Механізми відшкодування екологічної шкоди, завданої морському довкіллю під час війни

Воєнні дії в Україні спричинили значний негативний вплив на морське та прибережне довкілля. Зокрема, мінування акваторій, вибухи боєприпасів, попадання у воду нафтопродуктів, токсичних речовин та важких металів призводять до суттєвого погіршення стану морських екосистем, насамперед у Чорному та Азовському морях. Такі процеси завдають не лише прямої шкоди навколишньому середовищу, а й негативно впливають на рибні ресурси, біорізноманіття, здоров’я населення та економічний потенціал прибережних територій.

Існуючі міжнародно-правові механізми, спрямовані на охорону морського середовища, не забезпечують належного врегулювання питання відшкодування шкоди, завданої під час війни. Низка міжнародних договорів або не передбачає компенсаційних механізмів, або прямо не застосовується до військової діяльності. У нормах міжнародного права наявні суттєві прогалини, які ускладнюють притягнення винних до відповідальності та визначення розміру збитків. Проте світова практика містить приклади створення спеціальних інституцій для розгляду екологічних претензій. Зокрема, після війни в Перській затоці була сформована комісія, уповноважена оцінювати і компенсувати втрати, завдані довкіллю. Такий підхід може стати орієнтиром для України у розробленні власного механізму компенсації.

Загальна сума екологічних збитків, завданих російською агресією, оцінюється у трильйони гривень, і значна частина цих втрат пов’язана з деградацією водних ресурсів та порушенням морських екосистем. Проблемою залишається те, що чинне українське законодавство не повною мірою враховує специфіку правового регулювання екологічних наслідків війни. Норми, спрямовані на охорону довкілля, включно з водним законодавством, потребують удосконалення з метою адаптації до умов збройного конфлікту. Хоча Кримінальний кодекс України містить статті, спрямовані на переслідування воєнних екологічних злочинів, їх практична реалізація ускладнена юрисдикційними та доказовими проблемами, а також обмеженими можливостями забезпечення виконання судових рішень щодо держави-агресора.

Ефективне відшкодування екологічної шкоди можливе лише за умови створення дієвих правових та інституційних механізмів. Для цього необхідно вдосконалити міжнародне та національне законодавство, розробити спеціальні фонди компенсації, зміцнити міжнародну співпрацю, забезпечити системну фіксацію екологічних правопорушень, а також враховувати соціальні аспекти впливу шкоди, зокрема на здоров’я населення та соціально-економічний розвиток прибережних регіонів. Збір доказів, документування випадків забруднення та інших екологічних злочинів є ключовими кроками для подальшого притягнення винних до відповідальності та ініціювання міжнародних компенсаційних процедур.

У підсумку, питання відшкодування шкоди, завданої морському довкіллю в умовах війни, потребує комплексного підходу. Необхідним є поєднання внутрішніх правових інструментів із міжнародними механізмами, що дозволить забезпечити справедливу компенсацію та сприятиме довгостроковому відновленню морських екосистем України.