Про НАТО – без паніки

Євгеній Кузнєцов, історик та військовий

Про НАТО – без паніки, узбагойтєсь.

По-перше, заява Столтенберга є відображенням думки (навіть не позиції, як такої) апарату альянсу, бо йому у такій динаміці подій важко хутко зібратм все до купи. НАТО все своє існування була оборонним альянсом, розрахованим на холодну війну, конкуренцію м’язами. У 90-ті вже і у 2000-ні (до середини 2-ї половини) у послугах НАТО настільки не було потреби, що вона перетворилася у гуманітарно-правозахисну організацію, яка стала розглядатися як сходинка до ЄС. Нові члени НАТО з 99-го року взагалі не мали повноцінних колективних баз на своїй території. Погриміли натівці, звісно, в Югославії (ах, які часи – Косово, наприклад, ця юність була не тільки в самарця Марка Ф, хоч і на різних сторонах і в трохи різні часи), та то й все, екстренний такий випадок.

По-друге, відновлення НАТО почалося тільки з 2014, а фінансово максимум з 2016 року, тим більше, у зв’язці з українським питанням. Зверніть увагу, що вперше Захід став чморити не тільки Сербію, але й Косово буквально днями, бо тепер у системі потрібні обидві країни (а це вкрай важко).

По-третє, Швеції теж кажуть, що вірогідно запрошення у Вільнюсі не буде. Не з усіма країнами-членами вирішено питання (схоже). Мабуть не з Туреччиною вже, бо Реджеп тепер лагідний, він усе виграв, що хотів, а, підозрюю зі ставшою зовсім промоскальською Угорщиною (яка деградація з фортеці лібералізму у 90-ті-2000-ні роки, просто ганьба!). А Швеція, конкретніше острів Готланд – коріння нашої прадавньої державності, от такі ми родичі, навіть тепер, і з Мазепою-Карлом, і з прапором, і з футболом, і з процесом інтеграції до НАТО теж (серіал триває 1300 років, бідні готи, бідні ми). Майже жарт, але бачите як історія зкручується разом, не відпускає нас далеко одне від одного.

По-четверте, насправді ми від цього саміту хочемо скасування ПДЧ і розроблення “спрощеної процедури”. Всі прекрасно розуміють наші внутрішні питання, вони є і важкі, але посперечаймося про них трохи згодом у “курилці”. Таку спрощену процедуру колись отримали ворогуючі Туреччина і Греція, власне… Сьогодні, на відміну від 2008 року, якраз німці і  французи – “за”, уявляєте? Тут ключові країни-члени йдуть прямо проти хутра бюрократії альянсу – і на все є ще місяць. Це і є найважливіше. От що вони нам мають видати – і, вірогідно, той гарантійний статус який мала Швеція до того, як подала заявку. Це був би максимум від Вільнюсу, притому що першу цукерку вже дають: окрему комісію Україна-НАТО, а це означає що Україна замінює Росію у інерційній системі євроатлантичної безпеки. Все це зрушення рівня 50-х і 90-х років… Думається, зрозуміло, що будь-які системні (а вони все одно будуть у Вільнюсі) рішення ставлять кордон НАТО від Іракського Курдистану крізь-наверх узбережжя Грузії (яка втопилася у кацапщині) по Хутор-Михайлівський та Іловайськ? У 14-му році про це нереально було і мріяти – навіть у Польщі жодних баз не було, а в Балтії німецьких вояків кацапи слухали по загальним зв’язку, бо ті не мали сучасних рацій. Зараз українська армія на рівні турок і французів з-поміж континентальних союзників. Але змінилася вся глобальна картина. Так, альянс AUKUS днями отримав доступ до портів Нової Гвінеї, загрожуючи Китаю. А на європейському фланзі глобальної системи взагалі гаряча війна – причому тренованими в НАТО бригадами і озброєннями.

По- п’яте, і останнє: думаю, запрошення буде на Вашингтонському саміті, другому цього року, пізніше (а може ще й дотиснуть до чогось подібного за місяць – хто зна?). Ніколи ще до цього часу більш сприятливої ситуації не було (2008 рік – там було без шансів, бо більшість суспільства була проти, навіть якщо кацапські інтриги винести за дужки). Гадаю, нам видадуть 50,01% десерту, а далі почнеться робота з цього нового рівня.

Євгеній Кузнєцов

голова Союзу воїнів-добровольців