УКРАЇНЦІ СВЯТКУЮТЬ РІЗДВО 7 СІЧНЯ

У складні часи змін, що торкаються не лише суспільного, але й духовного життя, важливо зберігати та шанувати традиції, які є основою нашої Української ідентичності та історії. Однією з таких традицій є святкування Різдва Христового, яке стало невід’ємною частиною християнської віри та духовного спадку українського народу. Протягом століть це свято відзначалося відповідно до юліанського календаря, який зберігався в українській православній традиції навіть у часи глибоких історичних змін.

Сучасні ж реалії, зокрема зміни у святкуванні Різдва, підняли чимало запитань щодо єдності християнських практик та прагнення до адаптації до загальносвітових норм. Рішення, ухвалене Зеленським про зміну дати святкування з 7 січня на 25 грудня викликало значні дискусії серед віруючих та церковних громад.

У цей час особливо важливо згадати про духовну непохитність та відданість традиціям тих церковних лідерів, які, попри усі виклики та ганебні спокуси сучасності, залишаються вірними духовним цінностям Українського народу. Особливо яскраво це проявляється в діяльності Патріарха Філарета, який очолює єдину незалежну в Україні церкву – Українську Православну Церкву Київського Патріархату, що відстоює святкування Різдва Христового 7 січня. Саме ця церква, зберігаючи давні традиції нашої неньки-України, не лише не відмовляється від них, але й активно продовжує нести духовне світло для багатьох вірян, надаючи глибокий зміст святу, яке для багатьох є справжнім духовним оберегом.

Це питання не лише календаря, а й збереження національних традицій, ідентичності та зв’язку з християнською спадщиною, що є важливою частиною нашого духовного буття. Водночас, ми повинні пам’ятати про історичні корені святкування Різдва Христового і той факт, що святкування саме 7 січня має глибоке символічне значення для всього християнського світу.

Зазначимо й те, що питання дати народження Ісуса Христа залишається без чіткої відповіді, адже історичні джерела не дають точних відомостей про рік, місяць або навіть пору року, в яку він з’явився на світ. Біблійні тексти не містять конкретної інформації про дату Різдва, а лише на основі певних астрономічних і культурних припущень була вибрана дата святкування цього свята.

Традиційно вважається, що Спаситель світу народився  як людина  від Діви Марії в «найдовшу ніч» зимового сонцестояння, що приходиться на 25 грудня. Однак цей день не був визначений безпосередньо, як дата Різдва в перші століття християнства. Лише на Третьому Вселенському Соборі в Ефесі в 431 році було офіційно затверджено святкування Різдва Христового 25 грудня. Це рішення стало важливим кроком у встановленні єдиного дня святкування серед християнських громад.Через кілька століть після цього, з настанням Великої Схізми в 1054 році, християнський світ розділився на дві основні конфесії: католицьку і православну. Проте навіть після цього поділу, обидві Церкви продовжували святкувати Різдво 25 грудня, поки в XVI столітті, за часів папи Григорія XIII, не було запроваджено новий календар – григоріанський.

Григоріанський календарзамінив юліанський календар, впроваджений ще Гаєм Юлієм Цезарем понад 2000 років тому. Григоріанський календар став новим стандартом у багатьох католицьких країнах з кінця XVI століття, а для православних Церков, таких, як Українська та Сербська, цей календар досі не став загальноприйнятим. Відповідно, через різницю в календарях святкування Різдва відбуваються в різні дати: за григоріанським календарем — 25 грудня, а за юліанським — 7 січня.

Зміни в календарях не є простим питанням, оскільки вони торкаються глибоких релігійних традицій, історичної спадщини та культурних аспектів, що важко змінювати навіть з часом. Проте важливо пам’ятати, що незалежно від дати святкування, суть святкування Різдва Христового залишається незмінною – це день народження Спасителя, який приніс світло і надію людству.

Дійсно, дата Різдва Христа не є точно відомою, і святкування цього великого події є важливішим за конкретний день. Хоча дослідники припускають, що Христос міг народитися восени, традиція святкування Різдва за різними календарями залишається значною частиною християнської культури, адже святкується сама подія народження Ісуса Христа, який приніс людству надію і любов Божу. Святкування Різдва не є лише церковним обрядом, але й значним культурним моментом для усіх християн.

Як ми вже зазначили вище,  Його Святість,  мудрий та далекоглядний Патріарх Філарет продовжує відігравати важливу роль у духовному житті своєї громади та в українському православ’ї. Для вірян УПЦ КП святкування Різдва 7 січня має особливе значення, адже це день, коли вони відзначають подію  народження Спасителя відповідно до юліанського календаря, що стало традицією для цієї конфесії.

Іншою мовою, це свято залишається вірним традиціям, зберігаючи свою святість і змістовність. Святкування Різдва 7 січня не піддається спрощенню та комерціалізації, яка, на жаль, часто асоціюється з 25 грудня, де багато уваги приділяється декораціям, подарункам та споживанню, а не духовному відродженню через Христа зі Христом та у Христі.

У деяких країнах Західного світу, зокрема в Польщі, святкують 6-7 січня день трьох волхвів, який є важливим етапом після святкування Різдва Христового. Це свято пов’язане з біблійною історією про трьох мудреців, які, слідуючи за Віфлеємською зіркою, прийшли поклонитися народженому Ісусу Христу. День трьох волхвів не є святкуванням Різдва безпосередньо, але він має глибокий символічний зв’язок із цією подією, адже завершення різдвяного циклу в християнській традиції часто асоціюється з вшануванням мудреців, які принесли Ісусу  Христу золото, ладан і смирну.

Це свято у Польщі та в інших країнах також відзначається без надмірностей, блюзнірства чи марноти. Його сенс полягає в глибокому поклонінні Спасителю та у вшануванні тих, хто визнав Його велич ще в момент народження. Такий підхід до святкування надає події особливого духовного значення, зберігаючи повагу до християнських традицій без втручання зайвих комерційних чи розважальних елементів.

Але ще раз підкреслимо, що святкування 7 січня для вірян УПЦ Київського патріархату – це час для глибоких роздумів і молитви, без тих марнот, які на жаль затьмарюють більш популярну дату святкування в західному світі.

Не варто забувати й про те, що святкування Різдва 6-7 січня є важливою традицією для багатьох православних церков по всьому світу.

Разом з Українською Православною Церквою Київського Патріархату це свято святкують наші православні брати в Єрусалимській, Сербській, Грузинській, Польській, Македонській православних церквах, а також у Молдавській митрополіїта Коптській Християнській Церкві. Ці святкування є виразом глибокої духовної єдності та традицій, які зберігаються століттями з часів  ще Третього Вселенського Собору.

На Святій Горі Афон, де здавна оселялись і запорізькі козаки, які заснували монастирі та скити, також святкують Різдво 7 січня. Афон, як духовний осередок, продовжує зберігати цей обряд, підтримуючи традицію святкування Народження Спасителя на основі юліанського календаря.

Сербська Церква, юрисдикція якої поширюється на Сербію, Боснію та Герцеговину, Словенію, Хорватію та Чорногорію, також святкує Різдво 7 січня. Для сербів це свято має особливе значення. Вони не лише святкують Великдень, а й на Різдво вітатимуть один одного словами «Христос народився!», сповіщаючи благу звістку про народження Спасителя і вірячи в Його спасительну силу для тих, хто вірить у Нього.

Згадуючи святкування Різдва Христового, не можна не відзначити, що сам Єрусалимський Патріархат, на святій землі якого відбулася велика подія народження Спасителя, також святкує це велике свято 7 січня. Це не просто звичайна традиція – це вираження глибокої духовної спадщини та історичної правдивості, яку не можна оминути.

Земля, де народився,  як людина Христос, де здійснився самий великий акт спасіння людства, зберігає в собі ту благословенну атмосферу, яка накладає відбиток на всі християнські традиції. І саме Віфлієм, де Христос вступив у цей світ, нагадує нам про важливість відданості автентичним святим традиціям, які не піддаються часовим чи зовнішнім впливам.

Святкуючи разом з ними, ми, насправді, торкаємося до самого коріння світового Християнства, що є частиною нашого загального спадку і який ми повинні не лише зберігати, але й шанувати як найбільшу цінність.

Так, святкування Різдва 7 січня зберігається, як частина традицій і обрядів багатьох православних церков, що є важливою частиною духовного життя та єдності християн по всьому світу.

Таким чином, Українська Православна Церква Київського Патріархату, яка зберігає свою окремішність і не переходить на новий церковний календар, продовжує святкувати Різдво Христове 7 січня. Це відповідно до стародавніх традицій, що сягають часу хрещення Київської Русі в 988 році.

Для вірян УПЦ Київського Патріархату святкування Різдва 7 січня залишається важливою духовною подією, що пов’язує їх із багатовіковими традиціями та історією України.

Патріарх Філарет не лише є духовним лідером, але й мудрим наставником, який чітко розуміє важливість збереження традицій. Рішення святкувати Різдво 7 січня є не просто церковним жестом, а й глибоким актом духовної єдності, що відстоює права українців зберігати свою ідентичність у світі, який часто намагається нав’язати нові стандарти, відриваючи нас від коренів.

Вірність Патріарха Філарета традиціям є прикладом для всієї України і нагадує нам, що наша духовність і культура повинні бути збережені і передані майбутнім поколінням.

З огляду на всі ці фактори, найбільш доречним є святкування Різдва Христового 7 січня разом з Патріархом Філаретом, який очолює єдину в Україні незалежну Церкву – Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Його вірність традиціям українського народу, духовна стійкість та непохитність у відстоюванні православної спадщини є яскравим прикладом для всіх нас. Святкуючи разом з ним, ми не лише зберігаємо зв’язок з нашою історією та культурою, але й підтверджуємо своє прагнення до духовної єдності, що ґрунтується на столітніх традиціях, які формували нашу націю.

Повторюся, не можна також ігнорувати, що на території, де відбулося саме народження Спасителя, в Єрусалимі, Різдво святкується саме 7 січня, за старим стилем. Цей факт відображає глибоке історичне значення цієї дати для християн, зокрема для православних церков, які відзначають Різдво за юліанським календарем, у тому числі Єрусалимський патріархат, один із найбільш древніх і шанованих християнських центрів. І це підтверджує, що святкування 7 січня є не лише давньою традицією, але й зберігається в церквах, які мають багатовікову історію, значно старшу за Московію.

З цього погляду, для багатьох українців зберігати святкування 7 січня – це не лише підтримка традиції, яка йде від самих витоків християнства в нашій землі, але й належність до значущих християнських культур, що мають своє коріння в Біблії і Єрусалимі, а не до новітніх політичних утворень. У цьому контексті святкування Різдва Христового 7 січня виглядає значно глибшим, з погляду духовної спадщини та історичної правди, аніж слідування новому календарю, який може бути пов’язаний з іншими, чужими національними й релігійними орієнтаціями.

Тому важливо не тільки брати до уваги зовнішні політичні процеси, а й зберігати вірність тим святим традиціям, що існували століттями і продовжують жити в багатьох стародавніх християнських громадах по всьому світу.

Шануй свою історію: козак святкував Різдво – 7 січня, а польській пан 25 грудня. Яка традиція тобі ближче?

Сергій Сербін,

історик