Реконструкція квартири без дозволу (згоди) співвласників квартир багатоквартирного будинку

Судова практика щодо реконструкції квартири без дозволу (згоди) співвласників квартир багатоквартирного будинку є досить різноманітною, адже проблема потребує з’ясування доказів отримання згоди співвласників на проведення реконструкції, влаштування отвору в зовнішній несучій стіні будинку, оскільки це впливає на права усіх співвласників такого конструктивного елемента.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 14.05.2015 № 417 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок — житловий будинок, в якому розташовано три чи  більше квартири. У  багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення  — ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду та є самостійним об’єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку — приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку і розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника — частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир і нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Закону № 417 спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За приписами ст. 1 Закону України від 29.11.2001 № 2866 «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — об’єднання) — юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі ст. 18 Закону № 2866 об’єднання відповідно до цього Закону і статуту зобов’язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що  належить співвласникам; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і  порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; у випадках, передбачених законодавством, статутом об’єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах із третіми особами.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1). Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК усі власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового чи нежитлового приміщення, а  також будівлі та  споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку і розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.92 р. № 2482-XII (2482-12), зі змінами, необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків і житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Частиною 1 ст. 385 ЦК передбачено, що власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і  використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників квартир і нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюють закони України: Закон № 2866-III, Закон № 417-VIII.

Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов’язує. Власність не  повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству.

Згідно зі ст.  317 ЦК установлено, що  власникові належить право володіння, користування і  розпорядження своїм майном. На  зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний дотримуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК передбачено, що у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування може ухвалити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зазначено, що «зміст приписів статті 376 ЦК засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об’єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31 — 6.33) та від 23.06.2020 справі № 680/214/16-ц) (пункти 53 — 56))».

Згідно з  ч.  2 ст.  383 ЦК власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир і нежитлових приміщень у  багатоквартирному будинку та  не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу України виконання власниками робіт із переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не  передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не вимагається.

Розділом 3 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проєктної документації на будівництво» перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об’єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів, унаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації належить до реконструкції.

До перепланування належать ремонтно-будівельні роботи, що здійснюються за відповідними проєктами зі зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з  метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні.

Тобто при здійсненні будівництва власник зобов’язаний дотримуватися норм і  правил, установлених законодавством України.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил, з огляду на положення Закону України від 16.11.92 № 2780 «Про основи містобудування», Закону № 687 та Закону № 3038, що вже згадувалися вище, постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», необхідно розуміти, зокрема, недотримання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю і здоров’ю людини тощо.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від  31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18). Якщо технічна можливість перебудови об’єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від  такої перебудови, суд, незалежно від  поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або  особи, права чи  інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку чи іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов’язання здійснити перебудову.

За ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у  здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.11.2021 у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) зазначено, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».

За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21), оскільки вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення, не пред’явлено, у задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити у зв’язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів і визнання недійсними договорів купівлі-продажу не  є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) зазначено, що вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

У п.  61 Рішення від  09.10.2018 у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» ЄСПЛ зазначив, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Інакше кажучи, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Розглянемо приклад судової практики щодо позовних вимог про зобов’язання вчинити певні дії за власний рахунок, відновити становище, яке існувало до реконструкції квартири.

ОСББ «4ДЖІ» звернулося до суду з позовом, у якому просить зобов’язати ОСОБА_3 за власний рахунок відновити становище, яке існувало до реконструкції квартири, а саме привести зовнішню стіну житлового будинку на 13-му поверсі в попередній стан шляхом закладення цеглою отвору зовнішньої несучої стіни житлового будинку.

Ухвалою суду від 25.01.2022 р. відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження. Ухвалою від 03.10.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду. В  обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.04.2016 власниками квартир у будинку створено ОСББ «4ДЖІ». 19.02.2019 власник квартири у зазначеному будинку влаштував у несучій стіні отвір для встановлення вікна. Відповідачем зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, проте його реєстрація була скасованою за скаргами позивача.

Також за скаргами позивача відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності. Оскільки реконструкція здійснена без згоди співвласників квартир будинку, із  втручанням у  несучу стіну будинку, вони просять зобов’язати відповідача привести стіну будинку до попереднього стану.

Згідно з випискою з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  — підприємців і громадських формувань ОСББ «4ДЖІ» зареєстровано 28.04.2016 р.

Відповідно до статуту ОСББ «4ДЖІ» воно створено власниками квартир у будинку з метою забезпечення функціонування будинку, всіх систем життєвого забезпечення та захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов’язків, належного утримання та використання спільного майна будинку.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4.

Рішенням правління позивача, оформленим протоколом від 19.02.2019 р., постановлено заборонити ОСОБА_5 встановлення не передбаченого проєктом будинку вікна та зажадати від ОСОБА_5 відновлення первісної конструкції цілісності несучої стіни. Такий протокол вручено ОСОБА_6 01.03.2019 р.

Управлінням ДАБК ДМР 26.02.2019 р. за номером ДП__ зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт у  квартирі відповідача. Замовником вказано ОСОБА_3.

У листі Управління ДАБК ДМР від 02.07.2019 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудування, адресованому позивачу, зазначено про виявлення недостовірних фактів у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 26.02.2019 р. за  номером ДП__, яке є  підставою вважати об’єкт самочинним, управлінням винесено наказ про скасування такого повідомлення.

Разом із тим Управлінням ДАБК ДМР 31.05.2022 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об’єкта реконструкції квартири відповідача. Документ, який давав право на початок виконання будівельних робіт, вказано за номером ДП061190572155 від 26.02.2019.

У листі Управління ДАБК ДМР від 01.04.2021, адресованому позивачу, зазначено про складення протоколу про адміністративне правопорушення за встановленим фактом реконструкції з порушенням містобудівного законодавства.

Як вбачається з наданих відповідачем технічного паспорта на квартиру, робочого проєкту, у квартирі позивача замість житлової кімнати і  кладової під номером 7 влаштовано дві житлові кімнати під номерами  5, а  також влаштовано нове вікно у  фасаді з кімнати під номером 6.

Згідно з відзивом відповідач заперечує проти позову, зазначає, що для реконструкції було розроблено робочий проєкт, скеровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Після завершення реконструкції квартири було зареєстровано про готовність до експлуатації від 31.05.2022 р. Відтак реконструкцію проведено правомірно. Згідно з висновком судового експерта, проведеним за замовленням відповідача, виконані відповідачем роботи відповідають робочому проєкту і вимогам нормативно-правових актів. Реконструкція проведена відповідно до вимог законодавства та не порушує прав інших співвласників.

Відповідно до відповіді на відзив позивач зазначає, що реконструкція здійснена відповідачем без отримання згоди позивача та дозволу органу місцевого самоврядування. Відповідач порушив цілісність несучо-огороджувальної стіни будинку, змінив зовнішній вигляд фасаду. Викладене свідчить про порушення прав кожного із власників квартир у будинку. Віконний отвір пошкоджує утеплення будинку.

У  запереченні відповідач вказує на  належність такого доказу, як наданий ним висновок експерта, недоведеність порушення прав позивача, причиною виявлених тріщин було порушення при утепленні фасаду, на фасаді будинку знаходяться вікна на першому поверсі будинку.

Сторонами долучено фотознімки з відображенням здійсненого отвору у фасаді будинку, із зображеннями вікон на першому поверсі будинку, тріщин утеплення навколо влаштованого відповідачем отвору.

Згідно з висновком експерта № 1362-06, який відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України: виконані ремонтно-будівельні роботи у квартирі відповідача відповідають робочому проєкту та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Влаштування нового віконного прорізу у зовнішній несучій стіні будинку обумовлено втручанням у зазначену несучу стіну будинку. Такий отвір не впливає в цілому на несучу конструкцію будівлі, адже розрахунки надають нормативний запас міцності всіх несучих конструктивних елементів будівлі.

Згідно з актом від 11.07.2022, складеним позивачем, при обстеженні системи утеплення на фасаді будинку були виявлені тріщини від кута вікна із квартири відповідача.

Отже, відповідачем здійснено реконструкцію власної квартири, в результаті якої влаштовано отвір у зовнішній несучій стіні будинку. Такі дії здійснено відповідачем без згоди інших власників квартир будинку.

Влаштування отвору у зовнішній несучій стіні будинку впливає на права усіх співвласників такого конструктивного елемента. Відтак доводи відповідача про недоведення позивачем факту порушення його прав суд відхиляє.

Суд звертає увагу, що у декларації про готовність до експлуатації квартири відповідача документом, який давав право на початок виконання будівельних робіт, вказано документ від 26.02.2019 за номером ДП__.

Проте у листі Управління ДАБК ДМР від 02.07.2019 р. зазначено про виявлення недостовірних фактів у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 26.02.2019 за номером ДП__, що є підставою вважати об’єкт самочинним, управлінням винесено наказ про скасування такого повідомлення.

Викладене викликає сумніви у правомірності реєстрації декларації про готовність до експлуатації квартири відповідача.

У будь-якому випадку відповідач не мала повноважень одноосібно приймати рішення щодо зміни конструктивного елемента будинку, тому реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, так само як і реєстрацію декларації про готовність до експлуатації квартири відповідача не можна визнати правомірними.

На переконання суду, влаштування відповідачем отвору у  зовнішній несучій стіні будинку не  можна визнати правомірним. Неможливим є  вчинення відповідних дій будь-яким власником квартири у багатоквартирному будинку, адже це призводить до погіршення зовнішнього вигляду будинку та може призвести до руйнування будинку. При цьому всі співвласники є рівними у своїх правах.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023 позов об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «4ДЖІ» задоволено.

Не  погодившись із  рішенням суду, представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу — Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «4ДЖІ» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечення на  неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія доходить такого висновку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем без згоди інших власників квартир будинку здійснено реконструкцію власної квартири, в результаті якої влаштовано отвір у зовнішній несучій стіні будинку.

Влаштування отвору у  зовнішній несучій стіні будинку впливає на права усіх співвласників такого конструктивного елемента. Відтак доводи відповідача про недоведення позивачем факту порушення його прав суд відхиляє.

Суд першої інстанції звернув увагу, що в декларації про готовність до експлуатації квартири відповідача, як документ, який давав право на початок виконання будівельних робіт, зазначено документ від 26.02.2019 р. за номером ДП__.

Проте у листі Управління ДАБК ДМР від 02.07.2019 р. зазначено про виявлення недостовірних фактів у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 26.02.2019 р. за номером ДП__, яке є підставою вважати об’єкт самочинним, управлінням винесено наказ про скасування такого повідомлення.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що порушені права мають бути відновлені в єдиний належний спосіб — шляхом зобов’язання ОСОБА_1 за власний рахунок відновити становище, яке існувало до реконструкції квартири, а  саме привести зовнішню стіну житлового будинку на 13-му поверсі у попередній стан шляхом закладення цеглою отвору зовнішньої несучої стіни житлового будинку.

Як вбачається з  листа Управління ДАБК ДМР від 02.07.2019 р. щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудування вказано про виявлення недостовірних фактів у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 26.02.2019 р. за номером ДП__, яке є  підставою вважати об’єкт самочинним, управлінням винесено наказ про скасування такого повідомлення.

Тобто ОСОБА_1 не  дотрималася норм і  правил, установлених законодавством України, тому зміни конструктивного елемента будинку не можна визнати правомірними.

А  тому і наданий відповідачем ОСОБА_1 висновок експерта № 3819-23 від 30.10.2023 р., в якому зазначено, що проведені будівельні роботи у квартирі відповідають робочому проєкту №  106/19-АБ, розробленому ТОВ СОДЕЛЬ із реконструкції зазначеної квартири, та вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент проведення реконструкції, не вплинули на несучу здатність, стійкість, тріщиностійкість і  деформативність несучих конструкцій зовнішніх стін житлового будинку, не  може бути прийнятий колегією суддів до уваги.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, ураховуючи позицію сторін і норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи і тлумачення норм матеріального та процесуального права на свій розсуд, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім  того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може надати суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст.  6 Конвенції, може бути визначено тільки з  огляду на  конкретні обставини справи («Проніна проти України», №  63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що  право на  обґрунтоване рішення не  вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та  вимог апеляційної скарги відсутні, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від  23.11.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023 залишено без змін.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.12. 2023 вирішено питання розподілу судових витрат.

У грудні 2023 р. представником ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСББ «4ДЖІ» відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16.01.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 звернувся до  суду із  клопотанням на  виконання ухвали Верховного Суду від 16.01.2024.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від  05.02.2024 клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено і поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано цивільну справу №  932/10156/21 з  Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2023 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2024 клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023 та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2023 задоволено частково. Зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У задоволенні клопотання у частині зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.11. 2023 відмовлено.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 мотивована тим, що згода співвласників багатоквартирного будинку на  реконструкцію квартири потрібна не  була, оскільки згода інших співвласників будинку для реконструкції об’єкта нерухомого майна є необхідною, на  думку заявника, лише у  випадку, якщо реконструйований об’єкт належить на  праві спільної часткової власності декільком співвласникам, проте відповідач була єдиним власником квартири, яка була реконструйована.

Посилався на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15.07.2022 № 1362-06, згідно з яким проведення ремонтно-будівельних робіт із реконструкції квартири об’єкта дослідження не впливає в цілому на несучу конструкцію будівлі житлового будинку розміщення зазначеної квартири, адже перевірні розрахунки, виконані при проєктуванні зазначеної реконструкції квартири, дають нормативний запас міцності всіх несучих конструктивних елементів будівлі житлового будинку. За наведених обставин, на думку заявника, небезпека експлуатації в  цілому будівлі житлового будинку відсутня, ознак погіршення технічного стану будівлі житлового будинку у зв’язку з виконанням робіт із реконструкції квартири об’єкта дослідження не встановлено.

Зазначається, що  ОСББ «4ДЖІ» не  мало права на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості, оскільки таке право мають відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування.

У  лютому  2024  року ОСББ «4ДЖІ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та  процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на зовнішню несучу стіну, в якій відповідачем влаштовано віконний отвір, поширюється правовий режим права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, оскільки влаштування отвору у зовнішній несучій стіні будинку впливає на права всіх співвласників такого конструктивного елемента будинку.

Ураховуючи обов’язки та  функції, встановлені у ст. 18 Закону № 2866, які покладено в основу його діяльності, ОСББ «4ДЖІ» звернулося з позовом до суду з вимогою до відповідача відновити первісний стан спільного сумісного майна співвласників багатоквартирного будинку, тому доводи касаційної скарги щодо відсутності у  позивача права на  звернення до  суду з відповідними вимогами до позивача є безпідставними.

За відсутності доказів отримання згоди співвласників на проведення реконструкції суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про зобов’язання ОСОБА_1 за власний рахунок відновити становище, яке існувало до проведення реконструкції належної їй квартири.

Доводи касаційної скарги про те, що  згідно з висновком експерта від 15.07.2022 № 1362-06 проведення ремонтно-будівельних робіт із реконструкції квартири об’єкта дослідження не  впливає в  цілому на несучу конструкцію будівлі житлового будинку, безпідставні, оскільки проведена ОСОБА_1 реконструкція квартири, унаслідок чого було здійснено втручання у несучу зовнішню стіну на 13-му поверсі багатоквартирного будинку, могла здійснюватися відповідачем лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 у справі № 442/1888/23 (провадження № 61-7526 св 24).

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення зазначеного позову і не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, слід поновити виконання зазначеного рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ОСББ «4ДЖІ» порушено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, надано відповідні докази.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2023 залишити без змін. Поновити виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2023.

Таким чином, робимо висновки:

— за  відсутності доказів отримання згоди співвласників на проведення реконструкції, влаштування отвору у зовнішній несучій стіні будинку впливає на права усіх співвласників такого конструктивного елемента;

— влаштування отвору у зовнішній несучій стіні будинку власником квартири у  багатоквартирному будинку не можна визнати правомірним, адже це призводить до погіршення зовнішнього вигляду будинку і може призвести до його руйнування.

ВІСНИК НААУ № 9 (104)