НААУ нічого не здатна зробити щоб захистити адвокатів

Національна асоціація адвокатів України (НААУ) через свій Комітет захисту прав адвокатів провела засідання, на якому розглянула нові випадки порушень прав адвокатів з боку Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК).

У новині зазначається, що це є продовженням системної проблеми, коли адвокати, як під час виконання професійних обов’язків, так і як громадяни, стикаються з незаконними діями посадових осіб ТЦК під час заходів, пов’язаних з військовим обліком та мобілізацією.

Серед зафіксованих порушень:
* незаконні затримання;
* застосування фізичної сили та погроз;
* примусове проходження військово-лікарської комісії (ВЛК);
* мобілізація попри наявність законних підстав для відстрочки;
* позбавлення зв’язку;
* перешкоджання контактам з родичами чи колегами;
* відмова в наданні доступу до правової допомоги.

Комітет НААУ проводить аналіз цих звернень та готує відповідні заяви до вищих інстанцій, зокрема до Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ, Державного бюро розслідувань (ДБР), Військової служби правопорядку (ВСП) та Офісу Генерального прокурора. Метою є домогтися правової оцінки дій посадових осіб ТЦК та притягнення винних до відповідальності.

НААУ також наголошує, що такі дії є неприпустимими, грубо порушують основні права людини та гарантії адвокатської діяльності, а також підривають довіру до державних інститутів та верховенства права. Асоціація надає правову допомогу постраждалим адвокатам.

Попри численні обговорення, круглі столи та офіційні заяви щодо кричущих випадків насильства проти адвокатів, особливо з боку Територіальних центрів комплектування, стає болісно очевидним: Національна асоціація адвокатів України (НААУ) на словах декларує захист, але на ділі не виявляє справжнього прагнення до реальних та дієвих кроків.

Комітети збираються, протоколи фіксуються, новини на сайті НААУ, як ось ця, публікуються – але за цим фасадом бурхливої діяльності та обговорень не стоїть відчутних, рішучих кроків, які б зупинили ескалацію беззаконня щодо представників адвокатської професії.

Виникає враження, що пріоритетом є не стільки забезпечення фізичної безпеки та професійних прав адвокатів, скільки імітація активності, створення видимості роботи. Адвокати України залишаються сам на сам з агресивними діями, а їхня єдина професійна організація, здається, обмежується лише фіксацією цих ганебних фактів, не бажаючи чи не маючи змоги перейти від розмов до ефективного захисту своїх членів.

Допоки ці “засідання” та “обговорення” не перетворяться на конкретні, рішучі дії – звернення до правоохоронних органів, лобіювання змін у законодавстві, публічний тиск на винних та їхніх керівників – голос адвокатури залишатиметься слабким, а її члени – вразливими перед обличчям безкарності.

Що до війни, що під час війни НААУ не здатна захистити адвокатів від свавілля влади та силових органів, що унеможливлює незалежніть адвокатури в Україні.

Євгеній Кузнєцов,

історик,

голова Союзу воїнів-добровольців