Секретар Синоду Апостольскої Православної Церкви Протоієрей Олександр Титов відвідав зону АТО, та повідомив наступне щодо свого візиту.
“Повернувся з АТО. Разом з Андрієм Гуцолом 26 – 27 березня розвозили допомогу зібрану бориспільчанами. Також додали Оля Бакуменко, Таня Попова. Всього були у 3 місцях.
Перше, це артилеристи відведені від передової за Мінськими угодами. Хлопці ці майже всі з західних областей, тому рідні до них так далеко майже не їздять. Опікується ними Наталя Година з Бориспільського музею. Живуть в дуже простих умовах, в лісі, за 3 кілометри від села. Вигляд мають не такий бравий як нацгвардійці та міліціонери що на блок-постах, або у охороні президента у Києві. Звісно і одяг, і все інше не краще, бо все найкраще у тілохранителів президента. До самого підрозділу не доїхали, бо тою дорогою можна лише на джипі або ГАЗ-66 проїхати. Хлопці вийшли до нас, та на плечах перетягли все до себе. Заправили нас 24 літрами солярки, яку принесли на собі. Також вони набрали нам води у понад 40 6-литровіх бутлів, які ми потім доправили до блок-посту, що стоїть у зламаного мосту біля Новобахмутовки. Заправляли з джерела-колонки що у лісника, туди ми знову не змогли проїхати, бо не всюдихід, а лише Т-4. Вони загартовані у спартанських умовах лісового життя, міцні та витривали, щирі допомогти іншим. Тягали по 6-8 бутлів на собі за 300 метрів по грязюці! Казали що це для побратимів, яких вони хоч і не знають, що стоять на останньому блокпосту і нема кому їм привезти воду.
Потім дуже довго вибиралися дорогами до Красноармійська, де теж залишили передачу на складі. Звідти вже через Костянтинівку доїхали блок-посту у Новобахмутовки.
Запам’яталась страшна дорога назад через Ізюм (ями такі, що їхати можна не більше 20 км/год). Об’їжджаючи яму, доторкнулись до отбойника, тепер ліва сторона має дві здоровенних подряпини від носу до корми. Це непогана втрата, бо доїхали всі живі та здорові, втомлені, але задоволені що довезли та передали все.
Слава Богу за все!
Слава Україні!
Героям Слава!”