Оформлення відстрочки від призову на військову службу: позиція ТЦК та судова практика

Хоча відстрочка від призову на військову службу з’явилася у Законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» два з половиною десятки роки тому, військовозобов’язані почали активно користуватися цим правом лише після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. І одразу виникли проблеми. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки специфічно тлумачать законодавство. Крапки над «і» розставляють суди.

Повідомити – не прибути

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов’язані, резервісти у разі змін (сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади) зобов’язані особисто повідомити про них органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Тож однією зі стандартних перепон у реалізації права на відстрочку стала ситуація, коли громадянин надсилає заяву та підтверджуючі документи поштою. У ТЦК це розцінюють як не особисту подачу документів.

П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі №420/840/24 зазначив, що приписами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 30.12.2022 №1487, не передбачено обов’язку особистого відвідування особою ТЦК для подання заяви та документів на відстрочку.

Так, згідно п/п.8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку) особи повинні особисто повідомляти про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», а також надавати документи, що підтверджують право на відстрочку з підстав, визначених у статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Але обов’язок «особисто повідомити» не означає «особисто прибути». При цьому згідно з матеріалами справи ТЦК не ставив під сумнів факт, що заява про відстрочку була направлена військовозобов’язаним особисто.

Тож особа, яка надіслала документи поштою, дотримала процедуру особистого їх подання (направлення). А от ТЦК, як суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання від особи заяви, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка або відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення (див. постанову 5ААС від 04.06.2024).

Форма обов’язкової відповіді

Тобто, у таких випадках суб’єкт владних повноважень не може навіть утриматись від прийняття рішення. Але деякі ТЦК уважають, що листа, який навіть не завжди відправляється заявнику, достатньо щоб вважати заяву розглянутою по суті.

Так, у справі №120/476/24 військовозобов’язаний, який порушив правила військового обліку, направив заяву про відстрочку. У відповідь ТЦК направив листа, в якому зазначив про необхідність особистого подання заяви.

Сьомий апеляційний адміністративний суд зауважив (постанова від 04.07.2024), що такий лист носить інформативний характер і не містить відмови у наданні відстрочки.

Призовники, військовозобов’язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом. Однак можливість настання відповідальності не може бути підставою для не розгляду по суті заяви про надання відстрочки.

Суд також зауважив, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову або мотивованої відмови, свідчить про протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Аналогічні за змістом правові позиції див. у постанові 5ААС від 23.01.2024 у справі №420/10067/23 та у постанові 7ААС від 15.01.2024 у справі №120/4459/23).

Ефективний захист

Протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає або проявляється у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов’язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб’єкта владних повноважень, були об’єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

При цьому спосіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

***

Тож військовозобов’язаний, аби оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, має подати письмову заяву до ТЦК. Це можна зробити як безпосередньо прибувши в центр, так і направивши поштою заяву з додатками цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Головне щоб підтверджуючі право на відстрочку документи були зібрані у повному обсязі та засвідчені нотаріально.

ТЦК не мають право відмовити у праві на відстрочку або не розглянути заяву військовозобов’язаного, посилаючись на не особисте подання заяви або на відсутність у військовозобов’язаного військового квитка встановленого зразка. А незаконні дії, рішення чи бездіяльність (відсутність рішення) ТЦК, як суб’єкта владних повноважень, можна і треба оскаржувати в суді.

Ірина Тодорич

член Комітету НААУ з питань адміністративного права та процесу