за статтею «Зазіхання на територіальну цілісність України» (ч.2 ст. 110 УК). А ось 1 грудня 2008 року, у Мінську, товариш  Сидор проголосив незалежність «Республіки Подкарпатська Русь». А  поп  Ужгородський також  відомий різкими і провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною». За інформацією ЗМІ Сойм підкарпатських русинів, який очолює  сам Сидір, фінансувався російським урядовим фондом «Руський світ» (рос. Русский мир).

У 2008 році за фактом діяльності «Сойму підкарпатських русинів» Служба безпеки України порушила проти Дмитра Сидора кримінальну справу в зв’язку із «зазіханнями на територіальну цілісність України». Згодом справа була передана до суду. 19 лютого 2012 року Ужгородський міськрайонний суд за частиною 1 статті 110 Кримінального кодексу України («посягання на територіальну цілісність і недоторканість  України») присудив йому три роки позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та сплату штрафу на сумі 1840 гривень. Яка для нього є дуже смішною, він такі гроші взагалі не рахує.

При цьому о. Дмитро висуває умови: ” Якщо Україна і нова влада зуміє визнати права русинів, то ми, русини, готові залишатися українським анклавом, українським   Калінінградом”.

Однак, знову нагадує ужгородський протоієрей, “якщо Україна не здатна визнати наш законний статус автономії і вічно плаче, що Закарпаття живе на дотаціях Києва, то нехай зніме з себе тягар дотаційного регіону, і ми мирно розійдемося. Як Чехія зі Словаччиною”.

А це вже  прямий заклик до порушення територіальної цілісності України. У зв’язку з діяльністю Дмитра Сидора варто відмітити,що для нього характерно не тільки активне впровадження ідеології Русского миру, а й контакти з керівництвом цього рашистського Фонду, отримання від нього великих суим грошей для ведення антиукраїнської діяльності.

Звернемо увагу, що піп Сидір ніколи не використовують терміна Карпатська Україна, хіба йому не відомо про діяльність її першого президента, отця Августина Волошина?  Звичайно, відомо, але ідеологія руського миру примушує попа Сидора використовувати неадекватні і застарілі терміни.

Дмитро Сидор також “засвітився” на акції  сепаратистів у Польщі. Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук повідомив Ігор  Ісаєв.   Поп  Сидор, як виявилося, приїжджав до лемків-сепаратистів в чергове  зовсім недавно в 2017 році, на 70-ту річницю акції “Вісла”, в місцеву сепарську організацію “Руська бурса”. Якщо перший візит тримали в таємниці, то зараз про це повідомили навіть сепарські  лемківські ЗМІ. А поваги до територіальної цілісності України там нуль, її частина називається виключно Підкарпатською    Руссю.

Після проведення I Європейського конгресу підкарпатських русинів, на якому було визнано відновлення особливого статусу Закарпаття як спеціальної самоврядної «території русинів на південь від Карпат» із конституційною назвою «Подкарпатская Русь». У 2012 році його засудили до трьох років позбавлення волі умовно з відтермінування вироку на два роки. З того часу, стверджують співрозмовники Zaborona.com, отець Сидор пішов у тінь.

У мережі можна знайти відео виступу Сидора на конференціях організації «Український вибір», а в березні 2014-го Сидора цитував письменник Олександр Бобров у статті «Не забудьте про русинів» для російської «Літературної газети»: «Самим руським людям треба усвідомити: є східнослов’янська, загальноросійська цивілізація, – каже священник. Вона починається з нас, із Закарпаття, і тягнеться до Аляски!».В даному випадку ми спостерігаємо пряме заперечення незалежності України та її прагнення розчинити в «русском мире».

Нагадаємо, в 2012 році Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін вирок, винесений протоєрею Димитрію Сидору Апеляційним судом Закарпатської області – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки. Главу «Cойму підкарпатських русинів» притягнули до кримінальної відповідальності за меморандум, прийнятий на конгресі русинів 25 жовтня 2008 в Мукачеві. Текст меморандуму містив «Акт проголошення відновлення русинської державності».

У 2011 році священик Димитрій Сидор в примусовому порядку намагався змусити Кабмін України визнати його нацменшиною, а також заявив про право русинів “зі зброєю в руках захищати свою свободу” від України. У тому ж році на екстреному засіданні керівників молодіжних русинських організацій 10-ти країн о. Дмитро Сидор з соратниками оголошені “маріонетками в руках імперських спецслужб” Росії та США.

У 2010 році лідер русинів протоєрей Димитрій Сидор отримав від Патріарха Кирила благословення і взяв участь у Європейському Російському Форумі

Настоятель Хрестовоздвиженського кафедрального собору УПЦ (Московський Патріархат) в Ужгороді протоєрей Димитрій Сидор, який очолює політичний рух русинів у Закарпатті, виступив на сторінках порталу «Росіяни на Україні» з черговими різкими заявами на адресу України.”Ми шкодуємо Україну, – пише протоієрей, – за те, що Господь не дарував їй нормальної влади. Ті три президенти, які в України були, – це були її прямі вороги і руйнівники”. Але і з новою владою, на яку русини “покладають великі надії”, немає повного взаєморозуміння…..Ми звинувачуємо Київ в еноциді, в дискримінації з явними елементами геноциду, – заявив «отець» Димитрій. – Адже триває варварське невизнання русинського народу, його національності, заборона на русинські школи та вивчення русинської мови. Ведуться судові переслідування за те, що русини хочуть бути такими».

З приводу взаємини Закарпаття та України протоієрей Димитрій Сидор повідомив: “Якщо ви дружину б’єте, то вона, врешті-решт, вас залишить! І дарма потім ви будете заявляти, що вона «зла сепаратистка і шпигунка сусіда!”. А не треба було її бити”.”СБУ для нас – терористична організація”, – додав священнослужитель.

При цьому о. Димитрій висуває умови: “Якщо Україна і нова влада зуміє визнати права русинів, то ми, русини, готові залишатися українським анклавом, українським Калінінградом”.

Однак, знову нагадує ужгородський протоієрей, “якщо Україна не здатна визнати наш законний статус автономії і вічно плаче, що Закарпаття живе на дотаціях Києва, то нехай зніме з себе тягар дотаційного регіону, і ми мирно розійдемося. Як Чехія зі Словаччиною”.

В крайньому випадку,на думку лжесвященика, «міжнародним правом передбачений і силовий сценарій. Народ після багатьох років вимог про свої права має право зі зброєю в руках захищати свою свободу. Це діюча норма. Хто сьогодні засуджує хорватів, які зі зброєю в руках воювали проти сербів? Ні, ми не збираємося воювати, і йдемо дипломатичним шляхом. Тому що віримо в реальність реалізації своїх прав. А нас – як мінімум 70% жителів Закарпаття. Ми “титульна нація” в області, нас близько 800 000», – уклав священнослужитель.

Примітно, що свою політичну діяльність “на своєрідних барикадах” священик пояснює “згідно з основами соціальної концепції Російської Православної Церкви”. Восени 2010 року протоєрей Димитрій Сидор отримав від Патріарха Кирила благословення і взяв участь у Європейському Російському Форумі, на якому прочитав доповідь про “факти діскрмінаціі, етноциду з явними ознаками геноциду русинської нації в Україні”.

Згадаймо,що говорить Кримінальний Кодекс України. і зіставимо з його положеннями політичну діяльність Дмитра Сидора

  1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

Об’єктом злочину є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.

  1. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.Поняття «сепаратизм» досить широке, це не лише територіальне відокремлення, але й розкол нації, й вимога територіальної автономії. Тому дуже правильно називати цей рух «сепаратистським».

Для Сидора и его компании Закарпаття – це Карпатська «Русь», як «древний осколок русского  мира», а закарпатці –  це «карпатороссы», частина єдиного  «великоруського народу». На жаль, таких яничарів у  дуже великій кількості наплодила радянська система, а також система Кучми та  Януковича.  Таких же закарпатських українофобів на даний час виховує, надихає  у  кращих традиціях  «руського міру», тепер уже в  церковній обгортці, під релігійними гаслами.

Іменування Закарпаття та українського народу, який тут проживає наполегливо Карпатською Руссю і Карпатськими русинами, що побічно містить заклик до порушення національно – територіальної цілісності України і промосковським сепаратизму карпатських українців. Більше того, тут міститься пряме заперечення того факту, що український народ існує.

Пропаганда ідей руського миру на основі тенденційне трактування і прямого спотворення (повністю відсутня філологічний та історико-лінгвістичний інструментарій, автор повністю не володіє, і при цьому вносить свої міфи)

Наведемо цитату статті Дмитра Сидора, в яких червоною ниткою прозирає ідеологія руського миру: «Серед сотні тисяч місцевих людей, що пережили духовне відродженняна Чернечій Горі, був і я, автор цих рядків. Бог сподобив мене, як і моїхпредків, з самого дитинства відвідувати святиню і завжди усвідомлювати,що ця Чернеча Гора завжди була нашим православним національнимсвятилищем, що зберігало віру, мову, культуру і усвідомлення нашоїприналежності до великої благодатної родини східних народів, щоіменуюється святійшим патріархом Кирилом як «Руський Мір».

Якщо перевірити інформацію з книги Тетяни Деркач «Анатомія зради», то Товариш Сидір мав прямі контакти з антиукраїнською організацією «Російський світ» і її безпосереднім керівником та ідеологом В’ячеславом Ніконовим (Молотовим). Треба це перевірити по інтернет-архівах.

Крім сепаратизму у проповідяях Дмитра Сидора міститься розпалювання національної чи релігійної ворожнечі. А під розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі треба розуміти доведення до високого ступеня, граничне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, ненависті до представників інших етнічних груп чи конфесій або до атеїстів. У цьому випадку кваліфікація за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 161, не потрібна.Дії, пов ’язані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, мають місце в тих випадках, коли суб’єкт діє з метою викликати вороже ставлення до осіб іншої національності або релігії.

Поширення паніки і пораженських настроїв можна угледіти в активній діяльності заперечення Томосу і автокефалію Української церкви… що пройшло червоною ниткою через майже всю «проповідницьку» діяльність Дмитра Сидора до березня 2023 року. Наприклад, з гадаємо цікаве відео на  ютубе з проповіді 14 жовтня 2018 одіозного попа Сидора. Він заявляє що всі, хто не в Московському Патріархату «алкоголіки», та всі рішення Константинополя, щодо надання Томосу про Автокефалію Української Церкви – не є і не можуть бути законними.

У цій проповідях Дмитро Сидор (а також в інших його публічних висловлюваннях) сіяв ворожнечу проти представників ПЦУ (а рані КП та  УАПЦ), обвиияя їх в грубій формі в «неканонічності» та антропологічної неповноцінності. Більш того, з його подачі, активістки приходу в грубій формі проганяли представників ПЦУ та  забороняли розповсюдження газети «Срібна земля». Дані факти тільки зайвий раз свідчать про розпалювання ненависті сім Дмитром Сидором і його парафіянами.

Всього викладеного нами в даній замітці цілком достатньо, щоб закрити отця Сидора на довгі роки в місцях не настільки віддалених. Але куди дивиться місцева Нацполіція  в Ужгороді?

Чи вони там всі продалися олігарху Балозі? Чи бояться Сидора ? А даремно.  Що зможуть зробити стада Сидорових кіз проти рішення Суду? Навіть якщо ці стада кіз, а не овець Христових, очолить горезвісна товариш Вітренко, Сидорова Коза номер 1? Нічого не зможуть. Потішать місцевих атеїстів своїми молитовними стояннями, спробують потішити нерви губернаторові своїми хресними ходами з хоругвами до обласної адміністрації, поморять себе голодом в рамках «предстательства» за гнаного батюшку-сповідника єресі. І все.  Чекаємо на час, коли наше українське правосуддя розчавить цю прокремлівську гадину та очистить від її смороду Срібну землю Закарпаття.

Євгеній Кузнєцов,

Голова Союзу воїнів-добровольців

One comment

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*