Нова влада Житомира працює «по-новому»…

Якось непомітно і дуже швидко летить час. Події, проблеми, історії та скандали стають щоденними нашими супутниками і часто здається, що у цьому броунівському хаосі толку не буде. Згадайте, як ще восени ми сподівалися на вибори, на повне і остаточне, як сказав Президент України, перезавантаження влади і що вже тоді розпочнуться зміни на краще. Та час летить і новообрана влада на місцях вже підходить до першого свого знакового та підсумкового рубежу – 100 дні від часу виборів.

Не хочеться вдаватися до аналізу чи вимагати від новообраних депутатів чогось «по типу» звіту чи хоча б коментарів щодо своєї роботи. Навряд чи зможуть про щось конкретне сказати і у мерії Житомира, звідкіля ледь не щодня лунають чергові ідеї щодо реформації, змін та оптимізації. Та коли  прийде час побачити щось толкове від тих змін, то влада, наче навмисне, нічого не каже. Та й громада, ті ж самі житомиряни, ні про що й ні в кого не запитують. Адже все по-старому і аж ніяк не «по-новому»…

Найцікавіше, що новообрана влада запозичила від попередніх «призовів» чи не все найгірше, найслабше і найнеприємніше. Що люди бачать, що чують і що відчувають від роботи начебто оновленої мерії? Та нічого суттєвого – чистіше не стало, видніше чи світліше – також ні. Комунальники працюють як раніше, а на транспорті додалося не тільки безладу, а й скандалів. Як додалося у місті й безліч проблем, які за своїми «реформами» та «оптимізаціями» ніхто вирішувати не збирається.

Минулі три місяці для нової житомирської влади стали достатньо скандальними, хоча житомиряни, причавлені вантажем щоденного життя по-новому, тих «скандальностєй» не помічають. Написали щось там «у Інтернеті» про те, що заступник мера був винуватцем ДТП і за це отримав покарання у суді. Але влада так нічого і не пояснила, що з цього приводу думає, наприклад, міський голова, за наполяганням якого ця людина і стала його заступником. Знову написали щось там у тому ж інтернеті про те, що секретар міськради має судимість за недбальство. Але влада знову нічого не пояснила. Промовчав і сам міський голова, за пропозицією й наполяганням якого ця людина і стала секретарем міської ради.

Проте звинувачувати міську владу у бездіяльності не варто. Адже міський голова Сергій Сухомлин, наприклад, запровадив виплати зарплат і премій своїм заступникам на рівні вдвоє вищому, ніж це було до нього. Це ось так нова влада у Житомирі відзначилася підвищенням грошового забезпечення працівникам. А все інше молоді і здібні члени «команди Сухомлина» швиденько запозичили від своїх попередників. Була та добре прижилася у мерії Житомира звичка самого міського голови і його найближчого оточення частенько робити перерви у роботі і «вириватися» на відпочинок.  І ця традиція сьогодні дуже швидко увійшла у звичку як самого Сергія Івановича, так і його «замів».

Мер за три місяці вже двічі відпочивав за кордоном. Спочатку, аби відпочити після надскладних виборів, помандрував до Італії подивитися на картини свого улюбленого художника Гогена. Та вже потім Сергій Іванович відпочивав, як й інші житомиряни, на Новий рік. Щоправда, житомиряни, у більшості своїй,  відпочивали біля кіосків та наметів на Майдані Корольова. А Сергій Іванович разом із ініціатором новорічно-базарного шоу помандрував у більш тепліші країни, де добре погрівся та відпочив від морозів, снігу та, врешті решт, від докучливих житомирян з їх постійними проблемами.

Заступники та найближчі соратники мера Житомира таких далеких вояжів собі дозволити ще не можуть – кажуть, ще не заробили. Тому поки що думають про «реформи» і отримують свої мізерні подвійні зарплати. Щоправда у відпустці хоча б на 3-4 дні, або й на тиждень, встигли побувати, адже потрібно також було відпочити від важкої двомісячної роботи.

Звісно, про секретарку міськради Наталію Чиж ми тут не говоримо, бо ж вона сьогодні у міськраді не перша, але й не друга особа. Проте відпочивати чи працювати – вона вирішує самостійно. Тому Наталія Михайлівна після виборів та обрання себе секретаркою таки поїхала у відпустку. І зрозуміло чому, бо ж неабияк втомилася від такої нервової посади у міській раді, для якої здоров’я їй треба берегти.

Та це, щоб не казали, не страшно. Система, за словами знаменитого сантехніка, поступово налагоджується і так само поступово ті ж «зами» мера вже й не вимагатимуть для себе подвійних зарплат із преміями. Вони до них просто звикнуть і будуть у Житомирі  здійснювати колись обіцяні на виборах «кроки». А будуть вони, ті кроки, чи ні – це для них не так важливо. Головне, як кажуть військові тиловики, на роботу ходили і щоб … літаки літали.

І у нас, в Житомирі, усе якраз так і є. Літаки з’явилися, щоправда без пасажирів. Так що залишилося лише ходити на роботу та отримувати за це зарплату і премію. Ну, і, якщо дуже втомлюєшся від реформаторської перенапруги, то хоча б разок у два місяці можна ж таки і меру, і його заступникам поїхати у закордонне відрядження. І не тільки для відпочинку, а й, наприклад, для вивчення якогось передового досвіду у якій-небудь Шрі-Ланці.

Адже Житомир, його мешканці, його вулиці, його «маршрутки», «жеки», МАФи та притулки для тварин нікуди не подінуться. Ні у наступні сто днів «реформ», ні у наступні роки покращень та зрушень на краще.

Автор: Альона Ткачук