КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ – ЄДИНА СПРАВЖНЯ УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА

Київський патріархат, очолюваний  зараз Патріархом Філаретом Денисенком, завжди стояв на передовій боротьби за українську ідентичність, духовність і незалежність. У часи, коли країна проходила через численні випробування, саме ця церква стала символом національного єднання та відстоювання прав українців на власну віру.

Починаючи з 1991 року, після здобуття незалежності, Україна стала свідком релігійних змагань, в яких велику роль відігравали різні конфесії. Проте лише Київський патріархат, заснований теж у 1991 році, здобув справжнє визнання серед українського народу. Це було не просто релігійне об’єднання; це був важливий крок у формуванні незалежної української держави, яка усвідомлює свої корені та культуру.

Патріарх Філарет став не лише духовним лідером, але й символом стійкості та відваги. Його діяльність завжди була спрямована на підтримку України, збереження її суверенітету та гідності. Патріарх неодноразово підкреслював, що церква повинна бути не просто релігійною установою, а активним учасником суспільного життя, захисником правди і справедливості.

Київський патріархат з часу свого заснування активно підтримує українську культуру, мову та традиції. Це не просто церква, а справжній культурний осередок, що сприяє розвитку національної свідомості. Служби, освячення традиційних свят, участь у соціальних ініціативах — усе це робить Київський патріархат невід’ємною частиною українського життя.

На фоні Київського патріархату виникли й інші релігійні організації, які часто сприймаються, як політичні проекти. Багато з них фінансуються з-за кордону і, на жаль, використовують релігію для досягнення політичних цілей. Це призводить до розколу в українському суспільстві, замість того щоб об’єднувати людей.

Організації, які претендують на роль церкви, часто відстоюють інтереси зовнішніх гравців, а не українських віруючих. Цей підхід ставить під загрозу духовну незалежність і самобутність українського народу. Лише Київський патріархат залишається вірним своїм принципам, не піддаючись зовнішнім впливам і маніпуляціям.

Київський патріархат, спочатку сприйняв Томос, як можливість для об’єднання всіх православних християн в Україні. Проте, згодом стало зрозуміло, що нова церква почала активно залучатися до виборчої кампанії і політики Порошенко, а незалежність існує лише на словах – ПЦУ підпорядкована Стамбулу.

Патріарх Філарет підкреслює, що Україна, як країна, де  сам апостол Андрій заснував церкву, має історичне право на власну автокефалію.  На його думку, наявність незалежної церкви не лише сприяє розвитку релігійного життя, а й зміцнює національну свідомість. Він вважає, що патріархат є важливим елементом української духовної та національної ідентичності, оскільки історично церква відігравала ключову роль у формуванні культури та традицій українського народу. Патріархат, на його думку, не лише забезпечує релігійне життя, але й сприяє консолідації суспільства навколо спільних цінностей і віри.

Він вважає, що саме через патріархат українці можуть знайти духовну опору та підтримку в сучасному світі, де релігійні та національні питання стають все більш актуальними. Ця позиція також відображає його переконання, що незалежна церква здатна краще представляти інтереси українського народу, а не підкорятися зовнішнім впливам. Таким чином, Філарет бачить патріархат як важливий інститут, що може стати основою для духовного відродження і зміцнення національної ідентичності в Україні.

Ця позиція стала основою для його критики на адресу ПЦУ, яку він звинувачує у відсутності достатньої автономії та впливу з боку стамбульської грецької церкви. Філарет стверджує, що нова церква не повинна підпадати під зовнішні впливи, а повинна бути національною інституцією, яка служить інтересам українського народу.

Ситуація продовжує залишатися динамічною, і подальший розвиток подій може суттєво вплинути на релігійний ландшафт України.

Саме через це Патріарх Філарет закликав до нового об’єднавчого собору «трьох гілок українського православ’я», маючи на увазі Українську православну церкву (Московського патріархату), Православну церкву України (Константинопольський (Стамбульський ) патріархат) та УПЦ Київського патріархату.

Мудрий Патріарх Філарет вважає, що об’єднання цих гілок є важливим кроком для зміцнення православного єдності в Україні, особливо в контексті військової агресії клятої московії та викликів, які стоять перед країною. Він підкреслює, що спільна молитва та співпраця можуть стати основою для подолання розколів і конфліктів, що історично виникали між різними православними юрисдикціями.

«Як найстарший за хіротонією та за віком архієрей Православної Церкви, ініціюю скликання Всеукраїнського помісного православного собору, в роботі якого взяли б участь представники всіх трьох гілок українського Православ’я. На мою думку, цей собор має прийняти рішення про об’єднання в єдину помісну апостольську Українську Православну Церкву з патріаршим управлінням та проголосити повну автокефалію. Перед тим закликаю представників Церкви зустрітися для обговорення регламенту собору та визначення дати його проведення», – запропонував Святійший Владико.

У своєму зверненні патріарх акцентує на важливості єдності вірян, зазначаючи, що тільки об’єднавшись, українське православ’я зможе стати справжнім духовним захистом для народу. Він закликає всіх представників православних церков в Україні до діалогу та співпраці, сподіваючись на те, що спільні зусилля сприятимуть відновленню духовних цінностей та миру в суспільстві.

Цей заклик свідчить про бажання Філарета не лише зберегти, а й відновити роль українського православ’я в житті нації, що в умовах сучасних викликів виглядає особливо актуальним.

Батько наш духовний Філарет назвав «великою бідою» розділення українського православ’я на три гілки, висловивши думку, що воно духовно послаблює Україну.

«Постання єдиної помісної Української Православної Церкви, незалежної від чужих релігійних центрів із Патріархом на чолі, принесе духовну консолідацію українській нації та пришвидшить нашу перемогу над безбожним агресором і зможе гарантувати подальший розвиток нашої держави. Ми зобов’язані об’єднати все українське Православ’я в одну Церкву», – йдеться в зверненні нашого, Київського патріарха. Патріарх зазначає, що таке об’єднання не лише сприятиме зміцненню віри, але й пришвидшить перемогу над агресором, адже єдність вірян є потужним духовним ресурсом.

Духовний лідер нації Філарет закликає всіх православних українців об’єднатися в одну церкву, підкреслюючи, що це зобов’язання перед майбутніми поколіннями. Він вірить, що спільними зусиллями можна забезпечити подальший розвиток держави та укріплення її духовних основ. Цей заклик до єдності відображає не лише його особисту позицію, а й бажання побачити українське православ’я об’єднаним у служінні народу.

Філарет постійно наголошує, що Православна церква України (ПЦУ) не є справжньою українською автокефальною церквою, оскільки залежить від Константинопольського (Стамбульського) патріархату. Він переконаний, що Україні потрібна своя незалежна церква, якою, на його думку, може стати лише УПЦ Київського патріархату.

Не перший раз за історію Істинна Церква лишається у меншості. Так було і під час несторіанських єресей, іконоборства, «обновленчества» тошо. Духовний лідер нашої Неньки-України зазначає, що під час створення УПЦ КП у 1992 році було лише два архієрея, але це не завадило збудувати потужну церкву, яка стала важливою частиною українського православ’я. Отець наш Філарет, таким чином, намагається показати, що навіть за відсутності значної підтримки можна досягти великих цілей.

Цей підхід можна розглядати, як прагнення повторити історію, намагаючись відновити роль Київського патріархату в умовах сучасної релігійної ситуації. Однак його дії та заяви викликають підтримку  в суспільстві, особливо серед воїнів та патріотів. На думку Філарета, існує кілька ключових аспектів, які підривають статус автокефальної церкви в Україні, попри формальну назву.

По-перше, він наголошує на тому, що ПЦУ залежить від зовнішніх чинників, зокрема, від Константинопольського (Стамбульського) патріархату. В сою чергу патріарх в Стамбулі повність залежний від влади Туреччини, котра не визнає його якійсь особливий статус, а вважає лице місцевим грецьким пастирем. Ординарні чиновники цієї ісламської держави можуть впливати на «вселенського паріарха».    Залежність ПЦУ  проявляється в необхідності отримувати миро з-за кордону. Миро — це освячене ароматичне масло, яке використовується в таїнстві миропомазання, і правом його приготування володіє лише глава автокефальної церкви. Таким чином, Стамбул, у своєму томосі вважає, що ПЦУ не має достатньої святості. Мудрий Філарет вважає, що якщо українська церква повинна звертатися до Царгорода за миром, це свідчить про її залежність.

По-друге, він вказує на те, що у випадку конфліктних ситуацій в українській православній церкві, їх вирішує саме Константинопольський патріархат у Стамбулі. Це також свідчить про те, що, незважаючи на назву автокефальної церкви, реальна автономія та незалежність від зовнішніх впливів є обмеженими.

Таким чином, Філарет формулює основні пункти, які, на його думку, обмежують права ПЦУ як автокефальної церкви: залежність у приготуванні мира, втручання Константинопольського патріархату в конфлікти та загалом недостатня автономія в управлінні. Він порівнює цю ситуацію з Українською православною церквою Московського патріархату, яка, хоча й має певну незалежність, все ж входить до складу Московського патріархату.

ПЦУ не може мати приходів за кордоном, в управління Стамбулу віддали нашу перлину – Андріївську церкву тощо. Отримали ми незалежну церкву чи лише передвиборчий піар-томос-тур для Порошенка (підозрюваний у держзраді).

Духовний батько наш Філарет вважає, що такі обставини ставлять під сумнів реальну автокефалію української церкви і спонукають до необхідності створення справжньої незалежної церкви, яка не буде підпорядкована жодним зовнішнім релігійним центрам.

Філарет активно відстоює ідею патріархату, як необхідного елемента для справжньої української автокефальної церкви. Він вважає, що патріархат не лише підкреслює духовну незалежність України, але й є важливим символом її національної ідентичності. Філарет наголошує, що Україні потрібна церква, яка буде самостійною, незалежною від зовнішніх впливів і зможе служити інтересам українського народу.

Лише Київський патріархат є гарантією того, що церква буде здатна на власний розсуд вирішувати питання віри та управління, без втручання ззовні. Історично Україна має право на свою патріархію, оскільки церква в Україні існує з давніх-давен і має свої корені, що ведуть до апостола Андрія.

Патріарх Філарет підкреслює, що патріархат забезпечить духовну консолідацію українського суспільства, що є особливо важливим у сучасних умовах. Він вірить, що справжній патріархат сприятиме зміцненню віри та єдності серед православних українців, а також буде важливим фактором у боротьбі за національну незалежність і суверенітет.

Таким чином, Патріарх Філарет виступає за історичне відновлення Київського патріархату, як засобу досягнення духовної незалежності та єдності, сподіваючись, що це допоможе українському православ’ю стати справжнім духовним лідером нації.

Життям та пастирською діяльністю Філарет спростував так звані пророцтва, які російські спецслужби приписали преподобному Лаврентію Чернігівському, стверджуючи, що в Україні не буде патріархату. Філарет, відновивши Київський патріархат, продемонстрував, що духовна незалежність українського православ’я є можливою і необхідною.

З моменту проголошення незалежності України він невтомно працював над утвердженням ідеї автокефалії, незважаючи на численні перешкоди та виклики. Його активність і зусилля щодо створення та підтримки патріархату в Україні підтверджують, що пророкування про неможливість патріархату є хибними.

Патріарх Філарет вірить, що патріархат є важливим не лише для релігійного життя, а й для національної ідентичності, тому його діяльність стала символом боротьби за незалежність української церкви. Таким чином, він спростовує тези, що дискредитують український православний патріархат, підтверджуючи, що українці мають право на власну церкву, незалежну від будь-яких зовнішніх впливів.

Київський патріархат, під проводом Патріарха Філарета, — це не просто релігійна інституція. Це національний символ, який втілює в собі боротьбу за українську ідентичність та незалежність. Лише ця церква може вважатися справжнім представником українського народу, в той час як інші конфесії часто перетворюються на інструменти політичних ігор. У сучасному світі, де важливо зберігати свою унікальність, роль Київського патріархату стає ще більш значущою.

Київський патріархат активно займається соціальною діяльністю. Церква організовує благодійні акції, надає гуманітарну допомогу постраждалим внаслідок конфліктів, підтримує військових та їхні родини. Це не лише демонстрація віри, але й реальна допомога людям у скрутний час. Залучаючи громаду до таких ініціатив, патріархат стає важливою частиною суспільного життя.

Відновлення УПЦ КП справді розглядається як боротьба за створення справжньої української церкви, яка була б незалежною від зовнішніх впливів і представляла інтереси українського народу. Філарет та його прихильники вважають, що лише автокефальна церква може стати істинним духовним центром для вірян в Україні, адже вона відображає історичні та культурні традиції українського православ’я.

Ця боротьба підкреслює прагнення до духовної самостійності та ідентичності, що є особливо важливим у контексті сучасних викликів, з якими стикається країна. Союз воїнів-добровольців вважає, що відновлення УПЦ КП не лише зміцнить віру, але й допоможе українцям об’єднатися навколо спільних цінностей та традицій.

Патріарх Філарет заслужено користується повагою більшості вірян за свою незламну віру і активність, які він демонструє протягом десятиліть. Його зусилля у створенні та підтримці патріархату відображають глибоке розуміння потреб українського народу в духовному захисті та самовираженні. В умовах розділення і непевності його вплив і лідерство є важливими для формування нової парадигми православного життя в Україні.

Отже, Патріарх Філарет — це не лише духовний лідер, а й символ боротьби за незалежність українського православ’я. Його діяльність, спрямована на утвердження Київського патріархату, є прикладом відданості, патріотизму та мудрості, які надихають нові покоління вірян шукати духовної самостійності та єдності.

Євгеній Кузнєцов,

Історик, голова Союзу воїнів-добровольців