«Поправки Лозового»: проблема не в нормах КПК, а у забезпеченні їх виконання

Дискусії навколо так званих «поправок Лозового», що в 2018 році змінили порядок обчислення строків досудового розслідування, тривають фактично з моменту їх внесення до КПК. Сьогодні говорять, що ці поправки руйнують розслідування корупційних справ. Більше того, їх скасування начебто вимагає сама Європейська Комісія! Чи так усе насправді?

До і після

Первинно Кримінальний процесуальний кодекс передбачав обчислення строків досудового розслідування виключно з дня повідомлення особі про підозру.

Так, за загальним правилом ст. 219 КПК, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом одного або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні відповідно кримінального проступку або злочину. Цей строк може продовжуватися. Але, загальний все одно не може перевищувати:

• двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
• шести – для злочину невеликої або середньої тяжкості;
• дванадцяти – при розслідуванні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Закон № 2147-VIII від 03.10.2017 із «поправками Лозового» додав нові умови.

По-перше, нова редакція статті передбачає, що враховується строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (або винесення постанови про початок досудового розслідування) до дня повідомлення особі про підозру. Він становить:

• дванадцять місяців — у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
• вісімнадцять місяців — у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Стаття 284 КПК також зобов’язує слідчого, дізнавача, прокурора закривати кримінальне провадження у разі, коли цей строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

По-друге, якщо раніше продовжувати строки міг керівник органу прокуратури, то після поправок відповідні повноваження перейшли до слідчого судді.

Про строки

Сьогодні ці норми пропонують скасувати під гаслом боротьби із корупцією. Йдеться про відносно свіжий проект Закону № 10100 від 29.09.2023 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення ефективності здійснення кримінального провадження та притягнення до відповідальності за корупційні злочини» (зауважимо, що у ВР є також альтернативний проект, який повтоює ідеї основного. Тож надалі розглядатимемо лише основний).

Автори ініціативи посилаються на висновок Європейської Комісії, згідно з яким Україна отимає статус кандидата у члени ЄС, за умови, що буде вжито, в тому числі таких кроків, як посилення боротьби з корупцією, зокрема на високому рівні, шляхом активних та ефективних розслідувань, а також забезпечення належної динаміки судових справ та винесених вироків.

А це, на думку нардепів, може бути реалізовано виключно завдяки законодавчим  змінам, що мають забезпечити ефективність розслідувань. При цьому одним із фундаментальних питань для забезпечення невідворотності покарання за корупційні кримінальні правопорушення вони називають «визначення достатніх строків давності притягнення до кримінальної відповідальності». З цього робиться висновок, що продовження таких строків є важливим інструментом для забезпечення суспільного запиту на справедливість, відтак, тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини, вчинені під час дії воєнного стану, не повинні мати строків давності.

Проект розглядали у Національній асоціації адвокатів України (як у профільних комітетах, так і на засіданні Ради адвокатів України) і дали негативний висновок пропонованим змінам.

Зокрема там звернули увагу на те, що боротьба з корупцією обмежена лише воєнним станом. Дивно, чому б не позбавитися цього негативного явища назавжди? Логічно зупиняти перебіг строків у злочинах, коли правоохоронні органи через активні бойові дії об’єктивно не мають доступу до місця їх учинення. Але що заважає боротися з корупцією у Києві?

Можливо насправді правоохоронці з якихось причин не хочуть або не можуть забезпечити виконання закону? Але у такому разі результат боротьби з корупцією буде однаковим як зі строками, так і без них.

Про судовий контроль

Ще одна ініціатива скасувати «поправки Лозового» нещодавно обговорювалася на робочій групі при Комітеті ВР з питань правоохоронної діяльності. Проектом Закону № 8402 від 31.01.2023 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та деяких інших законів України щодо посилення незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» пропонується надати прокурору право самостійно продовжувати строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях, якщо нікому не було повідомлено про підозру.

Але в НААУ попередили, що це негативно вплине на права учасників та створить підґрунтя для зловживань з боку правоохоронних органів. Адже поза судовим контролем залишиться ефективність проведення досудового розслідування. А це призведе до порушень: потерпілі не зможуть реалізувати свої права у випадках бездіяльності органу досудового розслідування.

Сьогодні слідчий чи прокурор, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про продовження строків розслідування, має вказати всі слідчі та процесуальні дії, які вже були вчиненні у кримінальному провадженні та надати перелік заходів, які планується здійснити. Також він має вказати обставини, які заважали провести заплановане раніше. Суддя дає оцінку розслідування та визначає строк, необхідний для його завершення.

Бажане за дійсне?

Окреме занепокоєння викликають спроби деяких політиків та громадських організацій ввести через публікації у ЗМІ суспільство та державні органи в оману щодо того, що скасування «поправок Лозового» – це вимога Єврокомісії.

Якщо переглянути її звіт, опублікований 8 листопада, то на сторінці 32 можна побачити рекомендацію: «…переглянути Кримінально-процесуальний кодекс для підвищення ефективності та результатів у справах про топ-корупцію, наприклад шляхом запобігання процесуальним затягуванням, введення розумних строків досудового розслідування та удосконалення регулювання угод про визнання вини…»

Як бачимо, ЄК взагалі не згадує тему «поправок Лозового», хоча і рекомендує вжити заходів для запобігання затягуванням кримінальних проваджень. Однак це важко трактувати як вимогу скасування строків досудового розслідування, оскільки на боротьбу із їх затягуванням спрямовані саме обмеження, а не розширення.

Виконувати, а не переписувати

Очевидно, що обмеження, впроваджені «поправками Лозового», стали кісткою у горлі правоохоронців. Вони фактично втратили можливість тягнути час розслідування і не оголошувати підозру у кримінальній справі стільки, скільки їм заманеться.

Деякі громадські активісти стверджують, що через «правки Лозового» були закриті резонансні провадження в антикорупційних злочинах. Але якщо згадати, що поправки стосуються строків розслідування до підозри… То скільки стороні обвинувачення треба часу, аби впіймавши чиновника на хабарі, оголосити йому цю підозру? Доба, тиждень, місяць, а може рік?

З іншої сторони, поправки не дали стороні захисту жодних додаткових важелів для затягування слідства. Уся повнота організації процесу як була, так і залишилася в руках сторони обвинувачення. На практиці прокурори об’єднували провадження, аби розслідувати більше і довше, продовжували строки своїми постановами (бо так було простіше). І проблема «з’явилася, коли судді на підставі норм КПК почали закриває провадження за строками. Тож «корінь зла» слід шукати у якості проведеного розслідування і прийнятих процесуальних рішень. Але цей аспект ЗМІ, політики і громадськість, на жаль, не обговорюють.

Адже набагато простіше грішити на поганий закон і займатися перманентним реформуванням галузі, впроваджуючи чергові зміни, аніж забезпечити неухильне виконання цього закону. Зрозуміло, що невідворотність покарання, про яке так люблять усі говорити, забезпечується наполегливою щоденною роботою правоохоронних органів та політичною волею, але аж ніяк не розмовами про невдалі законодавчі зміни.

Статтю опубліковано у виданні «Юридична практика».