Власний досвід. Іванна Блохіна

Адвокатура – це не просто професія, а стан душі та серця, відчуття загостреної справедливості. Так уважає представник молодіжного комітету НААУ – UNBA NextGen в Одеській області Іванна Блохіна, яка у продовження циклу матеріалів поділилася власним досвідом.

– Свій юридичний шлях я розпочала у 2013 році у відділі надання безоплатної правової допомоги затриманим особам Одеського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги під головуванням Клішиної Світлани Олександрівни.

Саме тоді зрозуміла, що наполегливість та відданість своїй професії приносить не лише допомогу людям, а й кар’єрне зростання. Будь-хто може досягнути успіху, якщо сміливо йтиме до своєї мети та робитиме свою справу віддано. Вплив на визначення майбутнього також частково сформували адвокати з центру, з якими мені пощастило працювати.

З 2014 року стала помічником відомого українського адвоката Пономаренка Дениса Васильовича, який допоміг інтегруватися у професію.

20 липня 2016 року отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та перед Радою адвокатів Одеської області склала присягу адвоката України та стала учасником одного з відомих адвокатських об’єднань.

Перший досвід участі у судовому засіданні – це беззаперечно велике хвилювання. Однак надалі після першого ухваленого рішення на користь клієнта воно зникає, оскільки відновлення справедливості дає стимул та впевненість у собі. Я почала працювати в основному з кримінальними справами. Перші судові засідання стосувалися нескладних питань, пов’язаних з оскарженням рішень прокурорів і слідчих.

У нашій професії кожна справа важлива і відповідальна, оскільки безпосередньо вирішуються права людини, її свобода, майбутнє. Разом з тим кожна з них індивідуальна та не схожа на інші. Одні розглядаються швидко, інші – роками. Наприклад, в одній зі справ, що розпочалася у 2015 році, слідчій не поспішав із розслідуванням. Він оголосив особу у міжнародний розшук, на підставі чого її заочно взяли під варту. Але апеляційний суд, переглядаючи у 2019 році рішення слідчого судді, встановив, що насправді людина навіть не набула статусу підозрюваного. Це дало змогу звернутися до суду з клопотанням про встановлення конкретного строку на проведення процесуальних дій. Зрештою слідчого зобов’язали за три місяці закінчити розслідування.

Інша справа, навпаки, вирішилася надзвичайно швидко. Так, я почала здійснювати захист особи, коли справа уже перебувала на розгляді у суді першої інстанції. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування виявилася нескасована постанова слідчого про закриття кримінального провадження стосовно того ж самого діяння, що перебувало у суді. Тож моє клопотання про закриття ідентичної по суті справи було задоволено в повному обсязі. У цьому випадку важливу роль відіграла увага до деталей при вивченні матеріалів та ефективна тактика захисту.

Велике враження на початку кар’єри справила сімейна справа про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Тут, я представляла інтереси матері-відповідача. Складно було емоційно. оскільки в суді допитувалася дитина, вирішувалося питання про можливість її спілкування з батьком виключно у присутності матері.

Сьогодні я здійснюю адвокатську діяльність індивідуально. Разом з молодіжним комітетом ділюсь досвідом, мрію стимулювати юристів до вибору адвокатської професії, удосконалювати та формувати нову, сучасну, сильну, прогресивну та високопрофесійну спільноту адвокатів України. Моє професійне та життєве кредо: «Роби свою справу з душею – і твоє до тебе прийде».