Home » Війна » ПОЛЕ БОЮ – ЖИТОМИР!

ПОЛЕ БОЮ – ЖИТОМИР!

Основні бойові дії російсько-української війни зараз розгортаються на Сході та Півдні України. Не варто забувати й про північний вектор, а точніше було сказати про північний фронт. При тому дуже часто забувають про  область правобережної України, яку дуже  часто бомблять з повітря, це Житомирщина. Ніхто з цих звичайних мирних людей не сподівався, що війна підійде впритул до їхніх будинків, зайде всередину варварським чоботом та безглуздо понівечить усе, що потрапить під лють окупантів. Російсько-українська війна зачепила цей регіон у перший день широкомасштабного вторгнення ворожих військ — 24 лютого 2022-го. Й це не дивно.

Не дивно саме тому, що через  Житомир йдуть гуманітарні коридори, в місті та поряд з ним йдуть мобілізаційні процеси. Житомир працює, як логістичний центр для допомоги з Європи, яку звідси відправляють далі під Київ і по інших напрямках. Тому, щоб залякати Житомир,  росіяни регулярно здійснюють авіа- і- бомбові та ракетні удари по мирних будівлях, кварталах, підприємствах і критичній інфраструктурі міста. Від Житомира до білоруського кордону – близько 150 км., територія з котрою оперує ворожа армія, що підтримується авторитарним режимом Лукашенко.

На цей чинник ми звернемо увагу нижче, а поки що зазначимо, що з різним ступенем інтенсивності за весь період повномасштабної війни обстріли спричинили проблеми з енерго- і- водопостачанням. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи на Житомирщині аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет. Це суперечить  звичаям ведення війни, а давно відомо, що російським окупантам закон не писаний.

Постійна загроза з повітря призвела до того, що Житомир залишають місцеві жителі, які евакуюються на Західта/або за кордон. Наразі місто залишила майже третина  мешканців.

В той же час і сам Житомир був й є зараз  прихистком для евакуйованих громадян із зони активних бойових дій. У перші місяці війни комунальні автобуси привозили мешканців зруйнованих сіл та містечок у місто, де їх розселяли у садочках, школах та видавали харчі й медикаменти. Саме з Житомира вдалося доставити гуманітарну допомогу в селище Бородянка під Києвом.

У перші дні та місяці війни Житомир був схожий на їжака через протитанкові «їжаки» на вулицях, блокпости та насипні споруди. Страх, паніка, лють – саме такі емоції охопили житомирян на світанку 24 лютого 2022 року.   В перший день війни о 5:00 росіяни вдарили ракетами по військових та цивільних об’єктах по всій Україні та вздовж кордону – від Луганська до Житомира, де о 5:40 ранку ракетним ударом було обстріляно військовий аеродром Озерне у передмісті Житомира.  Наступні авіаудари були завдані й по селу Виступовичи неподалік міста. Безпосередньо у перші дні з 24 лютого  містечка та села Житомирщини піддавалася масованим авіаударам.  Понад сімдесят ударів – це в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів – в полях, в лісах – практично вони не враховувалися.

Не кожен тоді прокинувся від вибухів по військовому аеродрому в Озерному, але кожен прокинувся від ілюзії, що росіяни – наші брати і ми маємо бути до них лояльними. Стало зрозуміло, що бути «внє політікі» вже не вийде, і тут переломний момент – всі маски злетіли і стало зрозуміло, хто є хто. Ще 24 лютого почали формуватися черги в магазини, аптеки, черги  до банкоматів і на заправки. Кожен мав відстояти декілька годин, щоб скупити все необхідне додому. Кожен пам’ятає черги на дорозі і на кордоні. Відчуття, коли людина тікаєш з дому, де у  все – не забути ніколи.

 Росія веде повномасштабну війну, і Житомирщина є одним із театрів бойових дій. Мапа Житомирщини зараз є своєрідним відображенням мапи України. Варто підкреслити, що росіяни у перші  дні та тижні війни не обмежилися бомбардуванням інфраструктури області (про це ми у дрібницях розповімо далі), але саме через  Житомирські дороги вони намагалися здійснити свій наступ на Київ. З даними українського генштабу, наступ на Київ через Чорнобильську зону зранку 24 лютого почали 9 батальйонно-тактичних груп (БТГр) російської армії. Ще 10 БТГр залишалися в резерві у Гомельській області біля білорусько-українського кордону.

Одна російська БТГр нараховує 600-800 бійців, 10 і більше танків, до 40 БМП та інших видів транспорту. Водночас, за оцінками багатьох військових оглядачів, на початку повномасштабного вторгнення російські батальйонно-тактичні групи були посиленими і їхня чисельність могла доходити до тисячі бійців.

Напрямок російського наступу з Чорнобильської зони по правому березі Дніпра в українському штабі називають Поліським. А ми його називаємо Житомирським.

Російсько-українська війна зачепила поліські села на Житомирщині у перший день широкомасштабного вторгнення ворожих військ — 24 лютого 2022-го.

Прикордонниками разом з українськими військовими прийнято бій.

В Житомирській області російські війська пішли на прорив державного кордону. Військова техніка ворога зайшла через пункт пропуску «Вільча». Для цього росіяни сформували дві групи військ, якими керували з командного пункту Східного військового округу. Одну групу сформували у Гомельській області Білорусі, вона використовувала тактичний знак «V» з наказом атакувати Київ вздовж правого (західного) берега ріки Дніпро. Другу сформували у Брянській області Росії, у неї був тактичний знак «O» з наказом оточити Київ з лівого (східного) берега. Зазначимо, що «гомельське»/»житомирське» угруповання поділялося на підрозділи, які мали перерізати шляхи сполучення Києва з заходу (такі як «житомирська»та«варшавська» траси), та частини, що повинні були безпосередньо заходити в українську столицю.

Російські війська прибули до Житомирської області та відразу захопили кілька населених пунктів, таких як Виступовичі та Радча. Протягом доби російські війська захопили ще декілька сіл Народицької селищної громади, Овруцької міської громади, Гладковицької та Словечанської сільських громад.

Пізніше до північно-центральної Житомирської області прибули додаткові війська та захопили Червоносілку, Селезівку та Сирницю. Також на початку березня Народичі та Залісся декілька днів перебували під окупацією. Окупація частини Житомирщини завершилась 4 квітня 2022 року звільненням цих населених пунктів. За даними Житомирського обласного лабораторного центру кількість мешканців населених пунктів до окупації складало 558 осіб, після — 275 осіб.

А в роковий день 24 лютого 2022 року світанок жителів Народицької громади настав із вибухами ракет, артилерійськими обстрілами та пожежами. Ці віддалені села Житомирщини завжди були самобутнім свідченням поліської культури.

Це невеличка територія, яка була окупована, містить в собі 5 сел Народицької громади,  розташована неподалік Чорнобильської зони.Жителі сіл Грезля, Давидки, Радча, Нова Радча та Стара Радча опинилися в окупації. Народицька територіальна громада (колишній Народицький район. – ред.) найбільше на Житомирщині постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи. Багато людей тоді вимушено залишили свої домівки, і нині в громаді є покинуті села, де ніхто не проживає. Здавалося б, що може бути гіршим, та через 36 років на ці землі з боку білорусі прийшла війна. Тут  є й лінія розмежування – це кордон із Київською областю, що проходить через Народицьку і Малинську громади, де велися фактично повноцінні бойові дії.

З початку війни область лише 2 дні не потерпала від авіаційних чи ракетних ударів і обстрілів. Житомирщину обстрілюють балістичними ракетами, завдають авіаційних ударів, і вже стали регулярними обстріли з «Градів» у Народицькій і частково Малинській громадах.

Евакуацію жителів удалося провести в селі Радча. Там виїхати погодилися сім’ї з дітьми. Ті, хто не евакуювалися, згодом залишали населений пункт самостійно. Потім на евакуацію зголосилися і жителі села Давидки, яким російські війська дали коридор. Після того там залишилося лише чотири людини.

Поліські ліси, в яких люди збирають гриби та ягоди, під час війни стали прихистком. Селяни ховалися там, коли бачили російські танки, і втікали знайомими стежками з окупації. Після звільнення ходити до лісів  стало небезпечно, тому що ворожа армія, відходячи, замінувала їх.

Село Грезля розташоване перед перехрестям доріг Овруч – Київ та Радча – Народичі. Росіяни там облаштували свої позиції. Російські військові погрожували жителям сіл та вимагали, аби ті не ховалися у підвалах. «До людей заходили і казали, щоб в погребах не були, бо кинуть гранату. По хатах, казали, стріляти не будуть. Кажуть: прийдуть ваші і всіх вас знищать, а ми не будемо», – розповіла  мешканка села Грезля.  Але  слова російського солдата виявилися брехнею. Під час окупації у селах Народицької громади люди гинули внаслідок обстрілів. Одна сім’я, яка залишала село Грезля вночі, підірвалася на розтяжці, внаслідок чого люди отримали поранення. Окрім того, росіяни мародерили у населених пунктах, які захопили. Відступаючи, вони залишили там свою зброю та продукти, а вивозили із собою побутову техніку. Ті речі, що не могли забрати, намагалися пошкодити.

Майже 40 діб під російською окупацією перебувала частина території Житомирської області. Загалом внаслідок бойових дій у регіоні було пошкоджено близько 180 об’єктів критичної інфраструктури у галузі енергетики та у сфері теплопостачання. На сьогодні оператором систем розподілу (ОСР) відновлено усі пошкоджені енергетичні об’єкти, що дозволило забезпечити електропостачанням понад 600 тисяч споживачів. Відступаючи, російські військові підірвали міст, знищили більшу частину людських осель.

Але вже 3 квітня  2022 року бійці батальйону територіальної оборони провели зачистку населених пунктів Грезля та Радча. На цьому Коростенський район вже звільнений. Відразу були створені гуманітарні коридори для надання допомоги населеним пунктам, які були під окупацією.

Втім,  мешканців просили  дотримуватися заходів безпеки, бо росіяни усе позаміновували, включаючи населені пункти, і покинуті приватні помешкання також заміновані. 30 вересня 2022  року було оголошено, шо на  північі Житомирщини у звільнені від російських окупантів села Народицької селищної громади.

Від  Нароицької гормади перенесемося до громади Овруцької, яка  також розташована на півночі Житомирщини та межує з Білоруссю. Навесні 2022 року росіяни завдали по місту Овруч та прилеглим селам близько 70 авіаударів, зруйнувавши житлові будинки та пошкодивши обʼєкти інфраструктури.  двадцять вісім багатоповерхових будинків постраждали, понад сто сімдесят приватнихбудинків пошкоджені, двадцять вісім об’єктів критичної інфраструктури. На Центр зайнятості було скинуто дві авіабомби вагою понад п’ятсот кілограмів.

Біля сьомої години ранку 24 лютого 2022 року російські війська завдали три авіаційні удари. Затим біля десятої ранку був обстріл з гелікоптера. Спалені будівлі. На початку березня російські війська почали атакувати Овруч з повітря. Пошкоджені понад 50 приватних будинків і 29 багатоквартирних, знищені об’єкти інфраструктури. Деякі з них вже неможливо відновити.  У лютому 2022 року в укритті міської бібліотеки через обстріли жили біля трьохсот людей. Вплинуло російське вторгнення і на бюджет Овруцької громади. За цей час близько 24 мільйонів гривень виділили на потреби військовослужбовців. Будували і фортифікаційні споруди.

Це було пізніше, а  в самий день 24 лютого жителі почули вибухи Народицькій селищній територіальній громаді. Одразу відповідно почали організовуватися та забезпечувати необхідний захист населених пунктів свого району. Зрозуміло, що були залучені комунальні служби для перекопування доріг. З працівниками лісових господарств практично за добу було перекопано понад сорок доріг в лісових масивах, а це північна і східна частини району. І взаємодіяли зі Збройними силами України, Національною поліцією, прикордонниками для недопущення ворога та евакуації населення.

А ми подумки повернемося у Житомир. Отже, на третій день війни 27 лютого 2022 року вдень окупаційні війська Росії застосували ракетні комплекси 9К720 «Іскандер», розташовані в Білорусі, для удару по цивільному аеропорту Житомир. 1 березня пізно увечері російські війська вдарили по житловому сектору міста. Було пошкоджено близько 10 житлових будинків на вулиці Шухевича і міська лікарня ім. Павлусенка. На місто було скинуто кілька бомб.В результаті обстрілу загорівся житловий будинок, повибивало вікна у лікарні, постраждав перинатальний центр. Загинули троє людей, а 16 осіб, серед яких семеро дітей, госпіталізували.Врятовано 12 осіб, з них 6 дітей, яких рятувальники дістали з підвалів напівзруйнованих приватних будинків.

2 березня ворог атакував приватний сектор міста. 4 березня  російські окупанти завдали бомбового удару по ліцею №25 міста Житомира; фактично ліцей було знищено. У момент влучання ракети у школі таки були педагоги, але вони дивом уціліли і зараз намагають урятувати хоч якесь майно ліцею. «От, що вцілило, то ми стараємося забрати. І ми були всередині якраз, 7 чоловік було. Всі живі» — повідомив вчитель 25 ліцею, у момент влучання ракети був всередині Павло Охрімчук. По шматочкам жителі збирали уламки від своїх вікон, від удару вони усі повилітали. Пан Петро згадуючи війни, які йому довелося пережити, каже такого злочину проти народу світ ще не бачив. Про ці страшні події на згадку чоловік забрав собі книгу, яку відкинуло з бібліотеки на землю. Каже не може дозволити, щоб підручники валялися просто неба. Після вибуху не минуло й кілька годин, а волонтери і небайдужі уже починають готуватися розбирати завали, лишень чекають команди рятувальників.  40 рятувальників виїхало на місце події.

Увечері загарбники обстріляли Озерне і Житомирський бронетанковий завод: двоє людей поранені.

Зазначимо, що  в області російський агресор обстрілює не лише військові об’єкти, а й знищує цивільну інфраструктуру; дуже дивно виглядає «спецоперація» Російської Федерації саме в місті Житомирі. Знищено 25-ий ліцей прямим ударом ракети, який взагалі немає жодного відношення до військової сфери.  Увечері восьмого березня окупанти знищили гуртожиток на Корбутівці. Загинули четверо людей, троє отримали поранення; у цьому гуртожитку проживають звичайні житомиряни. Наразі будівля повністю зруйнована, попередньо є інформація про поранених цивільних. Це  колишні відставники, які служили ще в радянській армії. Прості люди, які отримали там квартири і живуть там багато років. Наступного дня дев’ятого березня бомба прилетіла у житловий будинок біля Бердичівського мосту, жінка, яка мешкала там, дивом вціліла. Під вечір російські сили скидають авіабомби в районі Озерного.

25 березня ракета вдарила по військовій частині у Житомирі.

Як ми вже писали вище, окупанти бомблять не лише обласну столицю, а й мста та містечка на переферії області. Так, у місті  Малині а березні 2022 року повністю знищили 100 будівель, 500 пошкодили. Тоді загинули 11 людей, з-поміж яких троє дітей. Зокрема там окупанти зруйнували міст. Переправа, яка з’єднує дві частини міста, була зруйнована шостого березня 2022 року внаслідок ракетного удару російських військ. Третього жовтня  2023 року  у Малині відкрили відбудований міст через річку Ірша. Серед цих житлових будинків реально без житла лишилися близько 45 родин. Внаслідок ракетних обстрілів були пошкоджені майже три сотні житлових об’єктів, навчальні заклади, багатоповерхові будинки, з-поміж яких – 17 багатоповерхових. Серед закладів соціальної сфери пошкоджено:15 закладів освіти;12 закладів культури;п’ять закладів охорони здоров’я; сім адміністративних будинків.

Ворог не полишає місто у спокої вранці 9 червня 2022 року росіяни по області випустили близько 30 ракет, а з жовтня росіяни почали стріляти по енергетичній інфраструктурі міста та області. Написати історію житомирського спротиву (зі всіма даними статистики та звітами з фотоматеріалами, свідчення звичайних людей) – це справа майбутніх авторів, а ми при подальшому розгляну події війни обмежимося лише найбільш значимими фактами. 9 червня2022 року три літаки, що вилетіли з білоруського аеродрому, вдарили ракетами по області. Це були два Су-34 і один Су-30. 25 червня починаючи з 4:15 ранку ворогом були обстріляні військові об’єкти навколо Житомира. З літаків, які знову ж таки  зайшли з Білорусі, були запущені ракети. Сумарно було 24 ракети запущено по військовим частинам і об’єктам навколо Житомира

16 серпня рашисти підняли літаки з території Білорусі і, намагаючись замаскувати авіаційну активність під тренувальні польоти, завдали ракетного удару двома керованими авіаційними ракетами X-59, імовірно з винищувачів-бомбардувальників Су-34. Внаслідок влучання пошкоджено злітно-посадкову смугу та кілька одиниць автомобільної техніки.  10 жовтня було випущено дві ракети, одна з яких була збита в районі об’єкту критичної інфраструктури. Інша влучила, на жаль, в ціль і частину області було знеструмлено.  18 жовтня пролунало кілька вибухів, прильоти в об’єкт енергетичної інфраструктури. Місто  знову знеструмлено. 15 листопада під час повітряної тривоги у Житомирі зафіксували два прильоти по енергетичній інфраструктурі, внаслідок чого місто зновузалишилося без світла та частково без води. Російські військові протягом грудня  2022 року  продовжили  атакувати Житомирщину. 7 грудня 2022 р. – російські війська атакували безпілотником (дрон Shahed-136) об’єкт цивільної інфраструктури на Житомирщині. Безпілотник знищили Сили оборони України, але уламки літального апарату пошкодили об’єкт інфраструктури, розташований поблизу села в Коростенському районі.

Вранці 16 грудня 2022 р. армія РФ ударила по об’єкту цивільної інфраструктури у Коростенському районі, ймовірно, крилатою ракетою. Після цього виникла пожежа, було пошкоджено обладнання, через це оселі жителів Коростенського району залишились без електрики. Внаслідок ракетної атаки РФ пошкоджень зазнала енергетична інфраструктура Житомирщини. Ворог випустив дві ракети.

В березні 2023 року ворог знову почав бомбити область. 9 березня 2023 року внаслідок атаки «шахідами» знову була пошкоджена енергетична інфраструктура у місті Житомир. Після цього в місті зникло світло та водопостачання. У ніч проти 25 жовтня 2023  року  сили протиповітряної оборони знищили 11 «шахідів», якими армія РФ атакувала Україну. Збиття «шахідів» зафіксували і над Житомирщиною, де повітряну тривогу оголошували за п’ять хвилин до першої години ночі — тривала вона до 4:47 годин ранку. Вночі під час повітряної тривоги сили протиповітряної оборони збили над територією області дрон-камікадзе.

29 травня 2023 року в Станишівській громаді на Житомирщині внаслідок російського обстрілу пошкоджено 200 приватних садиб, будинок культури, амбулаторію та адміністративну будівлю. Повітряна тривога в Житомирській області тривала майже п’ять годин. Зранку на Житомирщині пролунали звуки вибухів.

Далі  ми коротко розповімо про найбільш значимі випадки. Вночі 11 лютого  2024  року  армія РФ атакувала Україну 45 ударними БпЛА типу «Shahed». На Житомирщині також лунали звуки вибухів — по «шахідах» працювала ППО.

Вночі 8 квітня армія РФ завдала удару по критичній інфраструктурі в Звягельському районі.  Попередньо, росіяни знову застосували ударні безпілотні літальні апарати типу «Shahed». В результаті влучання виникла пожежа.

11 квітня 2024 року під час повітряної тривоги над територією Житомирщини знищили декілька повітряних цілей. Вночі з 18 на 19 травня сили протиповітряної оборони в небі над Україною знищили 37 ударних дронів типу «Shahed-131/136» військ РФ. Збиття «шахідів» зафіксували над Житомирщиною.

А самі російські дрони було випущено із районів Приморсько-Ахтарськ та Курськ – РФ та Білорусі. До відбиття повітряного нападу залучались зенітні ракетні підрозділи Повітряних Сил, мобільні вогневі групи Сил оборони України та підрозділи радіоелектронної боротьби. 30 травня вночі під час повітряної тривоги над Житомирщиною було знищено одну з повітряних цілей.

Вночі 4 липня на Житомирщині через загрозу БпЛА повітряну тривогу оголошували двічі. Спочатку сирени пролунали о 01:10. Повітряні сили попередили, що БпЛА в східній частині Житомирської області рухаються західним курсом, а згодом, — що «шахіди» уже на заході Житомирщини і продовжують тримати курс на захід. Уночі 8 липня 2024 року Росія атакувала Україну ракетами повітряного та наземного базування. За результатами бойової роботи протиповітряною обороною знищено 3 крилаті ракети Х-101 у Житомирській та Черкаській областях.

В ніч з 9 на 10 липня армія РФ атакувала Україну ударними БпЛА типу «Shahed». На Житомирщині також фіксували проліт дронів — в області було чутно звуки вибухів. 25 липня 2024 року уночі військові РФ, застосовуючи заборонені міжнародним правом засоби ведення війни, здійснили масовану атаку БпЛА на Житомирщину. Унаслідок ударів пошкоджені житлові будинки мирних жителів та інфраструктурний об’єкт.  20 із них збито протиповітряною обороною у Херсонській, Сумській, Житомирській та Чернігівській областях. Відбивали повітряний напад мобільні вогневі групи Сил оборони України, зенітні ракетні війська та підрозділи РЕБ Повітряних сил.  Через удар російських безпілотників по енергооб’єктах в окремих районах Житомирщини знеструмлювались побутові та промислові споживачі. У зв’язку з нічними вибухами було пошкоджено значну кількість електромереж Коростенського району Житомирщини. Через це в Овруцькій громаді призупиняють водопостачання.

В той же день на Житомирщині поліцейські вибухотехніки знешкодили нездетоновану бойову частину російського БпЛА; така знахідка становила реальну загрозу для місцевих жителів, адже містила близько 50 кг вибухівки. Фахівці вибухотехнічної служби ГУНП в Житомирській області транспортували боєприпас до підривного майданчика та знищили.

Нині слідчі СБУ досліджують речові докази, призначають необхідні експертизи, збирають доказову базу, щоб кожен винний у цьому злочині був покараний відповідно до закону. Справу відкрито за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення законів та звичаїв війни.

З 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року Житомирська область зазнала майже півтори сотні обстрілів, заподіяних ворожими авіабомбами, ракетними ударами, артилерією.

У Житомирській області з початку великої війни, з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2024 року, повітряну тривогу оголошували 1017 разів. жителі Житомирської області чули сирену понад 1020 годин. З початку повномасштабного вторгнення російські війська завдали 133 удари ракетно-бомбових ударів та атак дронами-камікадзе по Житомирщині. Середня тривалість повітряної тривоги складала 01:12:43. Найдовша тривога була 6 годин та 32 хвилини, а найчастіше російські окупанти тероризували Житомирщину у п’ятницю. По частині дня – з 12 по 18 годину.

Аналіз зібраної інформації дає підстави стверджувати, що мали місце загибель та поранення цивільних осіб, вбивства цивільних осі, умисне тілесне ушкодження цивільної людини та зникнення цивільної людини, руйнування й пошкодження цивільних об’єктів – житлових будівель, освітньо – виховних закладів, лікувально – оздоровчих закладів, державних установ, культурно – розважальних закладів, будівлі культового призначення  та об’єктів інфраструктури за рахунок навмисних обстрілів та не вибіркових обстрілів.

Всі міста та села Житомирської області  потерпають від постійних обстрілів російської армії.

Ракетно-бомбові удари Російської Федерації забирають не тільки людські життя, а й знищують об’єкти критичної, військової, цивільної інфраструктури та забруднюють навколишнє природне середовище. Якої шкоди війна завдала екосистемі Житомирщини і що робиться для того, аби країна-агресор відшкодувала завдані збитки?

У Житомирі зросла загальна сума шкоди, завданої атакою армією РФ на Житомир у березні 2022 року; фахівці еко-інспекції підрахували за результатами проведених досліджень проб атмосферного повітря та ґрунту після пожежі, яка виникла внаслідок російської атаки. Ще тоді екологи обрахували збитки за забруднення атмосферного повітря внаслідок пожежі, яка сталася після ракетного удару по вулиці Чуднівській. Збитки склали понад пів мільйона гривень.

Іншими результатами (ми тут вже маємо на увазі весь період війни) ракетно-бомбових ударів є забруднення хімічними речовинами земель, водних артерій, атмосферного повітря, накопичення канцерогенного сміття, наслідки чого українці відчуватимуть на собі не один рік. А лише внаслідок пожеж на нафтобазах, які сталися через ракетно-бомбові удари агресора, в атмосферне повітря потрапило близько 13 200 тонн забруднюючих речовин.

Нині прокурори екологічних прокуратур залучені до процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про 104 воєнних злочини, які спричинили шкоду навколишньому середовищу. 11 із них розслідуються за фактом спричинення екоциду. Мова йде про напади на нафтобази, об’єкти атомної енергетики, гідротехнічні споруди.

У цілому   від початку повномасштабної війни з Росією екологи зафіксували на Житомирщині  багато випадків влучань ракет та дронів. Внаслідок цього довкіллю було завдано шкоди майже на 18 мільярдів гривень.

Вище  ми вже писали про те, що Житомирщина першою з областей України зустріла навала росіян, які прорвали кордон нашої країни з Білоруссю. Але й зараз ця загроза не минає. Білорусь й зараз допомагає Росії у війні проти України. Від початку повномасштабного вторгнення росіяни атакували територію України, в тому числі з території Білорусі. Рабська лояльність Лукашенка до свого російського патрона не дивує. Білоруський правитель сильно залежав від Кремля з 2020 року, коли Путін втрутився, щоб запобігти краху режиму Лукашенка на тлі загальнонаціональних протестів через сфальсифіковані президентські вибори. Протягом останніх чотирьох років Росія неухильно зміцнювала свій контроль над Білоруссю, процес, який дехто порівнює з повзучою анексією країни.

Сьогодні Лукашенко сприймається як абсолютно залежна фігура, готова виконувати все, що накаже Путін. У цій оцінці є частка правди: із серпня 2020 року, коли Мінськ опинився в міжнародній напівізоляції, особиста залежність Лукашенка від господаря Кремля різко зросла. Насправді залежність Білорусі від Росії також зросла, хоча Мінськ намагається розбавити ці патронально-клієнтські відносини, розвиваючи контакти з Китаєм, арабськими монархіями та африканськими державами.

Між тим Олександр Лукашенко був зайнятий зміцненням своєї репутації політичного гравця та того, хто вижив. Перебуваючи при владі протягом 30 років (з 1994 року), він протримався довше, ніж будь-який інший лідер, вихований і сформований Радянським Союзом.  Це включає Володимира Путіна, який перебуває при владі «тільки» з 2000 року і навіть перевершує самого Сталіна, який перебував при владі (беззаперечно) з 1929 до 1953 року.

Лукашенківський режим існує завдяки Кремлю. Водночас Лукашенко має певну автономію у внутрішній політиці, економіці та кадрових рішеннях. Але не варто перебільшувати ступінь його автономності. Вона закінчується, коли йдеться про оборонний сектор, військові та геополітичні інтереси Російської Федерації. І не можна забувати, що російська влада вважає незалежність Білорусі, як і України, просто непорозумінням.

Росія використовує Білорусь, по-перше, як виробничу базу для виконання оборонних замовлень Міноборони РФ. По-друге, Росія використовує Білорусь як джерело поповнення військової техніки та озброєння. По-третє, для РФ Білорусь перетворилася з тактичного плацдарму в російсько-українській війні на стратегічний майданчик для протистояння із Заходом і Організацією Північноатлантичного договору (НАТО). Путін домігся цього в тому числі шляхом розміщення тактичної ядерної зброї на білоруській території.

Повертаюсь до справ на Житомирщині зазначимо, що  ситуація на кордоні між Білоруссю та Україною є напруженою та загострюється, заявив 29 червня 2024 року заступник командувача силами спеціальних операцій країни Вадим Лукашевич, повідомляє білоруське ЗМІ Белта. Коаліція західних країн нібито «розв’язала гарячий конфлікт» поблизу Білорусі, а Мінськ, за словами офіційних осіб, «робить усе, щоб зберегти мир на білоруській землі». Далі  повідомляється, що Збройні сили Білорусі стурбовані збільшенням українських «військових, озброєння та військової техніки» біля кордону, а також передбачуваним розміщенням додаткових систем протиповітряної оборони та засобів поблизу Житомирської області України.

Однією з ключових подій стала дислокація в Білорусі влітку 2023 року бійців (точніше б сказати головорізів) російського ПВК «Вагнера», які, за задумом Лукашенка, мали передавати бойовий досвід військовослужбовцям країни. Також необхідно згадати про розміщення російської тактичної ядерної зброї в Білорусі з осені 2023 року. Завдання росіян просте – підтягнути туди більше наших сил шляхом нагнітання тиску.

4 жовтня  2023 року  й сам Лукашенко заявив, що країна готова брати участь у військових діях в Україні разом з Росією.

Та й не дивно, що на початку цього  2024  року білоруським лідером була представлена ​​пропозиція нової військової доктрини, в якій говориться, що «напад на будь-яку державу, що є союзником Білорусі, буде вважатися нападом на саму республіку». Поки що не зовсім зрозуміло, які країни вважаються союзниками, але Росія однозначно є однією з них. Подібні заяви та формулювання дають диктаторському режиму простір для маневрів і провокацій.

Білорусія це агресор котрий воює проти України, бо з 24 лютого 2022 року білоруські підрозділи здійснюють комплексне забезпечення війни РФ в Україні. Їхня участь у цих заходах в основному була помітна у сферах матеріально-технічного забезпечення, сигналізації, розвідки та радіоелектронної боротьби, а також у наземній складовій протиповітряної оборони.

На ранніх етапах війни атаки на Житомир (як ми вже писали про це вище)  та інші наступальні операції велися з білоруської території, а білоруські матеріально-технічні підрозділи діяли в Україні в березні 2022 року. З військової точки зору та відповідно до міжнародного права це робить Мінськ безпосереднім учасником так званої військової спеціальної операції. Слід припускати, що в разі поновлення удару по Україні через територію Житомирської області  з півночі до нього приєднається білоруська армія.

Про те, що у Лукашенка щось вигадали свідчить і те, що у Білорусі стартувала прихована мобілізація. Вона відбуватиметься під виглядом перевірки бойової здатності військ. Також туди активно звозять російських мобілізованих. Російські війська ходять по території Білорусі, куди захочуть, та використовують її територію, як заманеться. Водночас самопроголошений президент Лукашенко чинити цьому опір не може або не хоче.  В такому контексті ми повертаємось до нашої тези, яку ми озвучили у преамбулі до цього нарису: північний фронт на території Житомирщині не менш важливий, чім боротьба з ворогом на Півдні та Сході України.

Євгеній Кузнєцов

Голова Союзу воїнів-добровольців

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*