Днями в Україні офіційно перейменували «Велику Вітчизняну війну». Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за яким термін «Велика Вітчизняна війна» перейменували на «Друга світова війна».
Прийнятий закон надасть пільги для постраждалих під час Революції Гідності, які передбачені учасникам бойових дій. Крім того, у законі визначили статус інваліда війни для громадян, які набули інвалідність під час АТО. Право на встановлення статусу інваліда війни надано також учасникам антитерористичної операції, які визнані інвалідами внаслідок захворювання, отриманого під час участі в АТО.
Безумовно, це – потрібний закон, який влада, нарешті, спромоглася прийняти, аби забезпечити соціальний захист українських героїв, які поклали своє життя і здоров’я за Україну. Але справа дещо в іншому, а саме – у Великій Вітчизняній війні.
Якось у 2010 році російський президент путін заявив, що Росія перемогла б у Великій вітчизняній війні і без України. При цьому додав, що обов’язково перемогли б, адже Росія – це країна-переможець.
Тоді українська влада це спокійно проковтнула і, навіть, не зробила жодної заяви з приводу цієї путінської заяви. Адже українській владі тоді було не до цього – вона займалася президентськими виборами. Але Україна внесла надзвичайно великий внесок у перемогу над фашизмом. І зробила це ціною неймовірних зусиль та надзвичайно великих і трагічних втрат.
У ході Великої вітчизняної війни загинув кожний п’ятий мешканець України. Загинули чотири мільйони мирних жителів. Мільйон триста тисяч українців загинуло на фронтах, мільйон чотириста тисяч українців загинуло у полоні. Два з половиню мільйона українців були вивезені на роботу до Німеччини.
Українці героїчно билися із ворогом. Кожний п’ятий герой радянського союзу був українець. Кожний четвертий двічі герой радянського союзу був українець. Серед тричі героїв також є українець.
З п’ятнадцяти фронтів Великої вітчизняної війни вісім очолювали українці. Серед видатних полководців Великої вітчизняної – українці маршали Тимошенко, Малиновский, Єрьоменко, Рыбалко, Руденко, генерали Герасименко, Жмаченко, Москаленко, Кириченко та багато інших.
Тільки за битву під Москвою 20 українців стали героями радянського союзу. У битві за Ленінград – 68, за Сталінград – 15, на Курській дузі – 30 українців отримали зірки героїв. У битві за Білорусь 200 українців стали героями союзу. Під час Берлінської операції 100 з 589 героїв радянського союзу були українці.
Також 120 тисяч українців воювали у складі армій Польщі, Чехословатчини, Англії, Франції, Канади та США.
Так ось – хіба це не підстава мати таку свою історію? Хіба це не підстава у черговий раз закрити рота путіну і тим, хто називає українців фашистами та йде до нашої країни із війною?
Але українській владі не до цього. Вона, мабуть, знову готується до президентських виборів. І для цього із легкістю здає вже не тільки українські території. Здає, навіть, українську історію.
Руслан Білецький