Зменшення покликань – не причина страху, а спонука оновлення

21 вересня 2026 року Папа Лев XIV прийняв у Ватикані учасниць Асамблеї Федерації монахинь кларисок капуцинок. Святіший Отець закликав затворниць з надією дивитися у майбутнє попри зменшення кількості покликань. Вказуючи, що покликання народжуються з молитви та тиші, а не зі стратегій, він наголосив на важливості постійного духовного формування та глибокого сопричастя.

Про це повідомляє Vatican News.

Коментуючи слова святого Павла, Святіший Отець зазначив, що вони є запрошенням до вірності, на яке монахині відповідають у дусі харизми святого Франциска та святої Клари через споглядальну молитву, вбогість та радикальне прийняття Євангелія. В цьому світлі, за його словами, похвальною є праця над оновленням Конституцій, яку завершили сестри.

Покликаючись на слова святої Агнети Богемської, Папа заохотив монахинь дивитися з «думкою в дзеркалі вічності» як на сучасний час, з його драмами та непевністю, так і на свій «маленький світ», багатий історією та покликаний «з надією дивитися в прийдешнє». «Зокрема, зменшення кількості покликань може спонукати когось до рішень замкнутості в собі. Але я хочу повторити вам те, що я вже говорив про майбутнє дієцезій та семінарій в Італії. Спробуймо поглянути на цю реальність з іншої точки зору. Адже її проблемні аспекти можуть допомогти нам відкрити або перевідкрити неочікувані можливості», – сказав Лев XIV, зауваживши, що не йдеться про кількісні показники, а про якісні.

До цього, за словами Святішого Отця, спонукає євангельський уривок свята, в якому Ісус каже: «Не здорові, а хворі потребують лікаря». Тому зменшення спільнот і страх втратити автономність не повинні відбирати надію, а «спонукати до оновлення життя та ще більших зусиль для духовного супроводу тих, хто стукає в двері монастирів», а також до зростання «живих і радісних спільнот, у яких відчувається близькість з Богом, доброзичливість, сопричастя, справжність стосунків». «Покликання не народжуються від застосування організаційних стратегій чи від ретельно продуманих кампаній, а з молитви, з близькості з Євангелієм, з тиші, з уміння прийняти себе з усіма своїми недоліками, з відчуття приналежності до цілого, що творить єдність. І для цього Господь не вимагає від нас бездоганності, а просить, щоб ми смиренно, день за днем, дозволяли Його благодаті нас формувати», – наголосив Папа.

Ще однією важливою темою, якої торкнувся Святіший Отець, є початкове та постійне формування. Він заохотив вчитися затворницького життя, яке проживається в «глибокому сопричасті між собою та з Церквою». Вчитися тиші, яка «в суспільстві, опанованому поступом і галасом, робить відчутною потребу в періодах і просторах зупинки, розпізнання, не боячись втратити “мить, яка втікає”». «Зрештою, саме в цьому полягає особлива місійність затворницького покликання», – мовив Лев XIV, наголошуючи, що Господь кличе монахинь, «сформованих у школі Євангелія», бути «Його свідками в тиші та спогляданні», виконуючи в історії роль «живої та пророчої памʼяті Доброї Новини».

«Крім того, як сестри Святої Клари, ви маєте звіщати особливе послання, яке, насамперед, втілюється у дотриманні Правила та ваших Конституцій. Жити Євангелієм, залишаючи все, що належить до світу, і повністю та постійно звертаючись до першої та єдиної Любові вашого життя – це частина вашої сутності та вашої місії», – підкреслив Папа.