Наслідки виїмки невеликих обсягів піску: ЛЕП та магістраль Маликова

Невелика вартість піску – коли складова транспортування має вирішальне значення, ускладнює формування на ринку пропозицій з невеликими партіями: фактично бізнесу вигідно пропонувати вантажні машини – а не розфасований пісок по 5-10-25-50 кг. А що робити людині, якій не потрібно 5-10 т піску – для насипу чи ремонтних робіт вистачить декількох чи декількох десятків кілограмів?

Іноді, магазини будівельних матеріалів продають фасований пісок: так в «ОЛДІ» зустрічали херсонський річковий пісок в поліетиленових мішках по 25-30-50 кг. Але сплачувати за фасування, громадяни відмовляються:

порівняйте 30 грн. за 25 кг (тобто 1+ грн/кг) та 80 грн. за тону – тобто 8 коп./кг

Окрім цього, бідні громадяни намагаються економити: якщо пісок є поруч – навіщо його купувати, коли можна економити?

Додаткове обґрунтування такої поведінки: це народна власність на надра, ліси і тп.

Всі вивчають в школі норму ст. 13 Конституції України:

«Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.»

Громадянин має право – але відповідний закон не прийнято. Олігархи та корупціонери набивають свої кишені мільярдами – простим українськими громадянам ніякої користі від цього. Це правовий та політико-економічний тупик!

При цьому, ми маємо й інші, більш локальні негативні наслідки: обвали, пошкодження лісових доріг, загибелі копачів під час обвалів і т.п.

Загальне наше бачення вирішення проблеми: легалізовувати та впорядковувати таке «надрокористування» – ніякої охорони ми не виставимо, щоб убезпечитися від виїмки піску бідними людьми. Краще визначити земельні ділянки, де можна набирати певні обсяги піску для власних потреб. Інакше і далі матимемо хаотичне викопування з пошкодженням ландшафтів, а також подальше засмічення таких ям.

Починаємо серію фоторепортажів, щоб продемонструвати проблему:

ЛЕП в лісі біля жіночого монастиря

Паралельно їй іде дорога та приватний сектор: отже зручно зайти і накопати собі піску. Питання в іншому: невже не вистачає розуму не копати біля стовпів ЛЕП та по лісовим дорогам?

насип дороги Сурина гора в заплаві Кам’янки

Крутий схил дуже зручний для викопування, а заплава – малолюдне місце, де тебе ніхто особливо не побачить. Тож можна набрати піску для ремонту квартири чи приватного будинку. І знов питання: невже не зрозуміло, що такі підкопи рано чи пізно пошкодять дорогу? – бо створюють передумови для розмивання та зсувів…

На нашу думку, ця проблема теж має досліджуватися робочою групою з нелегального видобутку піску при Житомирській облдержадміністрації, перше засідання якої має відбутися завтра – 28 грудня 2017 року.

Богдан Коротун,

Сергій Ткачук