Проблеми забезпечення прав людини в умовах активного використання цифрових технологій під час війни

В умовах воєнного стану, запровадженого в Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, питання захисту прав людини набуває критичного значення. Цифрові технології стали потужним інструментом у забезпеченні цих прав, зокрема через створення онлайн-платформ для отримання правової допомоги, ведення єдиних реєстрів постраждалих осіб, а також забезпечення доступу до соціальних послуг.

Водночас активне використання цифрових технологій супроводжується низкою викликів. Зокрема, це загроза порушення права на приватність через витоки персональних даних, обмеження доступу до інтернету в зонах бойових дій, а також ризики, пов’язані з масовими кібератаками.

Дослідження проблеми є актуальним з огляду на необхідність гармонізації цифрових практик із міжнародними стандартами захисту прав людини, забезпечення кібербезпеки та ефективного функціонування цифрових сервісів під час воєнного стану. Ця тема також важлива у контексті післявоєнної відбудови України, яка передбачає інтеграцію сучасних технологій у правову та соціальну системи держави. Поглиблення правового регулювання у сфері цифрових технологій та розробка ефективних механізмів їхнього використання для забезпечення прав людини дозволять посилити правовий захист громадян навіть в умовах збройного конфлікту.

Цифрові технології відіграють ключову роль у забезпеченні прав людини під час воєнного стану, стаючи засобом доступу до критично важливих послуг, підтримки правової та соціальної допомоги.

Так, серед основних аспектів використання цифрових інструментів можна виокремити створення державних реєстрів, що забезпечують централізований облік ВПО та осіб, які постраждали від війни, що дозволяє оперативно надавати їм соціальні та правові послуги. Прикладом є Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених, що була створена для обліку таких осіб; платформа «Дія», яка стала не лише способом швидкого надання послуг, але й засобом координації державної допомоги, збору інформації про пошкоджене майно, а також розподілу соціальних виплат; платформа «єВідновлення», що забезпечує подачу заявок на отримання компенсації за пошкоджене або зруйноване майно через цифровий формат тощо. Важливим кроком для забезпечення прав людини було прийняття 20 листопада 2024 року Верховною Радою України Закону України «Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» (реєстр. №10256). Закон передбачає створення Державного реєстру осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (далі – Реєстр постраждалих осіб), в якому здійснюватимуться: облік громадян, життю та здоров’ю яких завдано шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України; інформаційні обміни між державними інформаційними системами, в частині обмінів інформацією про фіксацію шкоди життю та здоров’ю громадян, якої було завдано внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України; облік видатків державного та місцевих бюджетів, бюджетів соціальних фондів, пов’язаних з наданням допомоги та підтримки громадянам, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Водночас важливими є мобільні додатки для правової допомоги. Так, розробка спеціалізованих додатків та чат-ботів дозволяє громадянам отримувати правові консультації, дізнаватися про свої права та способи їхнього захисту. Наприклад, мобільний додаток для повідомлення про воєнні злочини або порушення прав людини – warcrimes; юридичний порадник для ВПО, OpenDataBot тощо.

Такі державні електронні сервіси та цифрові інструменти надають можливість громадянам і суб’єктам господарювання взаємодіяти з органами влади, а також забезпечують швидкий доступ до публічних послуг, координацію фінансової та матеріальної допомоги. Разом вони утворюють комплексну цифрову (digital) інфраструктуру, яка сприяє прозорості, ефективності та правовій підзвітності процесів відновлення в Україні. А отже вони мають потенціал для зменшення бар’єрів у реалізації прав людини навіть у складних умовах війни., та відповідно підвищення ефективності захисту прав людини. Водночас їхнє успішне застосування потребує належного правового регулювання, забезпечення кібербезпеки та доступності таких сервісів для всіх категорій громадян.

Наряду з цим потрібно відмітити виклики забезпечення прав людини в цифровій сфері під час воєнного стану. Перш за все слід звернути увагу, що унаслідок активних бойових дій та знищення критичної інфраструктури в багатьох регіонах України значно ускладнений доступ до інтернету та цифрових платформ. Це обмежує можливості реалізації прав громадян на отримання соціальних, правових і медичних послуг. Особливо вразливими до таких обмежень є жителі тимчасово окупованих територій, зон активних бойових дій, а також внутрішньо переміщені особи. Також, нерівномірний доступ до цифрових технологій, обумовлений як технічними, так і соціально-економічними факторами, стає додатковою перепоною для реалізації прав людини. Найбільш уразливими категоріями є особи похилого віку, люди з інвалідністю та жителі віддалених регіонів, які мають обмежені можливості для використання цифрових сервісів.

Водночас, активне впровадження цифрових технологій супроводжується ризиками, пов’язаними із забезпеченням конфіденційності персональних даних. Уразливість електронних реєстрів, що містять інформацію про внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від війни та отримувачів соціальної допомоги, створює загрозу витоку або несанкціонованого доступу до таких даних. Масові кібератаки з боку агресора спрямовані на компрометацію або знищення цифрових ресурсів, що посилює ризики для прав людини.

Регулювання використання цифрових інструментів для забезпечення прав людини в Україні представлено низкою нормативно-правових актів. Так, Закон України «Про захист персональних даних» визначає порядок збирання, обробки та зберігання персональних даних, частково адаптований до вимог GDPR (General Data Protection Regulation), однак повної гармонізації ще не досягнуто. Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»; Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні  довірчі послуги» встановлює правові основи для використання електронної ідентифікації та довірчих послуг в Україні, зокрема їх інтеграцію з міжнародними стандартами; та інші.

Тож, сучасне законодавство України лише частково враховує специфіку забезпечення прав людини в цифровому середовищі під час воєнного стану. Відсутність чітких норм, які регулюють використання цифрових технологій для забезпечення доступу до правової допомоги, соціальних послуг та захисту персональних даних, ускладнює ефективну реалізацію таких прав. В умовах війни цифровий простір стає ареною для інформаційних і кібератак, спрямованих на підрив довіри до державних інституцій, блокування доступу до правових та соціальних сервісів, а також поширення дезінформації. Це унеможливлює повноцінну реалізацію прав людини, зокрема права на доступ до інформації, правосуддя та соціальної допомоги.

Ці виклики потребують комплексного підходу до їх вирішення, зокрема вдосконалення правового регулювання, впровадження сучасних технологій захисту персональних даних, забезпечення кібербезпеки та зменшення цифрової нерівності серед громадян. Вирішення цих питань є ключовим для захисту прав людини як у період воєнного стану, так і в процесі післявоєнної відбудови України.

На підставі вищенаведеного, можна зробити висновок, що Україна має потужний фундамент для використання цифрових інструментів у сфері прав людини, проте необхідно вдосконалити законодавство, враховуючи міжнародні стандарти та найкращі практики. Тож, розробка та впровадження уніфікованих стандартів захисту персональних даних під час війни, інтеграція міжнародного досвіду щодо кіберзахисту у правовій сфері та посилення координації між державними органами та міжнародними партнерами для захисту цифрових прав є основними напрями подальшої роботи.

Джерело: «Захист прав людини в Україні: сучасний стан та перспективи вдосконалення». Матеріали Науково-практичного круглого столу, присвяченого 76-й річниці проголошення Загальної декларації прав людини. Хмельницький, 2024.

Оксана Полотнянко

член Комітету НААУ з питань захисту прав людини