Політика KYC формує новий стандарт для українських адвокатів

Адвокат не може працювати з тим, кого не знає. Але як ідентифікувати клієнта, перевірити його доброчесність і не порушити етичні межі? У деяких юрисдикціях для цього вже діють стандарти KYC (Know Your Client). Ця політика поступово входить і в українську практику.

21 травня Національна асоціація адвокатів України провела вебінар «Виконання політик KYC – «Знай свого клієнта» в щоденній практиці адвоката: український і міжнародний досвід». Захід ініціювали представник НААУ у Шотландії, Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії Олександр Черних (який також був модератором) і Комітет НААУ з питань адвокатської практики.

У центрі уваги вебінару – практичні аспекти виконання політик KYC у щоденній роботі адвоката. Від ідентифікації клієнтів і перевірки їхньої доброчесності до оцінки етичних ризиків і реагування на підозрілі запити.

Учасники обговорили адаптацію міжнародних стандартів KYC до українських реалій, зокрема в умовах євроінтеграції, посилення вимог до прозорості правничих послуг і фінансового моніторингу. Йшлося про відмінності в онбордінгу клієнтів у різних юрисдикціях, співвідношення політики KYC і фінмоніторингу, роботу з відкритими джерелами та санкційними реєстрами, а також підстави для відмови в наданні правничої допомоги.

Практичну модель впровадження політик KYC презентувала представниця НААУ у Франції Марина Семенова. Вона окреслила п’ять ключових етапів, які вже сьогодні можуть бути орієнтиром для адвокатів в Україні.

Перший – це початок співпраці: ідентифікація особи, перевірка доброчесності клієнта та виявлення конфлікту інтересів. Другий – онбордінг, під час якого важливо не лише зібрати документи, а й дотримати етичних стандартів: інформувати клієнта про умови співпраці, укласти письмову угоду. На третьому етапі необхідно розмежувати політику KYC і вимоги фінансового моніторингу: якщо перше є ініціативою адвоката, то друге — його обов’язком у разі підозрілих операцій.

Окрему увагу, за словами М.Семенової, слід приділяти джерелам збору та верифікації інформації – це четвертий етап. Серед таких джерел – відкриті санкційні реєстри, Єдиний державний реєстр, OSINT-інструменти. І нарешті, п’ятий етап – ухвалення рішення про надання або відмову в правничій допомозі. Підставами можуть бути неможливість ідентифікувати клієнта, сумнівний зміст звернення, відсутність належної кваліфікації або етичні ризики.

«KYC – це не лише інструмент юридичного комплаєнсу, але й частина професійної культури сучасного адвоката. Він захищає не тільки клієнта, а й самого адвоката від репутаційних, дисциплінарних і кримінальних ризиків», – підсумувала М.Семенова.

Порівняльну перспективу у сфері KYC представив солісітор із Лондона Руслан Угрелідзе. Він акцентував увагу на жорстких вимогах британського законодавства: адвокат зобов’язаний не лише ідентифікувати особу клієнта та перевірити її наявність у санкційних списках, а й з’ясувати джерела фінансування, а також оцінити автентичність самого запиту на правничу допомогу. Якщо клієнт не надає належних документів, співпраця є неможливою. Порушення цих правил загрожує серйозними наслідками для адвоката.

Український контекст представив голова Комітету НААУ з питань адвокатської практики Богдан Кушнір. За його словами, впровадження процедур KYC в Україні відбувається поступово, у тому числі у співпраці з системою безоплатної правничої допомоги. Він наголосив: ретельна перевірка клієнта — не бюрократична формальність, а дієвий запобіжник, який дозволяє адвокатові уникнути залучення до маніпуляцій, особливо в умовах воєнного стану.

Французький досвід окреслив доктор публічного права, адвокат із Лілля Олів’є Марікур. У Франції перевірка клієнта розпочинається ще до офіційного укладення угоди: саме на цьому етапі з’ясовується не лише особа клієнта, а й наявність конфлікту інтересів. Якщо такий конфлікт виявляється – адвокат зобов’язаний відмовити у наданні послуг.

«Запровадження політик KYC в українській адвокатській практиці стане не лише відповіддю на виклики фінансової доброчесності, а й буде ознакою професіоналізації правничих послуг, – прокоментував підсумки вебінару О.Черних. – Адже, як показує міжнародний досвід, KYC-процедури сприяють зміцненню довіри до адвокатури, підвищують рівень відповідальності та захищають самих адвокатів від залучення до ризикованих правовідносин. Тому формування практики KYC в Україні потребує не лише нормативного врегулювання, а й системної просвітницької роботи».