Вікторія Сюмар. Не вбивайте надію, відбудуйте Охматдит

Це довгий, але важливий пост про Охматдит…

…Це було давно. В однієї знайомої дівчинки діагностували лейкоз. Це завжди як сніг на голову… Родина була бідною, і щоб її взяли на лікування в Охматдит, довелося докласти зусиль.

Вдалося. Ліки були дорогими і їх постійно бракувало. Я написала блог на Українська правда і, диво, кошти вдалося зібрати. Дівчинка проходила складне лікування, а Оксана Корчинська, яка давно опікувалася онкохворими дітьми і тут теж допомогла, запропонувала мені увійти до Опікунської ради НДСЛ Охматдит.

На той момент я була вже достатньо відомою журналісткою. Оксана переконала мене, що сучасну дитячу лікарню, де робитимуть найскладніші операції та маніпуляції онкохворим дітям можна збудувати без всяких землевідводів і бюрократії саме на базі Охматдиту, бо тоді ще були живими ілюзії з приводу дітячої лікарні майбутнього…

Тоді, в часи Януковича, в нас зібралася достатньо сильна команда – Оксана, Hanna Hopko, чудова Olya Kudinenko, Влад Смірнов, що вже мав досвід облаштування сучасних дитячих лікарень і ще багато однодумців. Ми говорили, писали, вимагали і лобіювали будівництво корпусу з найсучаснішим обладнанням. Ми боролися за те, аби батьки більше не збирали кошти на дорогі ліки, а щоб їх виділяла держава, і вони були не індійські, а європейські.

Ми розуміли, найбільша загроза – що гроші, виділені на побудову і на купівлю обладнання, вкрадуть. І замість цілого комплексу складного обладнання куплять якесь одне МРТ. Так воно і сталося. Така собі Ірина Коваль і компанія (близька до Азарова) Укрпрофмед по суті вкрали 60 млн,грн, які лише в 2017 році вдалося повернути до Держбюджету.

Але завдяки тому, що ми постійно робили публічними всі закупівлі і етапи будівництва, вдавалося штовхати будівництво і забезпечення Охматдиту.

В 2014 році я, Оксана, Ганна були обрані депутатами, до нас долучилася Марія Іонова і справою честі для нас було довести будівництво до його завершення. Ми лобіювали бюджети на лікарню, постійно говорили з міністрами і навіть премʼєрами… Основні роботи до 2019 року фактично завершувалися. Важливим був етап фундаменту, бо там, на мінус першому та другому поверхах (відповідно до технології) розміщувалося найдорожче обладнання, таке як лінійний прискорювач, КТ, і тд.

Новий корпус відкрили у 2020. Там було багато недоробок, але тим не менш, це була найкраща дитяча лікарня країни. І вже незабаром там сталося диво, до якого ми всі йшли дуже довго – там почали робити пересадку кісткового мозку від неродинних донорів.

Я не можу передати, наскільки складним був цей шлях – входження до європейського банку донорів кісткового мозку, навчання лікарів за кордоном і навіть вивчення ними мови… Неймовірні зусилля, які дали крутий результат наших лікарів.

Поза тим, ми видихнули. На конкурсі МОЗ обрав нового Генерального директора Охматдиту Володимира Жовніра. Ми вже не були владою і новий Гендиректор по суті не захотів співпрацювати з Опікунською радою, замінивши нас телезірками, які влаштовували в лікарні різні заходи. Що теж не погано, якщо це дозволяло залучати кошти і тд.

Проте, сталося горе. Росіяни розбомбили Охматдит. Токсикології не стало зовсім. Новий корпус був пошкоджений, благо найдорожче обладнання не постраждало особливо. Корпус хірургії постраждав не так сильно і його можна було полагодити.

Я точно одна з перших написала тоді, що влучили саме по Охматдиту. Українці і світ були шоковані. І відреагували неймовірно – на лікарню вдалося зібрати сотні мільйонів гривень. Благодійники просто вишикувалися в чергу.

Ми питали куди переказувати кошти. І гендиректор Жовнір відповів: на Благодійний Фонд «Охматдит – здорове дитинство», що там його людина і тд. Всі так і зробили.

Потім був скандал з удвічі завищеними цінами, які погодив цей благодійний фонд на невідому фірму. І публічна обіцянка Жовніра, що кошти мають бути переведені в Держбюджет, аби закупівлі здійснювалися в системі Прозоро з відповідним контролем.

Сьогодні Володимир Жовнір написав пост, що БФ «Охматдит» відмовився переводити ці біля 378 млн гривень і що що він «шокований».

Я теж шокована після понад десяти років стількох зусиль багатьох людей, яким боліла доля лікарні. Що ось так можна вбити довіру мільйонів людей та десятків країн, уряди яких допомагають лікарні. Я теж шокована, що в умовах стількох смертей, хтось хоче заробляти копійки чи мільйони (немає значення) на житті і смерті дітей. Я шокована, що ніхто з членів Наглядової ради цього Фонду так нічого і не сказав публічно.

Там багато зірок – відомих публічних людей, які точно мають сказати своє слово і змусити керівництво Фонду до зрозумілих пояснень і прозорих процедур. Бо від цього залежить не ваша репутація, але точно репутація лікарні, в яку вкладено так багато надій і від якнайшвидшої відбудови якої залежить так багато дитячих життів.

Знаю, що корпус хірургії хочуть знести, хоч його можна швидко відремонтувати. Бо мовляв, збудують значно вищий корпус на значно більшу кількість місць. Але за цей час значно більше дітей не зможуть отримати допомогу… І це не можна ігнорувати!

Я хочу, аби в історії Охматдиту відповідальні чиновники – від головного лікаря до міністра – думали насамперед про українських дітей, для яких Охматдит – лікарня останньої надії.

Не зрадьте цю надію, будь-ласка. Не вбивайте остаточно довіру.

Відбудуйте лікарню якнайшвидше, без піару та гігантських новобудов-довгобудів. Просто відбудуйте, аби лікарі могли рятувати дітей.

PS. Моя дівчинка ще тоді, багато років тому, благополучно здолала важку хворобу. І зараз вивчає біологію в Національному університеті. Аби навчитися лікувати рак.

Нам, дорослим, варто бути гідними цих неймовірно сильних дітей…