Запровадження спеціалізації суддів на розгляді справ за участі дітей є важливим елементом правосуддя, дружнього до дитини, що підтверджено міжнародними стандартами. Водночас, стримувачами є кризові явища в українському суспільстві та відсутність єдиного підходу і чіткого бачення такого процесу.
На це звернула увагу голова Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права Лариса Гретченко під час семінару, присвяченого початку реалізації пілотного проекту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей.
Захід проходив 28 листопада у Києві за ініціативою Касаційного цивільного суду Верховного Суду та Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Впровадження в Україні такого елементу правосуддя зумовлене взятими нашою державою зобов’язаннями згідно з Конвенцією ООН про права дитини й необхідністю подальшої імплементації міжнародних стандартів, рекомендацій Комітету ООН з прав дитини, пріоритетів Ради Європи та Європейського Союзу щодо забезпечення прав і найкращих інтересів дитини.
Л.Гретченко навела досвід деяких країн, який вона разом із суддею Павлом Пархоменком досліджували під час запровадження пілоту. Так, система правосуддя у Польщі цілеспрямовано діє на захист прав дітей у різних сферах їх життєдіяльності (включаючи кримінальний та цивільний аспекти). Примітним є законодавче закріплення обов’язку підвищення судом своєї професійної кваліфікації у сфері роботи з дітьми за окремою програмою. У Франції існує кілька ланок судів, юрисдикція яких поширюється на розгляд сімейних спорів і справ відносно дітей: суддя у справах сім’ї; суд у справах неповнолітніх. Система сімейного правосуддя в Англії та Уельсі орієнтована на те, щоб допомагати сім’ям вирішувати суперечки, що виникають щодо сімейних справ, швидко та з мінімальними перешкодами для учасників. Тут закріплено інститут сімейних судів. В Казахстані саме реалізація пілотних проектів, як перших кроків із впровадження системи сімейних судів, передувала утворенню і надалі вдосконаленню діяльності сімейного суду та визначення сімейної спеціалізації суддів. Досвід Грузії свідчить про запровадження спеціалізації суддів на розгляді судових справ за участі дітей як одного з ключових підходів правосуддя дружнього до дитини. Спеціалізація перебуває під контролем органу суддівського врядування і найвищої судової інстанції.
Точкою відліку для вирішення питання в Україні, на думку голови комітету НААУ, стала Концепція судово-правової реформи в Україні, схвалена Постановою Верховної Ради у квітні 1992 року. У 2004 — 2005 рр. в числі перших за участі Верховного Суду відбулася реалізація проекту «Створення та розвиток системи ювенальної юстиції України». На базі ВС була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Створення ювенальної юстиції в Україні» з обговоренням питання «якою бути «дитячій» юстиції в Україні». Наступні етапи були представлені урядовою Концепцією розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, Національним планом дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на відповідні періоди, а також Національною стратегією реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року та Планом заходів з її реалізації.
В умовах викликів воєнного стану було суттєво посилено вектори державної політики, зокрема через діяльність робочої групи «Захист прав дітей та повернення дітей, які тимчасово переміщені за кордон» Національної ради з відновлення України від наслідків війни з пропозицією реалізувати проект «Створення сімейних (дитячих) судів». Також План пріоритетних дій Уряду на 2023 рік визначав розроблення змін до законів щодо запровадження спеціалізації суддів з розгляду справ про захист прав дітей та створення механізмів для уникнення зволікань із розглядом цивільних справ про захист прав дітей.
Отже, на думку Л.Гретченко, відображення спеціалізації суддів на розгляді справ за участі дітей в національній політиці може стати одним із вагомих кроків на шляху євроінтеграції України. Разом із тим, наявних у законодавстві правових передумов недостатньо. Відтак, на думку адвоката, необхідно закріпити та конкретизувати особливості запровадження сімейної спеціалізації суддів на розгляді справ за участі дітей на законодавчому рівні. Зокрема, удосконалити правові норми щодо визначення спеціалізації суддів при розгляді справ за участі дітей у статті 18 Закону «Про судоустрій і статус суддів».