Хустська єпархія УПЦ МП: у селі Біла Церква Тячівського району поминають патріарха РПЦ Кіріла

Війна Росії проти України точиться не лише на фронті. Вона заходить у наші домівки, школи, лікарні й навіть у храми. Там, де люди шукають розради й духовної сили, знаходяться ті, хто замість проповіді любові сіє отруту «русского міра». Під рясами вони приховують не святість, а політичну лояльність до агресора. І що найстрашніше — роблять це у час, коли тисячі українців щодня віддають життя за свободу та незалежність.

СБУ відкрила вже 180 справ проти священників УПЦ. СБУ системно очищує Україну від московських попів, які виправдовують війну та працюють на ворога. З початку повномасштабного вторгнення відкрито вже 180 справ проти священників УПЦ, серед яких — 23 архієреї. Голова СБУ Василь Малюк прямо каже: «Якщо з-під ряси виглядає мундир — то що тут спільного з Богом?»

Фсбешні попи найчастіше «паляться» на виправданні війни, держзраді, колаборації та пособництві рф. Суд уже визнав винними 38 таких «служителів». Російські спецслужби дуже цінують своїх агентів у рясах: за одного священника УПЦ Україні зазвичай віддають більше десятка полонених.

Це все стосується не лише регіонів близьких до лінії фронту, але й західних частей України,  зокрема й Закарпаття.

Закарпаття, яке стало прихистком для тисяч вимушених переселенців, перетворюється й на арену тихої, але небезпечної диверсії. У селі Біла Церква Тячівського району під час храмового свята місцеві віряни почули у молитві не слова підтримки для українських воїнів, а поминання імені патріарха московського кіріла гундяєва — головного ідеолога російської агресії.

Попри війну та тисячі загиблих українців, на Закарпатті деякі священники Хустської єпархії УПЦ МП (тобто філіала РПЦ МП) продовжують служити інтересам Кремля. Так,  під час храмового свята цього тижня намісник Іоанно-Предтеченського чоловічого монастиря Іов Стец відкрито поминав у молитві російського патріарха Кіріла Гундяєва — того самого, який благословляє російських солдат убивати українців та запускати ракети по містам.

Звернемо увагу на те,  що згадування імені Кіріла в богослужіннях — це не проста формальність, а чітка ознака підпорядкування Російській православній церкві. Це підтверджує і Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), яка у своїх висновках вказувала: факт поминання патріарха РПЦ свідчить про фактичну афілійованість із Москвою. ДЕСС – 29 серпня 2025 року вже подала до Вищого адміністративного суду позов щодо припинення діяльності Київської митрополії УПЦ МП та її підрозділів — тобто ліквідація її правосуб’єктність. Тому, зафіксований факт поминання Хустською єпархією УПЦ МП російського патріарха – підтверджує афілійованість всієї УПЦ МП з Москвою.

Поруч із Іов Стецом на відео видно іншого проросійського священника — архимандрита Венедикта (Хромея). Він не лише бере участь у таких богослужіннях, але й демонструє свою прихильність до «руського міра» у побуті: носить головний убір із двоглавим орлом — державним символом росії, а також поширює у соцмережах цитати патріарха Кіріла.

Проте на місцях «московські попи» діють безкарно. Іов Стец і Венедикт Хромей — лише вершина айсберга. Всі їхні дії відбуваються під омофором митрополита Хустського і Виноградівського Марка, який роками прикриває проросійську діяльність і навіть має паспорт країни-агресора.

Таким чином, ряса й хрест стають інструментами кремлівської пропаганди. В час, коли українські воїни кладуть життя за незалежність, ці «пастирі» працюють на розкол та деморалізацію зсередини. Вони перетворюють храм на майданчик для московської ідеології, зневажаючи пам’ять убитих та знущаючись із довіри вірян.

У війні за Україну небезпека ховається не лише в окопах і на фронтових лініях. Вона сидить у вівтарях, проповідує з амвонів та у соцмережах і закликає вірити у «святу русь», яка топче наші землі. І поки ця агентура в рясах почувається безкарною, фронт у тилу залишається відкритим.

Характерною для Венедикта Хромея є його впертість у проросійській лінії. Попри війну, попри тисячі загиблих українців, він чітко демонструє свою позицію: молитви за патріарха Кіріла триватимуть і надалі. Це не випадковий жест і не огріх у літургійній практиці — це принципова заява про вірність москві.

У час, коли українські громади болісно відмежовуються від «русского міра», Хромей наполегливо зберігає згадування імені людини, яка благословляє російських солдатів убивати, ґвалтувати і знищувати наші міста. Його позиція є нічим іншим, як духовною присягою Кремлю, замаскованою під релігійний ритуал.

Фактично, він обирає бути не пастирем для своєї пастви, а рупором імперської ідеології. І кожне таке поминання Кіріла — це не молитва, а політичний акт, спрямований на легалізацію агресії в очах довірливих вірян.

Фактично, обидва священники діють, як рупори московської пропаганди, використовуючи храм і релігійні обряди для нав’язування людям ідеології агресора.

Прикметно, що всі ці дії відбуваються під «дахом» митрополита Хустського і Виноградівського Марка, який роками прикриває проросійську пропаганду на Закарпатті та володіє паспортом країни агресора.

Тож замість духовної підтримки та єднання у часи війни, ці «служителі церкви» фактично працюють на дискредитацію України зсередини, прикриваючись рясами та хрестами.

Сьогодні кожен подібний «кремлівський молебень» — це не лише образа для українців, а й відкрита співучасть у війні проти держави. Попи, які прикриваються хрестами й іконами, а насправді працюють на Кремль, мають нести відповідальність. Вони не мають права залишатися серед нас, як духовні пастирі. Їхнє місце — або за ґратами, або в депортації до Росії, де їхні московські наставники швидко покажуть, що означає служити імперії. І там уже точно буде несолодко тим, хто зрадив свій народ у найскладнішу годину його історії.

Євгеній Кузнєцов,

голова Союзу воїнів-добровольців