Україна-заробітчанка (фельєтон)

Я, здається, зрозумів чому Україні не вдається побудувати державу такою, якою вона повинна бути. Адже ми знову і знову оглядаємось на свого «старшого брата». Але якщо раніше дивились із захопленням, то тепер – із образою. Більше вигаданою, ніж реальною, як у ось у цієї дочки, ображеної на своїх батьків, що поїхала через це на заробітки.

«Ось зароблю гроші… Придбаю будинок. Ні. Не придбаю. Краще хай його побудують так, як я хочу. Дочка моя вийде заміж. І молоде подружжя житиме в моєму будинкові…

Будинок невеликий. Всі кімнати у ньому будуть  великими але прохідними. Жодна з дверей не буде зачинятись. Вони відчинятимуться самі собою, наче за власною волею. І як тільки мені закортить підняти собі настрій, я зможу завжди знайти привід крикнути «закрий двері!» і ще щось…

Меблі будуть розташовані настільки незручно, що не тільки тому, хто вперше в домі, але й самим мешканцям слід буде докласти чималих зусиль, щоб пройти неушкодженим.

Крім того, я мрію, щоб на підлозі завжди лежали ворсисті килими і щоб вони були справжніми сміттєзбірниками і виробниками пилу. Стіни повинні будуть завжди осипатись, обдиратись, сиріти і кожного року потребувати ремонту, переклеювання шпалер, тощо. Ремонт, до речі, ніколи не буде закінчуватись. Щоразу буде залишатись якась дрібниця, що вимагатиме ще більш капітального ремонту.

Ошатне подвір’я завжди буде джерелом бруду в домі. І це стане ще одним каналом антистресу.

Молодому подружжя повинно буде завжди відчувати відчуття провини за те що вони зробили і за те, чого не зробили. І я про це подбаю. З одного боку завжди буду дарувати дуже коштовні подарунки, а з іншого – ретельно слідкувати за їх поведінкою. І не дай Боже…

На цьому місті мрії заробітчанки перервались, бо автобус прибув до станції призначення. Молоді, гарні українські дівчата під прискіпливими поглядами охоронників вервечкою спускались до підвального приміщення борделю однієї з сусідніх європейських країн».

Що ж, тепер зрозуміло, чому в Україні завжди будуть погані дороги, чиновники-хапуги і незгода…

Пилип Мак-Кітра